І Кремль, і скептики на Заході заявляють, що обмеження цін на російську нафту зробить гірше не Росії, а країнам, які вирішили підтримати цю санкцію. Професор Єльської школи менеджменту Джеффрі Зонненфельд у матеріалі для Foreign Policy розповідає, чому це не так. Forbes вибрав головне.
Тиждень тому, 2 вересня, міністри фінансів країн «Великої сімки» оголосили, що запровадять ціновий поріг на російську нафту. Цей захід розроблявся кілька місяців і повинен скоротити експортні доходи Кремля. А отже – завадити йому оплачувати витрати на війну проти України.
Кремль одразу заявив, що не продаватиме нафту країнам, які підтримають встановлення цінової межі. Лунає критика і від західних експертів, котрі вважають, що обмеження цін ні до чого не призведе. Вони помиляються.
Ми поговорили з чиновниками Мінфіну США, членами кабінетів міністрів Великої Британії та інших країн «Великої сімки», а також керівниками провідних компаній у кількох ключових галузях. Усі вони вважають, що скептики поспішають із висновками. Ось кілька головних міфів про ціновий поріг.
Міф 1. Ціновий поріг на російську нафту має лише політичне підґрунтя
Ввести обмеження необхідно навіть із суто економічних причин. Шостий пакет санкцій Євросоюзу передбачає заборону на весь імпорт російської нафти морем до країн ЄС з 5 грудня 2022 року та на всі продукти нафтопереробки з 5 лютого 2023-го. Якщо впроваджувати ці жорсткі заходи не поетапно, а одразу, то пропозиція на ринку різко скоротиться, а ціни злетять.
Тому обмежити ціни на нафту потрібно, аби зменшити шок від заборони на імпорт, яка набуває чинності після 5 грудня. Інакше Путін отримає вигоду від різкого зростання нафтових цін, навіть якщо обсяги експорту скоротяться.
З цього погляду обмеження цін на російську нафту – це спосіб зберегти її постачання на світовий ринок (і цим підтримати його стабільність). Але Росія отримуватиме менше прибутку з кожного проданого бареля.
Міф 2. Країни, що не підтримали санкції, допоможуть Росії обійти план G7
Критики стверджують, що Індія, Китай, Туреччина та багато інших країн ніколи не підтримають обмеження цін на російську нафту. А якщо цей захід не стане глобальним, він не спрацює. Справді, багато країн, швидше за все, офіційно не підтримають ціновий поріг. Проте щоб план G7 спрацював, їм і не потрібно цього робити.
Критики ігнорують той факт, що мета країн, які не підтримали санкції, – купувати нафту за найнижчою ціною. Введення цінової межі ціни дасть їм додаткові козирі у переговорах із Росією.
Вже зараз Індія, Китай та інші країни купують російську нафту з безпрецедентною знижкою – до $30 з кожного бареля. Росія настільки втратила надію знайти покупців, що закладає величезний дисконт навіть у довгострокові контракти з фіксованою ціною. Так вона намагається закріпити за собою бодай частину майбутніх доходів.
Міністр однієї з азіатських країн на умовах анонімності повідомив Foreign Policy, що переконаний: він виб'є ще більшу знижку, ніж $30. І Росія її дасть, оскільки обмеження G7 поширюються на оплату, страхування і транспортування російської нафти. Міністр збирається перекласти ці додаткові витрати на плечі Путіна, а отже, Росія заробить іще менше.
Щодо Китаю колишній заступник держсекретаря США з енергетики та екології Роберт Горматс зазначив: Пекін давно проводить політику диверсифікації постачання енергоносіїв і ніколи від неї не відступає. Це означає, що Китай закуповуватиме у Росії лише певний обсяг нафти.
Міф 3. Приватний бізнес проігнорує обмеження цін, а проконтролювати дотримання цього заходу складно
Критики вказують на проблеми із правозастосуванням, технічні складнощі та «лазівки» у санкційних документах. Але вони не беруть до уваги, що дотримання санкцій США – пріоритет для кожної великої компанії. Втрати від порушення санкцій значно вищі, ніж незначна вигода у разі їх оминання.
Скептики ставили під сумнів можливість впровадити антитерористичні санкції та ініціативи щодо боротьби з відмиванням грошей після терактів 11 вересня. Сьогодні кожен великий фінансовий інститут має необхідні навички та інфраструктуру для їх дотримання.
Приватний сектор і зараз знайде спосіб адаптуватися до нової політики. Керівники вищої ланки приватно говорять Foreign Policy, що у питаннях санкцій краще активно співпрацювати з державою.
Звісно, хтось спробує оминути нове обмеження. Невеликі компанії з Росії та інших країн, які займаються фінансуванням, транспортуванням та торгівлею сировиною, спробують продовжувати доставку російської нафти. Але з урахуванням ризиків їхні тарифи зростуть, а це ще більше знизить прибуток Кремля.
Нафтопереробні заводи у країнах, що не підтримали санкції, також продовжать переробляти російську нафту та продавати нафтопродукти на світовому ринку. Але головне, що кожен великий транснаціональний бізнес не захоче фінансувати, купувати, продавати, перевозити та страхувати російську нафту.
На ЄС та Велику Британію припадає 90% ринку морського страхування, і незабаром він буде закритий для Росії. А це означає відсутність портів і танкерів. Експорт російської нафти зіткнеться із логістичними труднощами та тривалими затримками. Вже зараз російська нафта, яка раніше постачалася з портів Балтійського та Чорного морів до Європи, йде до Азії, а цей шлях займає на 30 днів більше. Всі ці перешкоди призведуть до того, що Кремль зароблятиме набагато менше.
Міф 4. Санкції проти російського нафтового експорту призведуть до стрімкого зростання цін на нафту та прискорять інфляцію
Якраз навпаки: ціновий поріг запобігатиме різкому зростанню цін на нафту, яке може виникнути внаслідок повної заборони ЄС на постачання російської нафти морем з 5 грудня. Ринки вже сигналізують про стабілізацію цін і навіть прогнозують їхнє зниження. Ринок нафтових ф'ючерсів уже оцінює майбутню ціну на нафту значно нижче за сьогоднішню.
Дехто й досі стверджує, що Путін компенсує зниження доходів від продажу нафти нарощуванням видобутку. Такі люди забувають, що Росія – один із найнеефективніших виробників нафти у світі. Рентабельність її видобутку майже вдвічі нижча, ніж, наприклад, у Саудівської Аравії. Путін не зможе компенсувати втрачений прибуток збільшенням обсягів, особливо коли ціна на російську нафту впаде до позначки, трохи вищої за рентабельність.
Міф 5. Путін здійснить свою погрозу і повністю припинить продаж нафти
Важливо зрозуміти, що Путін блефує. Хоча Кремль заявив, що Росія відмовиться постачати нафту будь-якій країні, що підтримала запровадження цінової межі, на експорт енергоносіїв припадає більше половини надходжень до російського держбюджету. Зважаючи на те, що доходи Росії від природного газу вже значно впали, Путін не може дозволити собі перекрити нафтовий кран. Особливо в умовах, коли економіка РФ страждає від витрат на війну, що постійно зростають.
Західні покупці навряд чи опиняться у невигідному становищі. Ринок нафти ніколи не був по-справжньому глобальним: різні країни завжди по-різному платять за різні сорти нафти, що надходять від різних покупців. Знайдуться деякі країни, готові платити за російську нафту на кілька доларів вище за граничну ціну, це не підірве загальний план G7.
Колишній спецпредставник США з енергетики в Євразії Річард Морнінгстар каже, що спочатку скептично ставився до ідеї запровадити ціновий поріг на російську нафту. «Але зараз я не бачу в ньому недоліків», – каже він. Обмеження ціни може виявитися значно потужнішим інструментом, ніж багато хто думає.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
