Категорія
30 років українского бізнесу
Дата

2001 рік. Україна облаштовується | Історія українського бізнесу

Міське господарство. На балконах квартир і у внутрішніх двориках у 2001 році кияни утримували 3000 свиней і 500 корів. /Getty Images

Міське господарство. На балконах квартир і у внутрішніх двориках у 2001 році кияни утримували 3000 свиней і 500 корів. Фото Getty Images

30 років українського бізнесу. Якими ми були, як стали тими, хто ми є, — Forbes розповідає про те, як із руїн радянського ладу поставали ініціатива, винахідливість, ділова хватка українських підприємців. Один рік — одна історія, один урок. 2001 рік

📲 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.

«Перший магазин було відкривати простіше, ніж наступні: ніхто не знав, як воно повинно бути, як розуміли, так і робили», – згадує Ігор Шандар, 56, один із засновників мережі будівельних гіпермаркетів «Нова лінія». Коли розуміння побільшало, вимоги до менеджерів і персоналу зросли, а з ними й обсяг робіт перед відкриттям нових магазинів. 

Сьогодні важко уявити, що лише 20 років тому на цьому ринку цілковито домінували будівельні ринки. «Нова лінія» стала в 2001 році першою ластівкою організованої торгівлі будматеріалами. 

Економіка відштовхнулася від дна. Після десятирічної кризи 2001-й став другим роком економічного підйому. Після зростання на 5,9% у 2000 році український ВВП у 2001-му збільшився на 9,2%. 

Попит на будматеріали підстьобувало не лише економічне пожвавлення. Українцям нарешті стали доступні імпортні товари для ремонту, що були дефіцитними у СРСР і протягом переважної більшості 1990-х. До того ж забудовники почали здавати нові квартири без внутрішнього оздоблення. 

Кодовим словом цього періоду став «євроремонт»: тепер його могли собі дозволити не лише «нові українці». У це поняття входило капітальне оновлення житла із заміною комунікацій та обробкою сучасними імпортними матеріалами. Квартири, зведені до будівельного буму, зазнавали перепланування: власники зносили внутрішні стіни (іноді навіть несучі) і розділяли простір гіпсокартонними перегородками. 

Стандартів євроремонту не існувало, розповідає одеський архітектор Сергій Славський. «Усе залежало від бажання виконроба заробити більше», – говорить він. Євроремонт у хрущовці міг обійтися в таку саму ціну, як і сама квартира, каже Антон Решко, який на початку 2000-х працював в українсько-французькій будівельній компанії «Основа-солсиф». За словами Славського, за квадратний метр гіпсокартонної перегородки будівельники просили $12, у Європі це коштувало $2. 

Для українців, які почали бувати за кордоном, ремонт із приставкою «євро» означав більш високу якість життя, говорить Решко. Ідею мережі гіпермаркетів засновники «Нової лінії» Ігор і Олег Шандари, 59, підгледіли в Німеччині. Ще на початку 1990-х вони зайнялися імпортом німецьких оздоблювальних матеріалів, а в 1996 році почали їх продавати у власному магазинчику. 

Гостюючи в партнерів, брати побували в будівельному гіпермаркеті Hagebaumarkt. «Усе вражало й дивувало своїм масштабом», – розповідає Ігор Шандар. Перший гіпермаркет вони відкрили на Харківському житловому масиві в Києві: шоста частина всього побудованого в країні житла, за даними Укрстату, припадала в 2001 році на столицю. На магазин площею 4500 кв. м пішли заощадження братів і кредит ПУМБ, під який заклали каркас будівлі разом із земельною ділянкою. Аби заповнити полиці, Шандари взяли товарний кредит у німецьких партнерів. 

УНІАН

Перший перепис. У 2001 році в містах жили 67,2% українців, або 32,6 млн, у селах – 32,8%, або 15,9 млн. Фото УНІАН

Новий формат спочатку виявився занадто незвичним. Продавці не вміли продавати, а покупці – купувати. «Всі звикли, що є прилавок, продавець і тобі все дали, – розповідає Шандар, – а тут – сам прийшов, узяв і пішов». 

З асортиментом і мерчандайзингом допомагали партнери з Німеччини, але український формат виявився не схожим на прототип. «Асортимент у «Новій лінії» був більшим, ніж у середньому європейському гіпермаркеті», – говорить Олександр Ланецький, колишній директор мережі продовольчих магазинів «Бумі-маркет». Українські споживачі звикли до величезного вибору товару на ринках, і Шандарам доводилося з цим рахуватися. До того ж у першому гіпермаркеті було дорожче, ніж на базарі. Торговельні зали стояли напівпорожніми, згадує Ланецький, люди приходили переважно подивитися. 

Втім, культурний шок тривав недовго. Шандари вчилися торгувати, а покупці – не боятися закордонних форматів. У 2003 році слідами «Нової лінії» пішов нинішній лідер ринку – мережа «Епіцентр», яка зробила ставку на недорогі товари, маючи великий асортимент і гігантські площі (до 20 000 кв. м). Формула виявилася виграшною: в 2011-му першу «Нову лінію», що була дуже маленькою, довелося закрити. А в листопаді 2013-го «Епіцентр» купив решту 16 гіпермаркетів мережі.

Шандар молодший пішов в будівельний бізнес. Компанія «Фінпрофіль плюс», що йому належить, будує промислові обʼєкти. Старший брат переїхав в США, чим він займається його родич не знає. 

Засновник «Нової Пошти» Вячеслав Климов про час:

«Якщо я скажу, що ми сіли і вирішили займатися експрес-доставкою, це буде неправда. Всі наші обговорення були з розряду «а вигадаймо щось таке». То був дуже бізнес-активний час, легкий для старту будь-якого підприємства – один суцільний так званий green field із величезною кількістю незайнятих ніш і дуже низькими барʼєрами на вхід. Я не знаю жодного бізнесу, який не можна було б почати на той час». 

Бізнес-сніданок Startup Ukraine, 2012 

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні