Ще на початку літа світові ЗМІ розмірковували про те, чи може Україна переломити хід війни. Але ефект від контрнаступу затьмарив усі очікування. За місяць після початку звільнення окупованих територій світ усвідомив, що Україна здатна не тільки відбиватися, а й перемогти Росію на полі бою.
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
6 жовтня. Онлайн-конференція Forbes «Без рожевих окулярів»
Що ви дізнаєтесь: Правила розвитку бізнесу в умовах абсолютної невизначеності; Як отримати в клієнти й співпрацювати з Міноборони – найбільшим замовником у країні; Як «воєнні» інновації можуть допомогти вашому бізнесу; 2023-й у цифрах від Мінфіну й НБУ.
Квитки на конференцію за посиланням
20 спікерів: Олексій Резніков, Сергій Марченко, Михайло Федоров, Олександр Конотопський, Алекс Ліссітса, Сергій Ніколайчук, Юлія Бадрітдінова, Тарас Чмут та інші.
Коли: 6 жовтня, з 10:00 до 16:00
29 серпня пресслужба Оперативного командування «Південь» вперше повідомила про початок контрнаступу ЗСУ. Атаки розпочалися на правому березі Херсонщини одночасно по кількох напрямках. Але вже 5 вересня російські телеграм-канали і воєнкори повідомили про інший наступ – на балаклійському напрямку, який обернувся блискавичним проривом ЗСУ до Куп’янська й Ізюма. Після цього ЗСУ пішли далі, взяли Лиман і десятки інших населених пунктів Донеччини і Харківщини на східному березі річки Оскіл.
Тож чого вдалося досягти за перший місяць контрнаступу ЗСУ, чому атаки на Харківщині та Херсонщині розвиваються по-різному і чого очікувати далі?
Харківський напрямок
Після відступу росіян з Балаклеї, Ізюма і Куп’янська для ворога принципово важливим було побудувати нову лінію оборони вздовж Осколу і Сіверського Донця.
Переправа через водойми в цій війні не раз ставала проблемою для військових операцій. Для росіян травнева переправа через Сіверський Донець біля Білогорівки залишилася поки найбільшим військовим розгромом. В одному місці було знищено до двох російських БТГ.
Для ЗСУ проблемною стала переправа через річку Інгулець на Херсонщині, південніше Давидового Броду. Не дивлячись на те, що плацдарм на східний берег наші військові забезпечили ще всередині літа, подальше просування завжди ускладнювалося вразливістю переправ і обмеженими можливостями постачання.
Станом на середину вересня російські війська стали в оборону по берегах Осколу і Сіверського Донця. Головне завдання ворога полягало в тому, аби стабілізувати фронт і зупинити просування ЗСУ.
Карта Мilitaryland станом на 19.09.2022
Але не встигли росіяни оговтатись від здачі Ізюма, як стало відомо про форсування ЗСУ Сіверського Донця з боку Озерного і Осколу в напрямку Святогірська. Досить швидко українська армія зайняла кілька плацдармів і відбила ряд населених пунктів.
Росія не змогла оперативно побудувати нову лінію оборони і вчасно зміцнити її. Але під її контролем залишався головний форпост на шляху до Луганщини – місто Лиман.
Лиман уже кілька місяців перебував під окупацією, тому ворог встиг підготувати міцну оборону. До того ж тут знаходилися так звані підрозділи «БАРС» (бойовий армійський резерв країни), які Путін почав формувати ще до війни з числа добровольців і «патріотів». Це переважно гарячі прихильники війни і «руського міра». Судячи з повідомлень у російських пабліках і перехоплень СБУ, їм нібито дали вказівку стояти «насмерть».
Втрата Лимана для Росії означала б, що військові дії перемістяться уже безпосередньо в Луганську область. До того ж далі немає великих водойм і штучних бар’єрів. А нові укріплення будуються нашвидкуруч і невідомо, чи вдасться військовим РФ організувати щільний захист на нових позиціях.
Бої за Лиман виявилися важкими. ЗСУ декілька разів пробували атакувати місто з різних напрямків. Але зрештою нашим військовим вдалося прорвати оборону довкола Лимана і створити загрозу повного оточення.
Судячи з того, що принаймні частина військ все таки відійшла з Лимана, повного оточення підрозділів РФ не було. Але вихід через вузький коридор, який прострілювався з обох боків, для росіян обернувся важкими втратами, що підтверджують чисельні кадри розбитих військових колон на дорогах у напрямку Кремінної.
Звільнення Лимана стало для ЗСУ, можливо, більш складним випробуванням, ніж звільнення Балаклеї або Куп’янська, але не менш важливим.
Саша (22) з Лимана на Донбасі пише гасло на підбитому російському танку в Києві. У День Незалежності України та майже через шість місяців після повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого Київ проводить виставку на Хрещатику, де демонструється знищена військова техніка Росії
Північніше українські війська зуміли відбити лівобережну частину Куп’янська (Куп’янськ-Вузловий) і розширити плацдарм у напрямку Сватового.
Тепер Росія змушена планувати оборону по лінії Кремінна – Сватове – Троїцьке, а це вже Луганська область. Якщо українським воїнам вдасться прорвати і цю лінію оборони, то наступний рубіж це Сєверодонецьк і Старобільськ.
Старобільськ, після звільнення Куп’янська, став ключовим логістичним вузлом для всього угрупування в північній частині Луганщини. До того ж це останній великий населений пункт на півночі Луганської області.
Сєверодонецьк дався росіянам найбільшою ціною, і відступ з нього буде вкрай негативно сприйнятий гарячими прихильниками війни в РФ.
Карта DeepState
Менше ніж за місяць Збройні сили України змогли деокупувати близько 10 000 кв. км. Це приблизно в п’ять разів більше, ніж територія, яку змогла захопити Росія починаючи з травня.
Також ЗСУ вдалося перемістити лінію фронту на десятки кілометрів від Слов’янська – Краматорська і фактично нівелювати загрозу для цих міст. Єдиний напрямок, де Росія продовжує атакувати, це Бахмут – Донецьк, де у росіян найкоротше плече постачання з РФ.
Херсонський напрямок
На Херсонщині ситуація складалася інакше. Адже тут зовсім інші умови. Якщо на Харківщині діяли переважно мобільні групи на броньованій техніці, де лісиста місцевість слугує природнім прикриттям, то в степах Херсонщини активніше працювала українська авіація, БПЛА й артилерія.
ЗСУ вперше випробували комбінацію американських ракет HARM і безпілотників Bayraktar. Протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM, встановлені на бойову авіацію ЗСУ, виявляли і знищували засоби ППО агресора. В прорідженій протиповітряній обороні починали діяти турецькі «Байрактари» і знищувати важку техніку росіян.
Зовсім інша ситуація і в обороні для росіян. Якщо на Харківському напрямку Росії не вистачало солдат для організованого захисту і побудови щільної оборони, то на Херсонщині військове командування зосередило значну чисельність сил, велика частина з яких – найбільш професійні десантно-штурмові підрозділи і морська піхота, що вже повоювали і на київському, і на донецькому фронтах.
Загалом на правому березі Дніпра перебуває приблизно 15 000–25 000 російських солдат, 500–800 одиниць бронетехніки і щонайменше два артилерійських полки.
Попри те, що може скластися враження, що росіяни не вміють оборонятися, насправді це не зовсім так.
Основними слабкими місцями армії РФ є погана координація, логістика і висока залежність від артилерійської підтримки. У випадку, коли лінія фронту динамічна, це стає проблемою. Російські війська часто не знають оперативну обстановку довкола. Накази починають запізнюватись. «На горі» не завжди вірно розуміють, що відбувається на фронті. Через це забезпечення теж починає давати збій і не може швидко побудувати нові безпечні маршрути. А артилерія стає малоефективною.
Але коли фронт відносно стабільний, ці недоліки не настільки критично впливають на ефективність військ.
На Херсонщині росіяни мали достатньо часу, аби підготувати щільну і багаторівневу оборону. Війська відступають не просто в тил, де немає жодних укріплень і резервів, а на підготовлені позиції, де розташована друга лінія оборони. І так далі. Пробивати таку оборону дуже складно.
За словами начальника медпункту 60-ї бригади ЗСУ з позивним Док, під час звільнення Потьомкіного (район Високопілля) за добу було до 30 поранених українських солдат. Більшість – осколкові поранення від артилерії.
Україна створила найгірші умови для утримування росіянами правого берегу. Всі постійні переправи через Дніпро було знищено. Забезпечення російських військ покладається на мобільні пороми і баржі. Але і цей спосіб не є безпечним, адже повідомляється про неодноразове знищення техніки під час переправи.
Паралельно ЗСУ виснажує ворога точковими ударами по складах і командних пунктах.
The New York Times з посиланням на неназваних офіційних американських осіб, зазначає, що російські генерали просили Путіна дозволити відступити військам з Херсона і правого берега Дніпра. Але російський президент категорично відмовив.
Проте забезпечити просування наземних військ у відкритій місцевості досить складно. Аби пробити російську оборону, треба швидкий і глибокий прорив до лінії розташування артилерії. А це 10–15 км вглиб території під контролем ворога. Тоді ми можемо побачити такий самий ефект, як на харківському фронті, коли ворог не встигає перебудувати свою оборону, а артилерія відступає і не знає, що робити далі. Запізнілі накази і неефективна координація призводять до наростаючого колапсу.
За інформацією російських воєнкорів, саме така ситуація почала складатися в напрямку Золота Балка – Дудчани, де ЗСУ нібито зуміли прорватися вглиб території ворога на 15–20 км. За інформацією російських пабліків, може йтися про обвал херсонського фронту і навіть потенційний прорив до Бериславу та фактично перерізання основного транзитного маршруту через Дніпро.
Карта Liveuamap
Ця інформація поки не підтверджується офіційними українськими джерелами. Але перші фотопідтвердження звільнених українських міст уже є в мережі. DeepState повідомляє про підтвердження звільнення Гаврилівки і Новоолександрівки, які розташовані перед Дудчанами.
Для Путіна обвал фронту на херсонському напрямку стане набагато болючішим, аніж втрата частини північної Луганщини. Адже сам Луганськ все ще в глибокому тилу і там є побудована оборона в часи попередніх восьми років війни. А от утримування Херсона критично залежить від забезпечення військ.
Херсон не просто єдиний обласний центр, який захопили Росіяни після 24 лютого. Це єдиний шлях у напрямку Одеси. Після фіаско на острові Зміїний і затоплення кількох військових кораблів разом з крейсером «Москва» у Росії більше немає варіантів для наступу на Одесу, навіть у віддаленій перспективі.
Тому Росія не може сказати, що вона повернеться, адже в умовах поточної війни форсування Дніпра – фактично утопічне завдання.
Це означатиме безповоротну втрату контролю над Херсоном і крах надій наступу на Одесу.
Берислав – Нова Каховка відіграють роль головної переправи через Дніпро. Якщо фронт наблизиться до Берислава достатньо близько і логістичні маршрути потраплять у зону дії польової артилерії, утримувати плацдарм на правому березі буде майже неможливо. Без цієї переправи Херсон для росіян це фактично острів.
Як події на фронті розгортатимуться далі
Жовтень буде дуже важливим місяцем для війни. Адже в листопаді – грудні природнє маскування у вигляді лісів і лісосмуг перестане виконувати свою функцію. Переміщення сил стане непросто приховувати, тому вести наступ ставатиме дедалі складніше.
Навряд це означає, що взимку бойові дії зупиняться або істотно стихнуть. В історії війн є багато прикладів зимових кампаній. Але все ж ЗСУ, скоріше за все, намагатимуться отримати максимальний результат на полі бою до початку зимового бездоріжжя і холодів.
Ключові цілі – північ Луганщини і, звісно ж, правий берег Херсонщини. Звільнення цих територій поставить хрест на багатьох амбіціях Кремля і поставить під загрозу внутрішнього розколу режиму. Ймовірно, втрата контролю над цими територіями все ще не стане смертельною для Путіна. Але це істотний удар по довірі та підтримці його війни.
Головна інтрига зберігається в тому, чи вдасться ЗСУ також організувати прорив на запорізькому напрямку. Він залишається другорядним з точки зору інформаційних приводів уже багато місяців. Але саме цей напрямок може стати фатальним для всієї воєнної кампанії Путіна.
Втрата контролю над Мелітополем, або вихід ЗСУ до узбережжя Азовського моря, – це найбільша загроза для російських військ. Це загроза не просто можливого розрізання східного і південного угрупувань. Це загроза для всього південного напрямку. Адже тримати велике угрупування військ на двох транспортних коридорах з Криму (Красноперекопськ і Чонгар) в умовах, коли вони опиняться в зоні дії HIMARS, буде ще складніше, ніж утримувати Херсон.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
