Юрист, викладач Києво-Могилянської академії Дмитро Коваль розповів Forbes, що має робити Україна, аби притягнути Росію до відповідальності за геноцид, і які наслідки можуть бути для країни-агресора
Після визволення Ізюму Харківської області, 11 вересня, правоохоронці знайшли близько 455 могил убитих українців. На Київщині після деокупації знайшли тіла 1352 людей. Президент Володимир Зеленський називає те, що відбувається в Україні, не війною, а геноцидом. У Генпрокуратурі відкрили справу про геноцид та збирають докази. Forbes поговорив із викладачем НаУКМА, юридичним директором Truth Hounds Дмитром Ковалем про процедуру притягнення до відповідальності через геноцид та історичні приклади.
Що має робити Україна, аби притягнути Росію до відповідальності через геноцид?
Як такої спеціальної процедури не існує. Потрібно ретельно збирати докази злочинів та продумувати юридичну аргументацію. Складність доведення факту геноциду полягає у специфічному поєднанні доказів та аргументації між собою. Потрібно доказати не просто, що росіяни вбили велику кількість людей або депортували дітей, треба показати, що це робилося через бажання частково або повністю знищити українську націю. Таке доказати важко, адже ніхто з росіян не каже цього напряму. Факт геноциду доводиться через вивчення мови ненависті, через заперечення росіянами факту існування української нації й таке інше. Наприклад, риторика про «денацифікацію України», або знищення культурних обʼєктів, або використання слів «нацисти» і похідних можуть бути одними з індикаторів геноцидного умислу.
Які є юридичні шляхи притягнення Росії до відповідальності через геноцид?
Субʼєктом відповідальності можна зробити як саму державу Росію, так і окремих людей, які організовували, виконували або підбурювали до геноциду. Позов проти держави розглядає міжнародний суд ООН, позови проти індивідів – національні суди на міжнародні кримінальні суди. В історії було два приклади, коли країни подавали до суду ООН позови щодо геноциду.
Що це за позови і чим закінчилося?
Перший – позов Боснії проти Сербії та Чорногорії, другий – Хорватії проти Сербії. В одному з епізодів вдалося довести наявність геноциду, але довести, що саме держава винна в геноциді, не вдалося. Державну відповідальність не встановили. Ці справи розглядали понад 10 років. Довести індивідуальну відповідальність трохи легше. В цьому випадку більш зрозуміло, як довести, що конкретна людина винна в геноциді.
Розгляд індивідуальних справ проходить швидше?
На міжнародному рівні розгляд все одно займе роки. Якщо ж розглядати справи в національному суді, то вироки можна винести і через пів року. Але в цьому випадку є проблема, чи будуть обвинувачені присутні в українському суді. СБУ зараз проводить розслідування щодо геноциду. Вони шукають патерни у вбивствах українців, вивчають, як можна інтерпретувати слова російських високопосадовців. Це все складна робота. Слідчим важливо довести логіку, що українців катували й розстрілювали саме за те, що вони є українцями.
Чи подавала Україна позови в міжнародний суд ООН щодо геноциду?
Ні. Але в суді є позов від України проти Росії щодо Донбасу. У перші дні війни Росія звинувачувала Україну в навмисному бомбардуванні Донбасу. Фактично Росія використовувала конвенцію «щодо запобігання й покарання злочинів геноциду» проти України, аби виправдати свої дії на Донбасі. Україна подала позов, аби відкинути ці абсурдні звинувачення Росії. До цього позову вже приєдналася безпрецедентна кількість країн.
Які наслідки будуть у Росії, якщо її визнають винною в геноциді?
Не знаю. Це геополітичне питання, і як будуть розвиватися події, невідомо. Геноцид – це найсерйозніший злочин, але, на мій погляд, наслідки для держави полягають не в фактичному покаранні, а більше в морально-етичній площині. Наприклад, німці досі несуть історичну відповідальність перед євреями. Я думаю, що якщо Росія захоче мати діалог зі світом, їй доведеться постійно демонструвати розуміння того, що вони скоїли в Україні.
Telegram-канал Forbes, ультимативний гід у світі українського бізнесу. Приєднатись
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
