Історик Ярослав Грицак припускає, що українські технологічні підприємці можуть стати новими олігархами. Наталія Микольська, виконавча директорка спілки Diia.City United, заперечує цю тезу. Forbes Ukraine вітає продовження дискусії про важливість ролі бізнесу в суспільстві, раді будемо почути вашу аргументовану думку.
Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою
Четвертий номер Forbes Ukraine у 2026 році – про людей і бізнеси, які вже сьогодні визначають майбутнє країни. Усередині – «30 до 30», 15 перспективних ветеранських компаній, 20 франшиз із потенціалом зростання, Говард Баффет і $1,4 млрд допомоги Україні, ціна війни для бізнесу та українське мистецтво воєнного часу.
Ярослав Грицак нещодавно висловив думку, яка заслуговує на серйозну розмову. Я з нею не погоджуюся — але розумію її логіку.
Він сказав: «В Україні зʼявиться цілком нова група олігархів, які заробили гроші на технологіях і штучному інтелекті — і які захочуть мати вирішальний вплив на українську політику. Ефект Кремнієвої долини, але у пострадянській обгортці».
Я думаю інакше. Інноваційний і технологічний бізнес виростає не з доступу до ренти, а з глобальної конкуренції.
Україна вже бачила, як великий капітал конвертується у політичний вплив. Рефлекс підозри — виправданий. Але аналогія з олігархами — це погляд у дзеркало заднього виду в момент, коли дорога попереду принципово змінилася.
Ми живемо не просто в іншій економічній реальності — ми стоїмо на порозі структурного розриву, порівнянного з промисловою революцією. Штучний інтелект змінює природу того, як створюється вартість, як накопичується капітал і як формується вплив. І категорії, які працювали для розуміння економічної еліти 1990-х, просто не підходять для опису того, що народжується зараз.
Україна формує нову економіку — економіку талантів, технологій і глобальної конкуренції. Технологічний та інноваційний бізнес — це один із ключових шансів України на швидке економічне зростання, повернення людей і нову конкурентну модель держави.
Питання не в розмірі капіталу, а в його природі.
Коли я досліджувала звʼязок між типом капіталу і якістю демократичних інституцій під керівництвом Френсіса Фукуями в Стенфорді, прийшла до простого, але важливого висновку: не всі великі гроші однакові з точки зору того, що вони роблять з державою.
Фукуяма називає пострадянську модель патримоніалізмом — системою, де приватні інтереси захоплюють публічні інституції і перетворюють їх на інструмент особистого збагачення.
Саме так виглядала українська економічна еліта перших десятиліть незалежності.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Олігархи виросли з доступу: до приватизації, державних ресурсів, регуляторних винятків. Їхня модель — «контролюй державу, контролюй потоки». Слабкі інституції були не проблемою, а перевагою.
Новий технологічний бізнес існує в протилежній логіці.
Конкурентність як нова основа капіталу
Preply — EdTech-платформа з українським корінням та оцінкою понад $1 млрд — конкурує з американськими й азійськими гравцями на глобальному ринку. Grammarly, створена українцями, перетворилася з writing assistant на глобальну AI productivity ecosystem.
Creatio — no-code єдиноріг, з українським корінням, визнаний лідером Gartner і Forrester.
Genesis побудувала одну з найбільших продуктових tech-екосистем Центрально-Східної Європи, з якої виросли глобальні компанії на кшталт Headway та Holywater.
Headway будує глобальний EdTech-бізнес і залучає міжнародний капітал для масштабування. Holywater під час повномасштабної війни залучила десятки мільйонів доларів інвестицій і уклала стратегічне партнерство з одним із глобальних entertainment-гігантів — Fox Entertainment.
MacPaw трансформується в AI-first компанію з мільйонами користувачів по всьому світу. Ajax Systems працює у понад 180 країнах і став одним із найвідоміших українських hardware-tech брендів у світі.
Жодна з цих компаній не виросла з приватизації. Жодна не потребувала дзвінка у правильний кабінет. Їхній капітал — це талант, продукт і репутація на ринку, де немає «своїх». І саме це змінює тип капіталу, який формується в Україні.
Інноваційний бізнес не працює без конкурентної економіки
Технологічний бізнес не може існувати без незалежних судів — вони захищають інтелектуальну власність. Не може залучати міжнародний капітал без прозорого governance — інвестори не зайдуть. Не може масштабуватися глобально з юрисдикції, де правила змінюються за телефонним дзвінком.
Олігархічна економіка зацікавлена у доступі та привілеях. Інноваційна — у конкуренції та однакових правилах гри. Це принципова різниця.
Показовий приклад — Дія.City. Держава створила спеціальний правовий та податковий простір для технологічного бізнесу не тому, що хтось «домовився». А тому, що сам бізнес сформулював запит на глобально конкурентні умови роботи: зрозумілі правила, сучасні інструменти для залучення інвестицій, можливість працювати з міжнародними талантами та капіталом.
Це принципово інша модель взаємодії бізнесу і держави. Не захоплення держави заради контролю над потоками, а спільна робота над конкурентністю країни.
І окремо — DefenceTech. Україна має унікальний шанс стати одним із глобальних центрів оборонних технологій нового покоління. Це вже питання не лише безпеки, а й формування нової економічної моделі країни.
Якщо вплив — то прозорий
Так, технологічні підприємці будуть впливати на політику. Але це інший вплив — через відкритий публічний дискурс, галузеві асоціації, участь у формуванні регуляторних реформ.
Не через захоплення держави, а через формування кращих правил гри.
Різниця між олігархом і новою бізнес-елітою — не в розмірі впливу, а в його природі та інструментах.
Олігархія — це спроба контролювати державу для збереження ренти.
Технологічний бізнес, навпаки, зацікавлений у тому, щоб правила були однаковими для всіх. Бо його капіталізація напряму залежить від довіри інвесторів, глобальної репутації та конкурентності.
І найбільший ризик для України не в тому, що ця еліта стане надто впливовою. А в тому, якщо вона вирішить залишитися осторонь. Бо тоді правила знову формуватимуть ті, хто звик до старої моделі.
Старий український капітал виростав із доступу до держави й потребував близькості до неї. Новий — виростає зі здатності вигравати глобальну конкуренцію і тому потребує конкурентної економіки в країні. І це не одне й те саме.
