Ексредактор Forbes Влад Головін дістався у Херсон вже 12 листопада. Ми попросили його описати, що відбувається в місті, що відчувають та розповідають містяни.
«Ви що, не робіть цього! Встаньте!» – боєць звертається до одного з цивільних не площі Свободи у центрі Херсона. Той устав на коліна перед солдатом: «Я вісім місяців тому пообіцяв собі, що встану на коліна перед нашими, коли вони сюди повернуться!»
Солдат підняв дідуся, але по обличчю було видно, що він надзвичайно зворушений. Перед цим до нього постійно підходили дівчата або діти, просили зробити з ним селфі або розписатися на прапорі. Але таке виявлення вдячності він точно зустрів уперше.
Прапорів дуже багато, вони й великі, й маленькі. Одна з жінок просто на капоті військової машини розкладає запаковані блакитні та жовті стрічки, просить у солдата ніж, аби розрізати їх і роздавати всім перехожим: «Я їх весь цей час зберігала, чекала вас, хлопці!»
Її обличчям течуть сльози, сльози радості, але так тут майже у всіх. На площу час від часу завертають пікапи з військовими, й натовп одразу починає кричати: «Слава воїнам ЗСУ!»
Щойно відкриваються двері машини, люди наввипередки кидаються обіймати військових. «Нарешті можна не боятися!», «Я не можу повірити, що бачу наш прапор тут!» – фрази постійно чути від різних перехожих.
На площу потоком приходять нові місцеві, й ніхто не хоче йти додому. Це найголовніша частина святкування зараз – дочекатися нову машину з бійцями аби обійняти їх, зробити селфі та взяти автограф на прапорі.
Атмосфера дуже нагадує Майдан. Зʼявляється машина з колонками, з яких лунає гімн. Потім – «Червона калина», потім «Орка тіло ляже в ґрунт, допоможе ЗСУ». Люди танцюють, співають, діляться враженнями з журналістами, яких тут уже багато.
Звільнений Херсон Фото Getty Images
Пригадують вісім місяців окупації: «Це дикуни, варвари, вони вивезли з собою навіть меблі з дитсадка та вирізали лінолеум з ЗАГСу»; «Переді мною їхав хлопець на «Жигулях», його зупинили, викинули з машини, забрали ключі і поїхали»; «Один хлопець просто палив цигарку біля входу в наш завод, а це було ввечері, вони побачили маленький вогонь і просто по ньому стріляли. Вбили його».
Або розказують як походив так званий референдум: «Йдуть вулицею колаборанти, поруч із ними росіянин з автоматом, підходять до людей, питають у них: «Чи ви за Росію?» Ось така демократія під дулом автомата!»
Дехто розповідає, що містом ходили чутки: ЗСУ точно будуть у серпні. Після успішної атаки на військовий аеродром у Новофедорівці росіяни стали злішими – вже не тільки перевіряли документи, а й ретельно оглядали телефони. Навіть якщо аватарка когось з френдів у телефоні була в національній символіці – забирали «на підвал».
«Ви навіть не уявляєте, скільки тут зниклих безвісти», – розказує місцевий журналіст, який переховувався від росіян.
Щойно відкриваються двері машини, люди наввипередки кидаються обіймати військових. «Нарешті можна не боятися!», «Я не можу повірити, що бачу наш прапор тут!» – фрази постійно чути від різних перехожих. Фото Getty Images
Ближче до обіду містяни принесли величезний прапор завдовжки майже як уся площа і розгорнули його перед пустим постаментом. Колись давно там був пам’ятник Леніну, потім – фотографії героїв Небесної сотні, який росіяни прибрали в березні. Тепер там український прапор.
З іншого боку площі – кінотеатр «Україна», бійці підіймаються на його дах і під оплески та шалені крики містян встановлюють ще один прапор. За дві години – на даху ще однієї будівлі в центрі, тепер майдан з трьох боків у національних прапорах.
Патріотичні кричалки найбільше подобаються підліткам, саме вони що кілька хвилин заводять натовп: «Слава нації! Смерть Російській Федерації!» Але найчастіше натовп скандує: «Дякуємо!»
Українські військові на площі звільненого Херсона. Фото Роман Набожняк
І знову обійми з військовими, селфі, сльози, усмішки. І так кілька годин, від самого ранку до пізнього вечора. Час від часу чути далекі вибухи, але на них ніхто не звертає уваги. Всі спілкуються з військовими і виглядають наближення нового зеленого пікапа.
Кілька бійців розклали апаратуру Starlink просто на площі й роздають паролі містянам. Ті нарешті дзвонять та пишуть рідним.
Крізь натовп ходить один з містян із саморобним плакатом «Херсон чекав ЗСУ». Напевно, це найкоротший і найчесніший опис того, що відчували люди, які 12 листопада зібралися на площі Свободи.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
