Суд Гааги видав ордер на арешт Путіна. Кому ще з диктаторів МКС видавав ордер і чи понесли вони покарання. Світові прецеденти

17 березня Міжнародний кримінальний суд Гааги (МКС) видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дітей РФ Марії Львової-Бєлової. Палата досудового провадження МКС має докази вчинення Путіним воєнного злочину, в цій ситуації – незаконної депортації і незаконного переміщення дітей з окупованих територій України до Російської Федерації.

Крім того, видача ордера на арешт передбачає, що 123 держави, які ратифікували Римський статут, зобов’язані арештувати Путіна, якщо він перетне їх кордон. Що ж до держав, які не ратифікували Римський статут, ордер на арешт Путіна не є обов’язковим, але не виключає його виконання, наприклад, каналами Інтерполу.

В історії МКС це третій випадок видачі ордера на арешт чинного лідера держави, ще один був виданий колишньому лідеру. Загалом до 17 січня 2023 року ордер на арешт було видано щодо трьох лідерів (без урахування Володимира Путіна). 

Омар Хасан Ахмед аль-Башир

Президент Судану з 16 жовтня 1993 року до 11 квітня 2019 року.

Омар Хасан Ахмед аль-Башир – перший в історії роботи МКС лідер держави, кому за чинного правління видали не один, а два ордери на арешт: 4 березня 2009 року та 12 липня 2010 року. 

Перший ордер видали за вчинення злочинів проти людяності та воєнні злочини.

Другий – через злочини геноциду шляхом вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічного розладу членам певної групи, умисного створення для цієї групи умов життя, розрахованих на доведення її до повного або часткового фізичного знищення.

За твердженням прокурора, Омар аль-Башир був ініціатором масового знищення трьох етнічних меншин: фур, масаліт і загава в результаті конфлікту в західній суданській провінції Дарфур у 2003–2008 роках. 

Справа Омара аль-Башира перебуває на стадії досудового розгляду, доки його не заарештують і не передадуть до резиденції суду в Гаазі. Судовий розгляд за відсутності обвинуваченого неможливий.

Крім того, щодо Омара аль-Башира в Судані тривають судові процеси. 

14 грудня 2019 року суд міста Хартум визнав його винним у незаконному зберіганні іноземної валюти та відмиванні коштів. Однак у зв’язку із літнім віком він відбував покарання у виправному центрі. У серпні 2021-го міністр закордонних справ Судану повідомила, що Омар аль-Башир буде виданий МКС. Але часові рамки не встановлено, цей процес триває. 

Муамар Мохаммед Абу Міньяр Каддафі

Лідер Лівії у 1969–2011 роках.

27 червня 2011 року МКС видав ордер на арешт Муамара Каддафі за вбивства та переслідування цивільного населення з лютого 2011 року на всій території Лівії з використанням державного апарату та сил безпеки держави.

Разом із Муамаром Каддафі МКС видав ордер на арешт його сина – Сейфа аль-Іслама Каддафі та начальника військової розвідки Лівії – Абдулли Сенуссі.

Муамар Каддафі не постав перед судом, справу щодо нього завершено 22 листопада 2011 року у зв’язку з його смертю.

11 жовтня 2013 року МКС за заявою Лівії визнав неприйнятною справу щодо Абдулли Сенуссі. Обґрунтування – Лівія на національному рівні розслідувала факти вчинення ним злочинів. У липні 2015 року лівійський суд засудив Сенуссі до страти. Вирок було оскаржено до суду апеляційної інстанції. 

Результат розгляду невідомий. Деякі ЗМІ пишуть, що у липні 2022 року Сенуссі перебував під вартою. У грудні 2022-го в останній момент Лівія відмовила в екстрадиції Абдулли Сенуссі до США.

Щодо Сейфа аль-Іслама Каддафі остаточне рішення не прийнято. Поки його не заарештують і не передадуть до резиденції суду в Гаазі, справа перебуватиме на стадії досудового розгляду. 

Водночас у 2021 році Сейф аль-Іслам Каддафі зареєстрував свою кандидатуру на президентських виборах у Лівії, однак вибори скасували. 

Лоран Куду Гбагбо

Президент Кот-д’Івуару з 26 жовтня 2000 року до 11 квітня 2011-го.

МКС видав ордер на арешт Лорана Куду Гбагбо 23 листопада 2011 року. Він обвинувачувався за злочини проти людяності, пов’язані із вбивством, зґвалтуванням та іншими формами сексуального насильства, переслідуванням та іншими нелюдськими діями.

Прокурор вказував, що після поразки на виборах у листопаді 2010 року Гбагбо за підтримки найближчого оточення розпочав політику нападу на політичного опонента – Алассана Драмана Уаттару, членів його політичної групи та цивільних осіб, які, як вважалося, підтримували Уаттару.

Гбагбо намагався утримати владу усіма можливими способами, включно зі смертельною силою. В результаті загинуло 3000 осіб, а 500 000 були переміщені.

30 листопада 2011 року Гбагбо передали Міжнародному кримінальному суду. 15 січня 2019 року МКС його виправдав у зв’язку з недоведеністю у його діях складу інкримінованих злочинів.

Міжнародний кримінальний суд вказав, що прокурор не довів:

• Наявність «спільного плану» утримати пана Гбагбо при владі, який включав вчинення злочинів проти цивільного населення.
• Вчинення злочинів відповідно до політики держави.
• Наявність у публічних виступах пана Гбагбо наказу, прохання чи спонукання до ймовірних злочинів або сприяння іншим чином вчиненню таких злочинів.

31 березня 2021 року Апеляційна палата більшістю голосів підтвердила виправдувальний вирок Гбагбо від 15 січня 2019 року. 17 червня 2021-го він повернувся в Кот-д’Івуар. Йому загрожувало 20-річне позбавлення волі на підставі вироку, датованого 2019 роком – Гбагбо обвинувачувався у заволодінні коштами центрального банку Абіджана після виборів.

7 серпня 2022 року чинний президент Кот-д’Івуара Алассан Уаттара помилував свого попередника в межах примирення напередодні виборів.

Не плутайте з МКС

Історія знає випадки притягнення до відповідальності лідерів окремих держав іншими судовими інституціями, які не слід плутати з Міжнародним кримінальним судом Гааги. Наприклад, Міжнародним судом ООН, Міжнародними кримінальними трибуналами для Югославії та Руанди, Спеціальним судом у справах Сьєрра-Леоне.

Приклади — справи Слободана Мілошевича, президента Сербії у 1986-1997 роках та президента Югославії у 1997-2000 роках, та Чарльза Тейлора, президента Ліберії з 1997 року до 2003 року.

Справу щодо Мілошевича розслідував Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії. 

Він обвинувачувався:

• В геноциді: масові вбивства боснійських мусульман і хорватів, створення концтаборів (близько 50 на території Боснії), насильницьке переселення понад 250 000 осіб.
• Злочинах проти людства: переслідування на політичному, національному й релігійному ґрунті, вбивства, тортури, антигуманні дії, незаконне увʼязнення.
• Воєнних злочинах.

У 2001 році Мілошевича арештували, а у 2006 році він помер в камері у в’язниці трибуналу. Це стало підставою для закриття справи щодо нього.

Справу щодо Чарльза Тейлора розглядав Спеціальний суд у справах Сьєрра-Леоне.

Він був заарештований у 2006 році та доставлений до Спеціального суду у справах Сьєрра-Леоне, Гаага.

30 травня 2012 року Тейлора засудили до 50 років увʼязнення за злочини проти людства та воєнні злочини, які він вчинив під час громадянської війни в Сьєрра-Леоне.

Матеріали по темі

Категорія

Світ

Дата

28 вересня 2022

Путінізм без Путіна. Чи можлива демократія у Росії завдяки зміні президента. Колонка політологині Кетрін Стоунер для WP

Категорія

Війна

Дата

13 жовтня 2022

У близьких до Кремля колах обговорюють наступників Путіна. Хто може замінити російського диктатора – розбір NewsWeek

Категорія

Світ

Дата

03 жовтня 2022

Путін приймає таємні необдумані рішення. Що розповіли інсайдери з Кремля виданню The Telegraph