Наталія Микольська, виконавча директорка спілки Diia.City United, розповідає, що саме новий уряд має зробити, аби наступний етап розвитку технологічного бізнесу відбувся в Україні, а не за кордоном.
Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою
Четвертий номер Forbes Ukraine у 2026 році – про людей і бізнеси, які вже сьогодні визначають майбутнє країни. Усередині – «30 до 30», 15 перспективних ветеранських компаній, 20 франшиз із потенціалом зростання, Говард Баффет і $1,4 млрд допомоги Україні, ціна війни для бізнесу та українське мистецтво воєнного часу.
Новий уряд отримує економіку, яка вже четвертий рік працює в умовах повномасштабної війни. Український технологічний сектор вистояв: зберіг команди, експорт і здатність створювати продукти світового рівня. Але сьогодні головне вже не виживання. Головне – щоб наступний етап розвитку українських технологічних компаній відбувався саме в Україні.
Сьогодні найбільший виклик для нового уряду – не лише втримати технологічний бізнес. Він уже залишився в Україні попри повномасштабну війну. Завдання держави – зробити так, щоб наступний етап його розвитку теж відбувався тут.
Технологічний бізнес рідко залишає країну одним гучним рішенням. Спочатку за кордоном з’являється холдингова компанія, потім туди переходять нові контракти, інтелектуальна власність, частина R&D та управлінських функцій. Український офіс продовжує працювати, але дедалі більша частина нової вартості створюється вже в іншій юрисдикції. Саме цей процес дедалі частіше називають «тихим екзитом».
Ризик таких сценаріїв уже не теоретичний. За результатами нашого з Мінцифри дослідження, 82% технологічних компаній очікують зростання оборотів у 2026 році, а 43,5% одночасно розглядають релокацію. Ми бачимо, що сектор готовий зростати. Головне питання – яка частина цього зростання відбуватиметься в Україні.
Новий уряд очолила людина з багаторічним досвідом управління великим бізнесом. Я знаю Сергія Корецького багато років по роботі й добре розумію його підхід до управління. Саме тому є очікування, що державне управління стане більш передбачуваним, орієнтованим на результат і побудованим на діалозі з підприємцями.
Перше очікування технологічного бізнесу – макроекономічна та податкова передбачуваність. Компанії планують найм, розроблення продуктів, інвестиційні раунди та вихід на нові ринки на роки вперед. Раптові зміни податків, короткі строки адаптації й рішення без оцінки впливу збільшують вартість українського ризику. Податкові ініціативи мають проходити моделювання, раннє обговорення з бізнесом і отримувати реалістичні перехідні періоди.
Друге – стабільність «Дія.City». Простір уже став частиною інфраструктури технологічного сектора й довів свою здатність утримувати компанії в Україні. 99,2% опитаних резидентів задоволені простором, а 81,9% називають гарантії його стабільності критично важливими. Резиденти розглядають релокацію значно рідше за нерезидентів – 32,8% проти 50,3%. Закладені на 25 років умови мають зберігатися, а сам простір – розвиватися як повноцінна технологічна юрисдикція.
Третє – змістовний діалог із бізнесом до ухвалення рішень. Консультації мають відбуватися тоді, коли ще можна перевірити механіку ініціативи, прорахувати її наслідки та скоригувати рішення. Важлива й узгодженість між міністерствами, регуляторами та службами: суперечливі сигнали зупиняють інвестиції навіть без формальних заборон.
Четверте – розблокування приватних інвестицій. Саме приватний капітал має стати основним драйвером масштабування українських технологічних компаній. Роль держави й міжнародних партнерів – не замінювати ринок, а створити умови, за яких інвестувати в Україну буде простіше й безпечніше.
Ідеться про залучення коштів міжнародних партнерів до венчурних і приватних інвестиційних фондів, гарантії, страхування воєнних ризиків, механізми співфінансування, розвиток ринку капіталу та доступ до довгострокового фінансування.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
П’яте – інвестиції в людський капітал. Бізнес готовий створювати освітні програми, лабораторії та партнерства з університетами, але системна підготовка інженерів, дослідників і фахівців у сферах AI, hardware, робототехніки та оборонних технологій потребує спільної роботи держави, університетів, бізнесу й міжнародних партнерів. Інвестиції у таланти мають стати такою ж самою складовою політики відбудови, як і інвестиції в інфраструктуру.
Шосте – прозорі та стабільні механізми бронювання й перебронювання працівників. Для технологічної компанії втрата кількох критичних фахівців може означати зірваний контракт, зупинку продукту або перенесення функції за кордон. Доброчесний бізнес, який працює в Україні та сплачує податки, має чітко розуміти критерії, строки й процедури.
Новий уряд отримує сектор, який зберіг команди, експорт, податкові надходження та амбіцію зростати. Тепер ключовий показник державної політики – скільки нової вартості залишиться в Україні: інтелектуальна власність, інвестиції, R&D, робочі місця, податки та центри ухвалення рішень.
