Для Росії минулий рік розпочався з надприбутків через зліт цін на енергоносії. Проте протягом 2022-го РФ експортувала вдвічі менше газу, ніж до війни, а російська нафта продавалася з великими дисконтами. Що відбувається з економікою Росії
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Від світових економістів можна почути думку, що Російська Федерація впоралася із санкціями краще, ніж очікувалося. Проте реальність складніша за спрощені твердження.
З одного боку, офіційна російська статистика має ознаки маніпуляцій, з іншого – надприбутки від продажу нафти і газу дійсно дали змогу державному бюджету РФ підтримувати попит в економіці і фінансувати війну.
Що відбувається насправді? Ситуація в нафтогазовому секторі і державних фінансах є ключовою для розуміння перспектив російської економіки.
Що по газу
Російський газовий сектор провів 2022 рік в умовах надвисоких експортних цін. Однак «Газпром» пішов на самосанкції, постійно зменшуючи експорт у Європу. Якщо в 2021-му компанія експортувала 185,1 млрд кубометрів, то в 2022-му – 100,9 млрд кубометрів. Причому експорт у грудні 2022 року становив лише 5,7 млрд кубометрів, тобто Росія зараз на траєкторії експорту приблизно 70 млрд кубометрів на рік.
На противагу цьому в Росії говорять про зростання експорту в Китай по газопроводу «Сила Сибіру» – до 15,5 млрд кубометрів. Але за даними китайської митниці, Пекін заплатив за цей газ $3,98 млрд. Тобто «Газпром» отримував в середньому $257 за 1000 кубометрів – менш ніж п’яту частину середньої ринкової ціни газу на втрачених «Газпромом» хабах Європи.
Тобто за рік фізичні обсяги експорту російського газу впали більше ніж удвічі, значну частину газу Росія продає дешевше поточної ринкової ціни. При цьому єдина можливість швидко наростити експорт газу – використання газогонів через Україну та Польщу.
Що по нафті
Російська нафтова галузь також отримувала дивіденди з високих світових цін у 2022 році. Але на відміну від газу, Москва добровільно не зменшувала експорт, адже нафту важче використати для шантажу Європи. Окрім цього, для Росії є технічною проблемою зменшити видобуток, бо значною мірою це буде незворотнім.
Ці обставини не допомогли Росії продавати нафту за світовими цінами і не допоможуть після введення європейського нафтового ембарго 5 грудня, хоча в РФ це і намагаються спростувати.
Російський нафтогазовий аналітик Сергій Вакуленко написав резонансну статтю, в якій доводив, що Росія продає нафту в Індію майже без дисконтів, а всі повідомлення про великі знижки – результат вмілих схем росіян.
У своїх даних Вакуленко спирався на інформацію індійської митниці, за якою російська нафта дійсно проходить за високими цінами ($90–100 за барель), майже на рівні еталонної Brent.
Як знайти істину? Варто оцінити статистику іншого великого імпортера російської нафти – Китаю. Митні звіти свідчить, що Китай імпортував російську нафту зі значним дисконтом у $13 за барель (порівняно з нафтою Саудівської Аравії) в ІІ півріччі 2022 року. І це при тому, що Китай купує преміальну марку російської нафти ESPO. Тоді як Індія переважно купує Urals, яка історично продавалася дешевше. На логістику поставок нафти війна майже не вплинула, і китайські нафтопереробні заводи, на відміну від індійських, завжди використовували саме російську нафту.
Картина стає обʼємнішою, якщо подивитися на імпорт Китаю з Малайзії. Країна з початком війни вп’ятеро збільшила поставки нафти в Китай, ціни поставок різко впали. І це при тому, що Малайзія просто не має стільки вільної нафти для експорту.
Додаткова нафта туди потрапляє з Росії, яка використовує Малайзію для приховування свого експорту з портів на Балтиці і в Чорному морі. Ціна купівлі Китаєм цієї нафти була на $24 нижчою за ціну аравійської. Тож дисконт при продажу нафти з європейських портів Росії становив щонайменше $24 за барель до введення ембарго.
Чому тоді Індія купувала майже без дисконту? Гіпотеза в тому, що без дисконту нафта проходила тільки по митній статистиці. Націнка в ланцюгу перепродажу діставалася офшорним компаніям, пов’язаним з індійськими покупцями.
Теза Вакуленка про те, що націнка – це прихований дохід росіян, суперечить реаліям ринку.
Тобто російська нафта продавалася з відчутними дисконтами ще до введення ембарго 5 грудня і продається на ще гірших умовах після нього.
При цьому 5 лютого було введене ембарго на російські нафтопродукти. В грошовому еквіваленті експорт нафти і нафтопродуктів зіставні. В 2021-му Росія експортувала нафтопродуктів на $70 млрд, нафти – на $110 млрд. У 2022 році ці дані засекретили, але, ймовірно, частка нафтопродуктів навіть збільшилася через менші дисконти на них у 2022-му.
Ситуація на ринку нафти для Росії ще складніша, ніж на ринку газу.
Як це впливає на гаманець Росії
Нафта і газ є ключовими для бюджету РФ. Те, що Міністерство фінансів визначає як нафтогазові доходи, склало 42% дохідної частини федерального бюджету, але, ймовірно, реальний вплив нафтогазового сектору на доходи бюджету ще більший і перевищує його половину.
Ситуація для Росії змінилася із золотого дощу на холодний душ. Якщо на початку повномасштабного вторгнення нафтогазові доходи майже подвоїлися, то в січні 2023 року вони вже були удвічі нижче довоєнного рівня (426 млрд руб.).
Проблема стала гострою вже з листопада, але тоді вона маскувалася спецподатком для «Газпрому» – 417 млрд руб. на місяць. Цей спецподаток був введений для експропріації прибутку «Газпрому» в І півріччі.
Чи може Росія відновити доходи за рахунок підняття таких податків?
Коротка відповідь – ні. В умовах зменшення доходів компаній від експорту нафти, газу та нафтопродуктів можливості збільшити податки для них обмежені.
Бюджетні проблеми Росії яскраво проявилися в січні, коли доходи склали 1,36 трлн руб., а витрати – 3,12 трлн руб. Мінфін Росії виправдовує ситуацію тимчасовими факторами – великими держзамовленнями, але ці виправдання пояснюють лише частину падіння. Воно спостерігається не перший місяць і є ознакою збільшення витрат на війну проти України.
Наскільки це великий дефіцит
Обсяг ліквідних активів Фонду національного добробуту ($87,18 млрд на 01.01.2023 року) був би здатний лише 3,5 місяці покривати подібний дефіцит. Щоправда, в січні ФНД мінімально використовувався для покриття дефіциту (близько $600 млн). Бо з нього і так використали 30% у грудні.
Ймовірно, дефіцит січня був покритий за рахунок внутрішніх запозичень. Внутрішні запозичення в поточних умовах – це примусове використання ліквідності держбанків, або «друк грошей», тобто фінансування бюджету Центробанком.
Бюджетні проблеми в Росії поглиблюються і, можливо, стануть ще гіршими після нафтопродуктного ембарго 5 лютого.
На жаль, економісти не можуть відповісти на питання, коли Росія буде змушена визнати поразку у війні. Але можна з упевненістю сказати, що бюджетні проблеми обмежують можливості Кремля. І ці проблеми сильно поглибилися в останні місяці.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
