У боях під Вугледаром росіяни втратили понад 130 одиниць бронетехінки та щонайменше бригаду морської піхоти. ЗСУ вдалося зупинити потужний наступ так, що російська пропаганда тепер боїться згадувати місто
У січні сили РФ почали наступ на південних напрямках.
Спочатку росіяни спробували атакувати українські позиції в Запорізькій області. Але цей напрямок лише мав відволікти увагу від значно потужнішого удару – на Вугледар.
Захоплення міста відкрило б росіянам шлях до неокупованої частини півдня Донецької області. Це був один із основних напрямків атаки, поряд із Бахмутом і Кремінною.
Біля Вугледару ворог зосередив потужне угруповання, й російські пропагандисти вже передчували велику перемогу. У перші дні силам РФ навіть вдалося наблизитися до міста впритул. Але далі події розгорталися не за російським сценарієм.
Поразка, визнана пропагандою
Зміну ситуації на полі бою яскраво ілюструють публічні заяви російських мілблогерів і польових командирів.
Сепаратист Олександр Ходаковський 23 січня писав що «на певних напрямках оборона противника продавлена, йде боротьба за оточення Вугледару».
Російські сили намагалися реалізувати сценарій, схожий на бахмутський – створити загрозу оточення та спробувати витіснити ЗСУ з міста. Оскільки Вугледар – місто серед степу, то відступати українським силам довелося б на далекі 10-12 км до наступних населених пунктів.
Вугледар також мав реабілітувати наступ на Павлівку (за 3 км від Вугледару), яку росіянам таки вдалося захопити восени, але ціною неймовірно високих втрат.
За кілька днів Росія нібито вже наблизилася до міста. Ходаковський писав про те, що бої йдуть в приватному секторі і ось-ось російські сили захоплять перші багатоповерхівки. Тоді питання захоплення Вугледару вирішуватиметься за лічені дні.
Уже за тиждень Вугледар зникає з переможної повістки росіян. У цей час з’являються перші відео розгрому російських броньованих колон. Українська артилерії та мінні пастки спалюють десятки одиниць ворожої бронетехніки за лічені дні.
13 лютого Ходаковський пише, що ЗСУ починають контрнаступ на Вугледарському напрямку та про знищення тут командного штабу росіян.
Російські мілблогери розганяють хвилю розпачу, про те, що російська армія так нічому не навчилася та повторила ті ж помилки, що й навесні минулого року.
Наступ на Вугледар тепер порівнюють не з Павлівкою, а з форсуванням річки Сіверський Донець поблизу Білогорівки в травні минулого року. Воно стало останнім великим розгромом російської бронетехніки. Тоді в одному бою Росія втратила близько 100 одиниць бронетехніки. Але наступ на Вугледар приносить іще більші втрати – понад 130 одиниць, стверджують у прес-центрі Таврійського району ЗСУ.
Бій «Чорних запорожців»
За даними західних аналітиків, на момент штурму Вугледару росіяни мали істотну чисельну перевагу. Ймовірно, навіть 3:1.
Місто обороняла 72-а механізована бригада імені Чорних Запорожців, один із найдосвідченіших підрозділів ЗСУ, який захищав Київ.
Росія на штурм стягнула одразу три бригади: 155-ту та 40-у бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту й 36-ту мотострілецьку. А також задіяла підрозділ спецназу «Восток» самопроголошеної «ДНР».
72-а бригада ЗСУ та російські 40-а й 155-а бригади зустрічаються на полі бою не вперше.
Бригада «Чорних Запорожців» приймала участь у боях за звільнення Бучі, Мощуна та Ірпеня. 155-а бригада морпіхів РФ – один із російських підрозділів, яких звинувачують у звірствах у цих містах.
У боях під Києвом елітна бригада морської піхоти росіян втратила близько 600 солдатів за перші тижні боїв. Їй на допомогу прислали 40-у бригаду морської піхоти, яка теж зазнала значних втрат.
Після відступу ці дві бригади доукомплектували та перемістили на Вугледарський напрямок. Туди ж, куди й 72-у бригаду ЗСУ.
Ймовірно, останній кістяк досвідчених солдатів морської піхоти росіяни втратили в боях за Павлівку. Бригади знову були поповнені за рахунок нових контрактників і мобілізованих. Під час цього наступу виявилося, що вони майже непідготовлені.
Наприклад, під час спроби штурму один із російських танків наїхав на протитанкову міну та спалахнув, за хвилину тим же маршрутом їде інший танк, який підривається на міні на відстані метру від першого.
На інших відео видно, як водій російської БМП під час обстрілу починає панічний рух і чавить своїх солдатів. Відсутність підготовки видно й у спробах наступу в стилі Другої світової війни, де піхота з автоматами просто біжить уперед у повний зріст.
Велика кількість «елітних» морпіхів потрапила в полон під Вугледаром, що не зовсім характерно для наступаючої сторони.
Ефективна тактика ЗСУ
Важливу роль в успішній обороні Вугледару відіграла тактика українських сил. Вибудувані мінні загородження на шляхах переміщення бронеколон і комбіноване використання артилерії та дронів звели нанівець потужність наступу бронетехніки.
Бійці 72-ї бригади, ймовірно, проводили рейди в тил ворога для облаштування мінних засідок. Використання бойових дронів дає змогу вселяти паніку в ряди піхоти, яка тікає й залишає бронетехніку без прикриття.
Один із російських мілблогерів описує тактику ЗСУ так:
«Українці провели розвідку та пристріляли кілька шляхів і перехресть. Потім стали подавляти будь-які переміщення. Група нашої піхоти доходила до пристріляного місця й тут же потрапляла під мінометний вогонь.
По бійцях, які залягли, відпрацьовували з гранатометів і дронів. Переміщення між нашими укриттями були зведені до мінімуму. Інколи воду бійцям не могли доставити по кілька днів…»
Комбінація потужної, але не дуже точної артилерії та не дуже потужних, але точних коптерів, які скидають гранати й міни, дає змогу завдати значного ураження.
Якщо від артилерійського обстрілу можна спробувати сховатись в окопах, то від дрона сховатись складніше.
Ймовірно, тактика спільного використання мінометів та артилерії, разом із бомбардуванням з дронів стане однією з найпоширеніших у цій війні.
Що з Вугледаром далі?
Попри чисельну перевагу поки що наступ Росії на Вугледар обернувся найбільшою поразкою з часів розгрому колони під час форсування Сіверського Донця. ЗСУ зупинили подальший наступ на південну Донеччину.
155-а бригада морської піхоти РФ втратила боєздатність, повідомили в прес-центрі Таврійського району ЗСУ. Можливо, її доведеться переукомплектовувати вчетверте.
Проте навряд чи Росія відмовиться від напрямку. За даними OSINT-розвідки сюди вже переміщують підрозділи 3-го армійського корпусу.
Аби компенсувати поразку в інформаційному полі, РФ намагатиметься форсувати події на інших напрямках. Найбажанішою ціллю, ймовірно, залишається Бахмут.
Хоча й тут російська пропаганда «здає назад». Власник ЧВК «Вагнер» Пригожин готує інформаційне поле до того, що не варто очікувати захоплення Бахмуту раніше березня-квітня.
Інший потенційний напрямок наступу – під Кремінною. Фронт тут активувався на початку лютого.
Проте поки не ясно головне – Росія кинула всі наявні сили в бій, чи все це – лише пролог до анонсованого великого наступу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.