30 років українського бізнесу. Якими ми були, як стали тими, хто ми є, — Forbes розповідає про те, як із руїн радянського ладу поставали ініціатива, винахідливість, ділова хватка українських підприємців. Один рік — одна історія, один урок. 2001 рік
«Перший магазин було відкривати простіше, ніж наступні: ніхто не знав, як воно повинно бути, як розуміли, так і робили», – згадує Ігор Шандар, 56, один із засновників мережі будівельних гіпермаркетів «Нова лінія». Коли розуміння побільшало, вимоги до менеджерів і персоналу зросли, а з ними й обсяг робіт перед відкриттям нових магазинів.
Сьогодні важко уявити, що лише 20 років тому на цьому ринку цілковито домінували будівельні ринки. «Нова лінія» стала в 2001 році першою ластівкою організованої торгівлі будматеріалами.
Економіка відштовхнулася від дна. Після десятирічної кризи 2001-й став другим роком економічного підйому. Після зростання на 5,9% у 2000 році український ВВП у 2001-му збільшився на 9,2%.
Попит на будматеріали підстьобувало не лише економічне пожвавлення. Українцям нарешті стали доступні імпортні товари для ремонту, що були дефіцитними у СРСР і протягом переважної більшості 1990-х. До того ж забудовники почали здавати нові квартири без внутрішнього оздоблення.
Кодовим словом цього періоду став «євроремонт»: тепер його могли собі дозволити не лише «нові українці». У це поняття входило капітальне оновлення житла із заміною комунікацій та обробкою сучасними імпортними матеріалами. Квартири, зведені до будівельного буму, зазнавали перепланування: власники зносили внутрішні стіни (іноді навіть несучі) і розділяли простір гіпсокартонними перегородками.
Стандартів євроремонту не існувало, розповідає одеський архітектор Сергій Славський. «Усе залежало від бажання виконроба заробити більше», – говорить він. Євроремонт у хрущовці міг обійтися в таку саму ціну, як і сама квартира, каже Антон Решко, який на початку 2000-х працював в українсько-французькій будівельній компанії «Основа-солсиф». За словами Славського, за квадратний метр гіпсокартонної перегородки будівельники просили $12, у Європі це коштувало $2.
Для українців, які почали бувати за кордоном, ремонт із приставкою «євро» означав більш високу якість життя, говорить Решко. Ідею мережі гіпермаркетів засновники «Нової лінії» Ігор і Олег Шандари, 59, підгледіли в Німеччині. Ще на початку 1990-х вони зайнялися імпортом німецьких оздоблювальних матеріалів, а в 1996 році почали їх продавати у власному магазинчику.
Гостюючи в партнерів, брати побували в будівельному гіпермаркеті Hagebaumarkt. «Усе вражало й дивувало своїм масштабом», – розповідає Ігор Шандар. Перший гіпермаркет вони відкрили на Харківському житловому масиві в Києві: шоста частина всього побудованого в країні житла, за даними Укрстату, припадала в 2001 році на столицю. На магазин площею 4500 кв. м пішли заощадження братів і кредит ПУМБ, під який заклали каркас будівлі разом із земельною ділянкою. Аби заповнити полиці, Шандари взяли товарний кредит у німецьких партнерів.
Перший перепис. У 2001 році в містах жили 67,2% українців, або 32,6 млн, у селах – 32,8%, або 15,9 млн. Фото УНІАН
Новий формат спочатку виявився занадто незвичним. Продавці не вміли продавати, а покупці – купувати. «Всі звикли, що є прилавок, продавець і тобі все дали, – розповідає Шандар, – а тут – сам прийшов, узяв і пішов».
З асортиментом і мерчандайзингом допомагали партнери з Німеччини, але український формат виявився не схожим на прототип. «Асортимент у «Новій лінії» був більшим, ніж у середньому європейському гіпермаркеті», – говорить Олександр Ланецький, колишній директор мережі продовольчих магазинів «Бумі-маркет». Українські споживачі звикли до величезного вибору товару на ринках, і Шандарам доводилося з цим рахуватися. До того ж у першому гіпермаркеті було дорожче, ніж на базарі. Торговельні зали стояли напівпорожніми, згадує Ланецький, люди приходили переважно подивитися.
Втім, культурний шок тривав недовго. Шандари вчилися торгувати, а покупці – не боятися закордонних форматів. У 2003 році слідами «Нової лінії» пішов нинішній лідер ринку – мережа «Епіцентр», яка зробила ставку на недорогі товари, маючи великий асортимент і гігантські площі (до 20 000 кв. м). Формула виявилася виграшною: в 2011-му першу «Нову лінію», що була дуже маленькою, довелося закрити. А в листопаді 2013-го «Епіцентр» купив решту 16 гіпермаркетів мережі.
Шандар молодший пішов в будівельний бізнес. Компанія «Фінпрофіль плюс», що йому належить, будує промислові обʼєкти. Старший брат переїхав в США, чим він займається його родич не знає.
Засновник «Нової Пошти» Вячеслав Климов про час:
«Якщо я скажу, що ми сіли і вирішили займатися експрес-доставкою, це буде неправда. Всі наші обговорення були з розряду «а вигадаймо щось таке». То був дуже бізнес-активний час, легкий для старту будь-якого підприємства – один суцільний так званий green field із величезною кількістю незайнятих ніш і дуже низькими барʼєрами на вхід. Я не знаю жодного бізнесу, який не можна було б почати на той час».
Бізнес-сніданок Startup Ukraine, 2012
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
