Михайло Фрідман та інші російські олігархи опинилися перед вибором: вступити у відкрите протистояння з Путіним чи залишитися в списках санкцій. Натомість одні обрали суди з ЄС, інші змирилися з тим, що стали невиїзними та втратили закордонні активи. Forbes вибрав головне з матеріалу FT.
⚡️ Хто, на вашу думку, заслуговує на звання «Підприємець року 2024»? Дізнайтесь більше про кожного з кандидатів та проголосуйте за посиланням. Ваш голос визначить переможця номінації «Вибір аудиторії».
Навесні цього року, у розпал вторгнення Росії в Україну, мільярдер Михайло Фрідман зателефонував Крістіні Квін, найвищому на той момент дипломату США в Києві. Він пропонував угоду.
Уродженець Львова з російським та ізраїльським паспортами, Фрідман сколотив більшу частину своїх $13-мільярдних статків у Росії. Він повідомив, що пожертвує частину їх на компенсацію збитків від війни. Натомість США мали допомогти Фрідману уникнути санкцій, що накладені на олігархів за звʼязок із Путіним.
Квін почала ставити Фрідману запитання, і розмова швидко розпалилася, розповідають три джерела FT. Фрідман почав кричати й лаятися. Наполягав, що не має можливості вплинути на Путіна.
«Він присягався в любові до рідної України, – каже один із співрозмовників. – Але потім зірвався: «Ви хочете відібрати всі мої гроші!».
Квін сказала Фрідману, що розмову закінчено, і поклала слухавку. Фрідман написав Квін SMS із вибаченнями, але відповіді не отримав.
Держдепартамент заявив, що не коментує «розмов дипломатів». Фрідман заперечує, що говорив із Квін, просив США підтримки у відході від санкцій або пропонував допомогу у відновленні України.
З моменту вторгнення в Україну десятки російських олігархів виявили, що їхні рахунки в західних банках заморожені. Декому довелося відмовитися від своїх часток у західних компаніях, хтось втратив середземноморські вілли.
Але через пів року немає жодних ознак того, що санкції змусили олігархів розпочати підготовку «палацового перевороту» проти Путіна. Навпаки, олігархи розлютилися на західні уряди. Одні шукають способи зберегти те, що залишилося від їхнього багатства – у тому числі за допомогою торгу, як Фрідман. Інші змирилися з поверненням до Росії та втратою статусності.
«Щоб зробити палацовий переворот, потрібно спочатку опинитися в палаці. Нікого з цих людей там немає, – каже один із російських бізнесменів, які потрапили під санкції. – Як Фрідман може з Великої Британії вплинути на рішення президента? Навіть якби Фрідман сидів удома в Москві, він все одно не мав би жодного контакту з президентом».
Санкційний удар
Щонайменше 21 російський бізнесмен подав до суду на ЄС, намагаючись скасувати санкції. Багато хто має намір оскаржувати санкції до кінця – насамперед Фрідман та його діловий партнер Петро Авен.
Фрідман і Авен більше за інших російських олігархів прагнули пустити коріння на Заході. Спираючись на статки, нажиті в нафтовій, банківській, роздрібній та телекомунікаційній галузях Росії, у 2013 році вони заснували в Лондоні фонд прямих інвестицій LetterOne. До їхньої європейської бізнес-імперії входять британська роздрібна мережа Holland & Barrett, німецька енергетична група Wintershall Dea та іспанські супермаркети Dia.
У травні Національне агентство з боротьби зі злочинністю Великої Британії провело в будинку Петра Авена обшук Фото Getty Images
Фрідман купив нерухомість на півночі Лондона за £65 млн і отримав безстроковий дозвіл на проживання у Великій Британії, а потім втратив цей статус через санкції. До війни він хотів подавати заяву на британське громадянство. Авен має особняк у Сурреї, де зберігається колекція творів мистецтва вартістю £300 млн, і квартиру в Сент-Джеймсі.
«Фрідман завжди ненавидів Росію. Він не міг там жити. За першої ж нагоди хотів вибратися на Захід, щоб вести там бізнес, – каже співрозмовник FT. – Він хоче бути людиною світу».
Через санкції Великої Британії та ЄС частки Фрідмана та Авена в їхніх компаніях виявилися замороженими. Під санкції США вони не потрапили. Обидва вийшли зі складу ради директорів LetterOne і передали управління команді, яка намагається врятувати активи. Все, що ми будували 30 років, повністю зруйновано. І ми маємо якось розпочати нове життя», – сказав Авен в інтервʼю Financial Times у березні.
Санкції ЄС застали Олексія Кузьмичова, їхнього партнера з LetterOne, на гірськолижному відпочинку в Швейцарії. За словами двох джерел FT, він залишився в країні, не маючи можливості воззʼєднатися зі своєю родиною у Франції, але не бажаючи повертатися до Росії.
У травні Національне агентство з боротьби зі злочинністю Великої Британії провело в будинку Авена обшук. Детективи розслідували потенційні порушення санкцій щодо більш ніж £3 млн коштів, які Авен переказав на британські рахунки з Австрії за кілька годин до набуття чинності санкцій. Авен відмовився коментувати звинувачення.
Поки Авен оскаржить накладені на нього санкції, йому заборонили витрачати понад £2500 на місяць. Але в липні суддя помʼякшив ухвалу і дозволив оплачувати деякі додаткові рахунки. Зазвичай Авен витрачав £140 000 на місяць. Більшість цих грошей йшла на утримання та охорону його арт-колекції.
Навіть олігархи, які вели бізнес в основному на Заході, залишалися в центрі уваги Кремля, якщо все ще володіли великим бізнесом у Росії. Авен був одним із приблизно 50 олігархів, яким Путін віддавав «неявні накази» на щоквартальних зустрічах, де вони зазвичай обговорювали економіку. Обговорювалося, наприклад, як захистити від санкцій Альфа-Банк, яким Авен володіє разом із Фрідманом. Про це йдеться в доповіді спеціального радника Міністерства юстиції Роберта Мюллера про втручання Росії у вибори президента США, опублікованій у 2019 році.
Путін віддавав олігархам «неявні накази» на щоквартальних зустрічах, де зазвичай обговорювали економіку Фото Shutterstock
Авен заперечує, що Путін будь-коли давав йому «неявні накази», і стверджує, що ФБР спотворило його свідчення.
Олігархам, які після вторгнення виїхали з країни, регулярно дзвонять із Кремля та кличуть додому. Багато хто з них також стверджує, що санкції змушують їх повернутися до Росії. Дехто думає: «Навіщо мені все це? Повернуся до Москви, ходитиму ресторанами і чудово почуватимуся», – каже один бізнесмен. Санкції, стверджує він, змушують еліту ще більше зближуватися з Кремлем, навіть якщо вони хотіли б дистанціюватися від нього.
Підсанкційні олігархи стоять перед вибором: прийняти той факт, що тепер їхня доля повʼязана з Росією, чи потрапити під репресії за антивоєнні виступи.
«Вони кажуть, що бояться, що їх отруять. Насправді бояться втратити гроші та репутацію, – каже один із великих російських бізнесменів. – Вони не знають, як вчинити, та повністю дезорієнтовані».
Декілька олігархів розповіли, що не виступають проти війни через випадок із банкіром Олегом Тиньковим. Той заявив, що його змусили продати частку в банку «Тінькофф», після того як він засудив Путіна та «божевільну війну» в Instagram.
Тіньков розповів блогеру Юрію Дудю, що Фрідман подзвонив йому і сказав: «Ти збожеволів. Перш ніж щось казати, треба було продати все». Тіньков відповів: «Міша, мені все одно. Це те, що я відчуваю. Я не можу мовчати».
Фрідман, який відмовився коментувати дзвінок, назвав війну трагедією, але сказав, що більш відверта критика поставить під загрозу його співробітників у Росії.
Більшість олігархів обмежилися публічними заявами у Високому суді ЄС у Люксембурзі на кшталт «я міг би зробити щось корисне в боротьбі проти державного втручання в економіку, але натомість витрачаю всі сили на суди в ЄС».
Росіяни, які подали апеляції, стверджують, що юридичні обґрунтування заборон на поїздки та заморожування їхніх активів на території ЄС необґрунтовані та рясніють помилками.
Пітер Стано, представник Європейської комісії із зовнішньої політики, наполягає на тому, що санкції «ґрунтувалися на критеріях санкційного режиму, наявних доказах та на згоді всіх держав – членів ЄС».
Усі готові відкупитися
Суди в ЄС можуть затягнутися на роки, тож деякі олігархи підтримали ідею укласти угоду: віддати частину статків на підтримку України в обмін на зняття санкцій.
Крім Фрідмана, кілька інших російських бізнесменів звернулися до Києва з аналогічною пропозицією, кажуть джерела FT.
«Якби хтось сказав: віддайте половину статків Україні, а решту залиште собі, прибігли б усі до одного, – каже високопоставлений російський бізнесмен. – Проблема в тому, що в них немає виходу. Їм треба сказати, в якому напрямку рухатись». В Україні до подібних ініціатив ставляться зі скепсисом.
Фрідман володіє в Україні великими активами, у тому числі оператором мобільного звʼязку «Київстар», одним із найбільших банків країни, перейменованим у Сенс Банк, та бізнесом із виробництва бутильованої води.
Навіть після анексії Криму в 2014-му олігарх регулярно приїжджав до України, організовував у рідному Львові джазовий фестиваль, фінансував будівництво меморіалу в Бабиному Яру.
Цього виявилося замало, щоб досягти прихильності Офісу українського президента. Україна була відкрита для обговорення рекапіталізації банку Фрідмана, але, за словами людей, знайомих із цим питанням, відмовилася від пропозиції сприяти зняттю санкцій із його власників.
«Україна не використовує санкції як інструмент торгу. Це принципове питання, – каже Ростислав Шурма, заступник керівника Офісу президента. – Головна мета санкцій – зупинити війну, а не предʼявити якісь умови для їх скасування». За словами джерела FT, Зеленський сказав, що погодиться на це, тільки якщо Фрідман засудить Путіна, рішуче виступатиме проти війни і порве свій російський паспорт.
Фрідман заперечує, що будь-коли обговорював з урядом України питання набуття українського громадянства.
Деякі чиновники пропонують просто конфіскувати активи російських олігархів в Україні згідно із законом, ухваленим у травні. До липня Україна конфіскувала у російських олігархів $1,1 млрд.
У Києва мало співчуття до долі російських олігархів. «24-го, 25-го, 26-го, 27-го, 28 лютого – ось коли треба було визначатися, на якому ти боці, – каже секретар РНБО Олексій Данилов. – На боці світла? Чи на боці темряви?»
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
