На початку вторгнення ПВК «Вагнер» налічувала до 5000 найманців. Зараз це один з головних атакувальних підрозділів РФ чисельністю в окремий армійський корпус. Як групі найманців удалося збільшитися в 10 разів упродовж року і хто за це платить?
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Група «Вагнер» не рахується із втратами і не зменшує тиск на позиції ЗСУ, зазнаючи численних локальних невдач. Її ватажок Євген Пригожин публічно хизується жорстокими стратами і воєнними злочинами. А в Росії образ головорізів «Вагнера» культивують і прославляють.
Якщо до 2022 року це була маленька і жорстока армія, яка воювала за гроші в проблемних регіонах світу, то з початком широкомасштабної війни в Україні її роль ставала дедалі більшою.
Нині це окрема армія зі своїми танками, артилерією, ППО і авіацією. Вона оснащена краще, ніж деякі регулярні військові підрозділи РФ і отримує забезпечення від Міноборони РФ на рівні з армійськими формуваннями.
Хто такі вагнерівці
В інформаційному полі групу «Вагнер» асоціюють із російськими в’язнями, яких активно вербують останні пів року, або з її публічним лідером Євгеном Пригожиним. Але структура вагнерівців складніша.
Умовно всіх, хто входить до так званої приватної військової компанії «Вагнер» (насправді структура не мала жодного юридичного статусу в РФ до грудня 2022 року), можна розділити на чотири групи.
Ядро
Це найманці, російські десантники чи спецназівці, які багато років мають контракт із групою і пішли у «Вагнер» заради грошей. Саме з них починалася історія «Вагнера», яку очолював відставний підполковник ГРУ РФ Дмитро Уткін із позивним Вагнер.
Найманці брали активну участь у боях на Донбасі, зокрема за Дебальцеве. Після зниження інтенсивності бойових дій на сході України почали заробляти на інших військових конфліктах, наприклад у Сирії та Африці.
Нові завербовані
Впродовж цієї фази війни група «Вагнер» активно вербувала новобранців. Деякі з них уже не мали досвіду служби у спецвійськах РФ й не брали участі в бойових діях. Вимоги до найманців поступово знижувалися. В російських мережах нових вагнерівців шукають буквально через оголошення про пошук роботи.
Відставники
У 2022 році Міноборони РФ передало групі «Вагнер» нові системи озброєння, зокрема ППО та авіацію. Для них вагнерівці активно наймали відставників із багатим військовим досвідом в Афганістані й Чечні.
Воюючи у складі групи «Вагнер», загинув відставний полковник ВПС Білорусі 67-річний Микола Марков.
В’язні
В’язнів вербувати у «Вагнер» почали останніми. Їм пропонують піврічний контракт в обмін на погашення судимостей. Наразі вони становлять приблизно 80% від усієї групи. Загалом було завербовано понад 40 000 російських вʼязнів.
Саме із в’язнів формуються штурмові загони, які атакують позиції ЗСУ впродовж останніх місяців. Їхні життя для Росії нічого не варті, адже здебільшого це люди, що скоїли жорстокі злочини і отримали терміни більш як 10 років.
За даними британської розвідки, 90% убитих у грудні 2022 року вагнерівців були саме колишніми в’язнями.
За гроші, а не за ідею
Група «Вагнер» – не єдиний неофіційний підрозділ, який воює на боці РФ. Там є ультраправі націоналістичні групи «Русич» і «Єнот», добровольчі загони БАРС і «кубанських козаків» та інші умовно приватні військові підрозділи. Більшість цих формувань воюють переважно «за ідею», а не за гроші. Хоча за ними стоять покровителі й фінансові ресурси, вони зазвичай виникали довкола певних ідеологічних течій у Росії.
«Вагнер» – класична модель найманців. Рекрутери пропонують контракт до шести місяців і гнучку «тарифну ставку», залежно від виду виконуваних завдань.
Журналістські розслідування свідчать про приблизно однакові зарплати свіжозавербованих вагнерівців: 240 000 руб. ($3500) за участь у бойових діях, 80 000 руб. – під час проходження підготовки на полігоні. За загибель передбачено компенсацію в 3–5 млн руб.
Cхожі умови оплати почали застосовувати в 2022 році до російської контрактної армії – так Генштаб РФ намагався «перейняти досвід» заохочення росіян до участі у війні за гроші.
Контракти різних категорій вагнерівців мають різні умови. Наприклад, для в’язнів ключовим заохоченням є саме звільнення від судимостей, а не грошова виплата.
Більшість полонених з групи «новобранців» розповідають класичну історію: шукав роботу, отримав запрошення від «Вагнера» для охорони об’єктів, погодився на контракт заради грошей, поїхав на війну. І говорять про ті самі 240 000 руб. на місяць.
«Ядро» і «відставники» отримують значно вищі зарплати. Ймовірно, $5000–10 000 на місяць. Іноземним найманцям «Вагнер» пропонує теж близько $5000 за місяць боїв.
Шлях вагнерівців в Україні
На початку широкомасштабної війни підрозділи вагнерівців більше залучалися до рейдів і залякування мирного населення на Київщині, ніж до реальних боїв.
Імовірно, їхня роль передбачалася приблизно такою ж, як і в чеченського підрозділу «Ахмат» Кадирова – придушення спротиву, виявлення «небезпечних» українців, залякування населення.
Після відступу російських військ з півночі України «Вагнер» брав участь у боях на Харківщині і Донеччині. Але не як основна сила, а як окремі атакувальні підрозділи. Зокрема, вагнерівці штурмували Вуглегірську ТЕС і воювали на деяких інших локальних напрямках.
Також підрозділи «Вагнера» були на правому березі Херсонщини, але, найімовірніше, не брали участі в активних боях.
У липні-серпні у російської армії почалися серйозні проблеми з чисельністю регулярних військ. Значні сили було втрачено під час штурму Сєвєродонецька. Багато підрозділів перекинули на Херсонщину, очікуючи українського контрнаступу. Частину харківського і донецького напрямку вирішили закрити «добровольчими» батальйонами і вагнерівцями.
Російський військовослужбовець патрулює зруйнований житловий район у місті Сєвєродонецьк Фото Getty Images
Тоді група «Вагнер» стає ударним підрозділом на бахмутському напрямку. Пригожин розпочинає вербувати російських в’язнів, намагаючись істотно збільшити чисельність своєї маленької армії. Йому це вдається, принаймні до цього моменту.
Чому вагнерівці більш мотивовані, ніж інші війська РФ
Умови контрактника регулярної армії РФ і умови контракту вагнерівця істотно не відрізняються. Тоді чому підрозділи злочинців Пригожина більш мотивовані йти на штурм українських позицій й гинути?
Різниця в тому, що в регулярні війська російської армії потрапляють без особливого бажання воювати, а у «Вагнер» – тільки з власної волі. Всіх завербованих ретельно перевіряють, зокрема і на детекторі брехні. Відсіюють тих, хто має надто високі етичні міркування або приховані мотиви.
Переважно до лав вагнерівців потрапляє категорія людей, ладних на все заради грошей або звільнення з тюрми.
Підрозділи «Вагнера» в усіх війнах виконують найбільш брудну й огидну роботу – за це їм і платять. Вони вбили журналістів у ЦАР та сотні мирних мешканців у Малі, катували і вбивали у найжорстокіший спосіб мирних мешканців у Сирії, скоювали інші страшні злочини.
Кожен, хто пройшов «перевірку вагнерівця», має низький або нульовий рівень моральних цінностей. Сам Пригожин лише культивує відсутність моралі. Проте серед росіян цей образ виявився популярним. У Росії активно продаються товари з символікою «Вагнера», основна популярність до угруповання прийшла після публічних страт і катувань.
Окрім цього, варто визнати: «Вагнер» справді готує солдатів.
На відміну від регулярної армії, контракт із «Вагнером» передбачає підготовку на полігоні протягом місяця. Найманців готують виконувати бойові завдання, детально навчають штурмувати позиції. На полі бою вони мають чітке завдання й алгоритм дій.
Між ув’язненими і «Вагнером» є проста угода: якщо ти вижив упродовж дії контракту – ти вільний.
За даними міністра оборони Британії, приблизно 70% в’язнів-вагнерівців не доживають до кінця контракту. Але перші ув’язнені, яким поталанило вижити, вже на волі.
Звідки гроші
За інформацією британської розвідки, щомісяця на фінансування підрозділів «Вагнера» в Україні витрачається $100 млн. Зазвичай спонсором найманців називають самого Пригожина, але це надто велика сума витрат, навіть попри статус олігарха (російські медіа оцінюють його статки приблизно в 15 млрд руб ($212 млн).
ПВК «Вагнер» входить до групи компаній «Конкорд», яка належить Пригожину. З 2011 року ця група є одним з основних отримувачів російських бюджетних коштів за харчування шкіл, лікарень, в’язниць і, звісно ж, російської армії. Зокрема у 2013 році «Конкорд» Пригожина отримав 92 млрд руб. за послуги харчування військових частин РФ.
У групу «Конкорд» також входить ТОВ «Мегалайн», яке отримує десятки мільярдів рублів від Міноборони РФ на будівництво і обслуговування військових містечок і військових полігонів. Тобто впродовж десятиліття Пригожин заробляв статки саме на російській армії.
Група «Конкорд» і російський бюджет не єдине джерело фінансування групи «Вагнер». Після 2015 року в структурі доходів Пригожина з’являються сирійські та африканські гроші.
Пов’язана із Пригожиним компанія «Євро Поліс» уклала меморандум з урядом Асада про те, що з усіх захоплених групою «Вагнер» нафтогазових родовищ і НПЗ у Сирії російська компанія отримуватиме 25% доходів.
"Центр ПВК Вагнер" у Санкт-Петербурзі Фото Фото Getty Images
Один з полонених в Україні вагнерівців розповідає, що його контракт було укладено саме з ТОВ «Євро Поліс».
Інша компанія з орбіти Пригожина – ТОВ «М-Фінанс» – отримує дохід уже з африканських країн, де воюють вагнерівці.
За даними розслідування міжнародної консалтингової компанії MIR Inter Regional, «Вагнер» має цілу низку джерел доходів у країнах Африки. Від угод з урядами про придушення народного опору до контрабанди урану, алмазів і золота.
Лише угода з Малі передбачала виплату $10 млн щомісяця. Окрім цього, група Пригожина отримала 78% акцій національної компанії Малі Marina Gold, що відповідає за видобуток і переробку золота. Малі посідає третє місце серед виробників золота в Африці після Гани та Південної Африки.
Доходи групи «Вагнер» у ЦАР оцінюють приблизно в $1 млрд.
Окрім цього, найманці брали участь у конфліктах у Судані, Лівії, Мозамбіку і Буркіна-Фасо.
Попри доходи від державних контрактів та африканських і сирійських війн, найімовірніше, більшість витрат групи «Вагнер» в українській війні покриває Кремль. Зброю та боєприпаси вони отримують саме від Міноборони РФ, як і інші російські військові підрозділи.
Початок кінця вагнерівців
Із 50 000 вагнерівців на початок січня понад 4100 загинули і понад 10 000 дістали поранення. Тобто група втратила принаймні 30% своїх сил.
За даними західних аналітиків, Пригожин уже зіткнувся з проблемами вербування нових в’язнів у Росії та планує шукати «добровольців» у в’язницях Середньої Азії.
Російська активістка, голова фонду «Русь сидящая» Ольга Романова називає ще більші цифри. За її даними, лише близько 10 000 із більш як 40 000 завербованих вʼязнів беруть активну участь у боях – решта загинули, поранені, втекли або потрапили в полон.
Імовірно, група «Вагнер» все ще має до 20 000 штурмової піхоти з ув’язнених та до 10 000 найманців за контрактом.
Великих втрат серед найбільш підготовлених вегнерівців з «ядра» групи завдано у Соледарі. Адже в міських боях в’язнів переважно не використовують. Вочевидь, через недостатню підготовку і високий ризик утечі.
Сил вагнерівців достатньо, щоб продовжувати спроби наступу на бахмутському напрямку принаймні до весни. Що буде далі з приватною армією Пригожина, якщо серед російських в’язнів ставатиме дедалі менше добровольців? Сказати важко. «Контрактників», щоб утримувати ділянку фронту в більш як 50 км і активно наступати, у групи немає.
Про проблеми всередині угруповання свідчать і чутки про об’єднання групи «Ахмат» Кадирова і ПВК «Вагнер» в єдину структуру.
Зараз між Пригожиним і Кадировим з одного боку та представниками Міноборони РФ з іншого виник конфлікт. Заміна Суровікіна свідчить, що Кремль схиляється до менш радикального крила Шойгу – Герасимова. До того ж надмірна влада Пригожина починає становити небезпеку для очільника Кремля. Шойгу і Герасимов політично безпечні – їхня популярність серед населення мінімальна.
Нині вагнерівці на відео майже завжди звинувачують Генштаб РФ у поганому постачанні та проблемах із боєприпасами, намагаючись перекласти відповідальність за невдачі на командування РФ.
Попередня історія відносин «Вагнера» і російського Генштабу також була непростою.
У 2018-му військові США знищили позиції вагнерівців під Хашамом, після того як російська офіційна сторона відмовилася визнати, що ці сили належать до російських формувань. Тоді загинуло близько 500 найманців.
Нещодавно США ввели санкції проти проксі-групи «Вагнер» і визнали її транснаціональною злочинною організацією. Також санкції запроваджено проти юридичних і фізичних осіб, пов’язаних із «Вагнером». До цього списку увійшли російська компанія «Алмаз-Антей» з оборотом у $10 млрд на рік і віцепрем’єр РФ, голова Мінпромторгу Денис Мантуров.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
