Маск заявляє, що відновить у Twitter свободу слова. Але влада, яку соцмережа дає мільярдеру, може стати для нього занадто великою спокусою, пише американський філософ і політолог Френсіс Фукуяма. Forbes вибрав головне.
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Один із найперших записів у блозі «Відверто з Фукуямою» присвячено Сільвіо Берлусконі. У 1990-х, прийшовши в політику, Берлусконі винайшов її новий різновид, і вона досі розбещує країни по всьому світу. Берлусконі користувався своєю популярністю і тим, що володіє засобами масової інформації для побудови своєї політичної карʼєри. Крім того, він використав посаду премʼєр-міністра Італії для захисту своїх бізнес-інтересів.
Політичні вигоди від володіння ЗМІ оцінили олігархи зі Східної Європи та колишнього Радянського Союзу: вони почали скуповувати засоби масової інформації в іноземних медіакомпаній на кшталт Axel Springer. На початку 2000-х ті намагалися позбутися традиційних ЗМІ, які стали поступатися позиціями онлайну. Олігархи не надавали значення тому, що газети та телеканали збиткові. Для них цінність ЗМІ була в іншому: олігархи допомагали своїм друзям-політикам на виборах і так утримували їх у своїй орбіті. Однією з головних проблем України до російського вторгнення було те, що усі її великі телеканали належали олігархам, які через них захищали свої інтереси.
Тепер у нас є свій олігарх – Ілон Маск, який претендує на аналогічну роль. Поглинання Twitter дає йому теоретичну можливість використовувати цю соцмережу для захисту бізнес-інтересів Tesla та SpaceX, а також просувати будь-яких політиків на свій смак. В останні місяці зʼясувалося, що Маск схиляється до республіканської та консервативної позицій. Він заявив, що на користь свободи слова дозволив би Дональду Трампу повернутися в Twitter, і дуже недоречно вліз у питання геополітики – вторгнення Росії в Україну та відносини Китаю з Тайванем.
За допомогою великої соцмережі можна більш тонко впливати на політику, ніж через традиційні ЗМІ. Модерувати контент тут можна майже непомітно. Twitter, швидше за все, використовуватиметься не для публікації замовних редакційних статей, що вихваляють бізнес Маска, а для того, щоб спрямовувати дискусії в потрібне русло або пригнічувати альтернативні точки зору. Видалення постів у соціальних мережах дуже складно відстежити. Як відзначають багато хто, Маск має величезні економічні інтереси в Китаї та інших авторитарних країнах. Вони можуть чинити на мільярдера сильний тиск і змушувати його помʼякшувати критичні пости та коментарі на свою адресу.
У 2020 році я очолював у Стенфорді робочу групу з вивчення ефекту масштабу цифрових платформ. Ми зʼясували, що реальна проблема великих соцмереж не в тому, що вони розповсюджують фальшиві новини чи теорії змови. Перша поправка до Конституції США захищає право на свободу слова, причому будь-якого слова – навіть хибного чи токсичного. Проблема в масштабах цих платформ: у здатності Twitter, Facebook, Google, а тепер і TikTok значно посилювати одні голоси і заглушати інші.
У нашому звіті ми порівняли ці великі цифрові платформи із зарядженим пістолетом, залишеним на столі, за яким ми сидимо. Ми сподівалися, що людина, яка сіла навпроти, не візьме пістолет і не вистрілить у нас. До сьогодні люди, які керують великими платформами, хоча б намагалися діяти відповідально. Але будь-який багатій міг підійти й схопити пістолет. Цей багатій зʼявився, і пістолет вже у нього в руках.
Те, що Twitter після покупки Ілоном Маском перетворився на зброю в його руках, спричинило відплив користувачів в альтернативні соцмережі на зразок Mastodon. Жодна з альтернатив не має такої великої аудиторії, як Twitter, і навряд чи зможе наздогнати цю соцмережу в майбутньому.
Ще в жовтні газета New York Times опублікувала статтю «Як дезінформація розвіялася світом і її стало ще важче відстежити». У статті упущено той факт, що аудиторії Gab, Parler, Truth Social та Telegram разом узяті не дотягують за чисельністю до аудиторії Twitter. Дональд Трамп мав 85 млн передплатників у Twitter. У Truth Social він має менше 5 млн. Ми маємо прагнути до того, щоб інформаційний онлайн-простір став більш фрагментованим і конкурентним. Це відбиває фрагментацію поглядів людей загалом. Тільки так можна підірвати владу великих платформ і вона розподілиться більш демократично.
Наші побоювання щодо політичних наслідків поглинання Маском Twitter можуть залишитися суто теоретичними. Маск сильно переплатив за соцмережу і змушений вирішувати величезні проблеми з рентабельністю. Навіть генію бізнеса може виявитися не під силу зробити її прибутковою. Коли Маск став гендиректором Twitter, у соцмережі почався відтік рекламодавців та користувачів. Вони побоюються, що Маск почне впливати на модерацію контенту.
Маск, схоже, зовсім не розуміє, як важко досягти того, що він, за його власними заявами, хоче досягти. Він стверджує, що заохочуватиме у Twitter свободу слова. Але що станеться, коли Єгипет чи Індія вимагатимуть видалити контент із критикою їхніх урядів? Чи захищатиме Маск свободу слова, якщо після цього його компанії викинуть з цих країн?
Будь-який вибір, який зробить Маск, потенційно вплине не лише на прибуток Twitter, а й на інші ділові інтереси мільярдера. Twitter втрачав гроші протягом більшої частини останнього десятиліття. Тепер у результаті зміни власника на нього лягло навантаження у вигляді щорічних виплат боргу в розмірі $1 млрд. Чи готовий Маск субсидувати Twitter за рахунок інших своїх підприємств, як субсидують свої ЗМІ східноєвропейські олігархи? Чи він використовуватиме соцмережу як інструмент просування своїх політичних поглядів? Тоді це стане досить дорогим хобі.
Україна намагається вирішити проблему: там запроваджено юридичний статус олігарха, який передбачає особливий контроль за їхніми діями. Це призвело до того, що деякі з них прагнуть позбавитися своїх медіахолдингів. У демократичній країні цілком розумно за допомогою антимонопольного законодавства забороняти промисловим корпораціям володіти великими медіа та субсидувати їх за рахунок інших своїх активів. З перших днів правління Сільвіо Берлусконі стало зрозумілим, що політика олігархів токсична для демократії. Ласкаво просимо до глобального клубу олігархів, Ілоне!
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
