Візуалізація будь-яких об’єктів, реалістичні маніпуляції із зовнішністю людей, оптимізація знімальних процесів – ось лише кілька сфер застосування технологій штучного інтелекту, що вже зараз використовуються в кіноіндустрії
Наприкінці 2014 року світ уперше побачив максимально реалістичну візуалізацію чорної діри – і не на пресконференції NASA, а у кіно: у фільмі Крістофера Нолана «Інтерстеллар». NASA ж свою офіційну версію представило лише п’ять років потому, і, на подив багатьох, вона, за виключенням нюансів, була дуже схожою на кіношну. Проте дивувалися лише ті, хто не знав, як саме створювалася чорна діра для «Інтерстеллара». Фільм засновано на ідеях американського фізика Кіпа Торна – одного з найвизначніших світових експертів з теорії відносності й теорії гравітації, який 2017-го отримав Нобелівську премію з фізики.
Спеціально для проєкту Кіп Торн зробив надзвичайно складні обчислення – математичні розрахунки чорної діри, а команда майстрів зі спецефектів компанії Double Negative (DNEG) ці розрахунки візуалізувала, вразивши й самого фізика. Хоч він і здогадувався, як мають у реальності виглядати чорні діри, але компʼютерна анімація перевершила його очікування. Результат – всесвітній глядацький захват, понад $677 млн касових зборів, «Оскар» за спецефекти і поява своєрідного «золотого стандарту» візуалізації чорних дір: комп’ютерних технологій і методик, якими наразі користуються як кінокомпанії, так і вчені-астрофізики.
Кейс «Інтерстеллара» чи не найяскравіший у цьому контексті, проте водночас він – один із безлічі. І така синергія науки та кіно відбувається не лише в Голлівуді, але й просто тут – в Україні.
Як створити Сонце, що грітиме завтра
Провідні світові гравці аудіовізуального ринку активно займаються розробками у сфері VR-технологій, дослідженнями можливостей застосування штучного інтелекту. До прикладу, у компанії Disney є спеціальний проєкт Disney Research, присвячений співпраці студії з різними науково-дослідницькими лабораторіями, серед яких Університет Карнегі–Меллона (спеціалізується на робототехніці, людино-компʼютерній взаємодії й комп’ютерному зорі) та Швейцарська вища технічна школа Цюриха, один із найкращих технічних вишів світу.
Але до чого тут Україна – де ми, а де Disney і Нолан з їхніми бюджетами? Так, наразі ми не маємо ресурсів і можливостей, співставних із тими, про які йшлося вище, але це не означає, що наша аудіовізуальна індустрія безнадійно пасе задніх або що в Україні немає спеціалістів із подібним потенціалом.
Коли майстри студії Animagrad (FILM.UA Group) створювали перший повнометражний мультфільм «Викрадена принцеса» (2018), що згодом вийшов у прокат у майже сорока країнах світу, їм знадобилося змоделювати спалах із магічного жезлу. Для цього завдання спеціально запросили відомого українського математика, і той трішки перестарався: замість одного спалаху написав… фізично коректну математичну модель цілого Сонця з протуберанцями. Цей дещо кумедний випадок ілюструє два важливі моменти. По-перше, той факт, що українська аудіовізуальна індустрія прагне бути конкурентоздатною в світовому контексті й не лишатися осторонь глобальних трендів. По-друге, наявність в Україні ресурсу, чи не важливішого за гроші. А саме: людей, креативних, готових експериментувати.
Чисте творіння штучного розуму
Наприкінці минулого року в межах FILM.UA Group на базі компанії Signal RED, що, зокрема, спеціалізується на проєктах із використанням технологій VR і доповненої реальності, розвинувся Департамент інновацій та досліджень, робота якого зараз переважно зосереджена на застосуванні в кіно можливостей штучного інтелекту (AІ, artificial intelligence).
У світовій кіноіндустрії AІ наразі використовують не лише для візуалізації, але й для аналітики та прогнозування. Спеціально навчені нейронні мережі здатні аналізувати сценарії, досліджувати глядацькі смаки та тренди, прогнозувати касові збори. Цей підхід має як плюси, так і мінуси. З одного боку, він усуває фактор суб’єктивних преференцій, а з іншого – штучний інтелект, натренований на патернах, «золотих стандартах» блокбастерів, не здатний помітити виключення з правил – нетипову історію, в якій лише людина може розгледіти потенційний успіх.
Так чи інакше, але минулого року одна з найпотужніших світових студій Warner Bros. підписала угоду з компанією Cinelytic про впровадження її системи управління проектами на основі AI. Система має функціонал аналітики фільмів, перемикання між варіантами складу творчої команди, аналітики дистрибуції, фінансового моделювання для допомоги в складанні бюджету, прогнозування доходів у різних країнах. «Система може за секунди прорахувати те, що раніше потребувало днів, – прокоментував тоді угоду CEO Cinelytic Тобіас Квейсер (Tobias Queisser). – Штучний інтелект – це звучить дещо лячно. Проте просто зараз він не може приймати жодних творчих рішень. Що він робить дуже добре – так це обчислення, розбиття величезних масивів даних і виявлення закономірностей, які б не помітила людина. Але для прийняття рішень творчих вам, як і раніше, необхідні досвід і чуття».
Наприкінці 2014 року світ уперше побачив максимально реалістичну візуалізацію чорної діри у фільмі Крістофера Нолана «Інтерстеллар».
Як нейронна мережа «оживляє», «голить» і змінює людей
В українському кіно у практичному сенсі зараз найкориснішою та найзатребуванішою виявилася технологія DeepfakeAI, що дає змогу реалістично маніпулювати аудіо- та відеоматеріалами за допомогою штучного інтелекту. Її, до прикладу, використовували в компанії Lucasfilm, аби «зняти» в Rogue One: A Star Wars Story актора Пітера Кушинга, який у реальності помер за чверть сторіччя до прем’єри фільму. На FILM.UA її використовують, аби змінити зовнішність одного з акторів у серіалі про чорнобильську трагедію «Метелики» (до речі, 3D-модель ЧАЕС, створену для цього серіалу спеціалістами нашої студії POSTMODERN, згодом купив канал HBO для створення власного суперхітового проєкту «Чорнобиль»).
Потреба в заміні актора «Метеликів» виникла через певні юридичні аспекти. Якщо вирішувати цю проблему традиційно, то треба було би перезняти близько чверть години серіалу. Людині, не знайомій із виробничим кінопроцесом, може здатися, що це мало, проте насправді – дуже багато. І дуже дорого: знову будувати декорації, запрошувати акторів і знімальну групу – це величезні ресурси.
Натомість було знайдено нового актора, чиє обличчя за антропометричними характеристиками нагадувало попереднього. Його запросили на студію, і він пів години провів перед камерою, наговорюючи просто якійсь текст (навіть не сценарний) і демонструючи різноманітну міміку. Далі в нейронну мережу завантажили матеріали з новим і «старим» акторами. І вона почала ці матеріали вивчати, а згодом поступово «прикладати» нове обличчя до «старого», одночасно тестуючи, чи реалістично це виглядає. Також було використано ще один нейронний модуль, який «уточнював» функцію першого: домальовував необхідні зморшки, заломи, аби природним чином зістарити обличчя. Окрім того, на фінальному етапі знадобилося кілька корегувань у ручному режимі, але загалом усю роботу стосовно заміни актора зробив штучний інтелект, і виконав її на відмінно.
Кіно, відкрите до партнерства
Навіть якщо не брати експериментальні сфери, то вже зараз можливості для практичного застосування технології штучного інтелекту вражають. За допомогою AI можна замінити одного актора на іншого, омолодити чи зістарити обличчя та постать людини, «оживити» історичних осіб на основі фото- й відеоматеріалів, зрештою, навіть реалізувати дознімання проєкту, якщо хтось за акторів за якихось причин не може бути присутнім на майданчику.
Також за допомогою нейронних мереж можна робити анімацію – набагато дешевше та швидше, ніж зазвичай. Для цього знімають актора на зеленому тлі, потім віддають матеріал нейронці. Вона адаптує його в техніці, схожій на дорослу артхаус-анімацію, а потім вставляє в намальований світ. Цей світ нейронна мережа також малює й розвиває сама – на основі одного чи кількох ескізів, попередньо створених художником-людиною.
Ці технології можуть бути застосовані не лише у виробництві кіно, серіалів чи реклами. Освітні проєкти, створення імерсивних просторів, комерційних і соціальних промоматеріалів для різних бізнесів та інституцій – сфера їх застосування не знає меж.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
