Четверо вінничан створили одну з найбільших приватних енергетичних компаній України — Kness. Їхній бізнес вдруге стикається з обвальним падінням. Як їм щоразу вдається знайти вихід?
🎬 YouTube-проєкт Forbes Next про майбутніх зірок українського бізнесу. Новий випуск про школу програмування GoIT. Як вона будує мільярдну компанію на світчерах 👉 Дивіться за цим лінком
Перший в Україні завод з виробництва сонячних панелей урочисто відкрився на околиці Вінниці 5 лютого 2019 року. Все як годиться: інвестори, чиновники, преса, червона стрічка. Енергетична компанія Kness витратила на будівництво заводу €5 млн. Голова Вінницької обладміністрації Валерій Коровій не приховував радості. «Ця територія довгі роки була занедбаною, тут працювали підприємства, які збанкрутували», – казав він.
Попервах у цехах на 6600 кв. м працювали 120 людей. Щодня з конвеєра сходило 600 сонячних панелей. До кінця 2019‑го власники планували збільшити потужності вдвічі. Але прокляття вінницької околиці і платіжна криза далися взнаки. У березні 2021 року завод зупинився. Замовлень на панелі просто немає.
Цей провал не надто лякає одного із засновників Kness Cергія Шакалова, 45. «У 2014 році, коли почалася війна, у нас теж усе впало, – згадує він. – Це був період виживання». Він упевнений, що вихід знайдеться і цього разу. Завод із виробництва панелей – лише один із напрямів бізнесу Kness. Із 2012 року вінницька компанія побудувала 106 сонячних станцій в Україні загальною потужністю 1,16 ГВт – більше, ніж будь‑який із її конкурентів.
Інженер за освітою, Шакалов у 2000‑ні торгував мобільними телефонами й автомобілями. Наприкінці десятиліття енергійного продавця запросив до свого проєкту однокашник по Вінницькому політеху – Іван Векірчик. Йому якраз був потрібен сильний парламентер і організатор. Пізніше до компанії приєдналися інші студентські друзі Шакалова та Векирчика — Євген Дідиченко та Юрій Таранюк. Партнери працювали в енергетиці й періодично виконували невеликі замовлення Вінницяобленерго та інших енергокомпаній. «Хлопці робили техніко‑економічне обґрунтування для будівництва підстанцій та ліній електропередачі, – розповідає Шакалов. – Часто показували замовникам, як витрачати менше грошей».
Уміння знаходити економічні рішення, не втрачаючи якості, – непогана УТП. Першим великим проєктом, з якого почалася окрема компанія, стало замовлення ROSHEN на будівництво підстанції для кондитерського заводу у Вінниці і під’єднання її до мереж. «Вінниця – місто маленьке, тут усі одне одного знають», – пояснює Шакалов. За кошторисом Векірчика весь проєкт – підстанція, під’єднання та мережі – мав обійтися ROSHEN на $1 млн дешевше, ніж спочатку планувалося. «Презентували проєкт [гендиректорові ROSHEN В’ячеславу] Москалевському, він був вражений», – розповідає Шакалов. Кошторис схвалили на початку грудня 2009‑го, а підстанцію добудували і під’єднали у квітні 2010‑го. «У ROSHEN був чіткий дедлайн, коли мала вийти з виробництва перша цукерка, і ці терміни залежали від нашої підстанції, – згадує Шакалов. – У нас не було графіка «з дев’ятої до шостої», кілька місяців працювали без вихідних».
Компанію назвали «Подільський енергоконсалтинг», спочатку вона належала Векірчику, з часом друзі стали співвласниками, зараз вона поділена між чотирма партнерами: Дідиченко (42% акцій), Шакалов (25%), Таранюк (17%) і Векірчик (16%). Друзі домовилися ухвалювати рішення консенсусом і розподілили між собою зони відповідальності. Шакалов уже 12‑й рік керує компанією як CEO. Він відповідає за продажі і розвиток бізнесу, Дідиченко – за GR, Таранюк став операційним директором, Векірчик – фінансовим.
Спершу штат компанії складався з п’яти людей, в тому числі з засновника Векірчика та Шакалова. Для будівельних робіт на підстанції ROSHEN залучали субпідрядників. Успішний проєкт привернув до компаньйонів увагу на ринку. Вони переоблаштовували підстанції, будували лінії електропередачі для обласних розподільних компаній і державної Укренерго.
Компанія розширювалася, наймала нових співробітників, але режим стартапу не вимикала. «Одну з підстанцій ми побудували за рекордні 40 днів, – говорить Шакалов. – У нас склалася репутація, що коли потрібен подвиг, то треба наймати нас. І ми не соромилися вимагати доплати за подвиг». Замовникам подобалося й те, що Шакалов із партнерами брали зобов’язання добудувати за власні гроші будь‑який об’єкт, якщо його не здавали вчасно. «З великими замовниками ми завжди намагалися вибудовувати довгі відносини, тому що в них рідко буває один проєкт, – каже Шакалов. – Якщо вони всім задоволені, то залучають і для інших робіт». Для ROSHEN, наприклад, «Подільський енергоконсалтинг» звів підстанцію на одному з молокозаводів.
За перші два роки роботи партнери побудували 18 підстанцій та трансформаторів, зробили десятки під’єднань. У 2012‑му на них звернув увагу один із перших інвесторів у сонячну енергетику – засновник компанії Rengy Development Нарек Арутюнян. Вона отримала від ЄБРР €5,7 млн на будівництво сонячної електростанції у Вінницькій області. «Нас залучили як помічників для основних підрядників – європейців, – розповідає Шакалов. – Потрібно було перекласти і адаптувати документацію до українських стандартів, а потім ми стали їхніми консультантами, підказуючи, як і що краще зробити». Замовник залишився задоволеним роботою і продовжив наймати «Подільський енергоконсалтинг» для будівництва й інших своїх станцій.
На початку 2010‑х залучення промислових замовників та будівництво підстанцій давало партнерам значно більше грошей, ніж сонячні проєкти. Але вони дивилися в майбутнє. «Ми побачили динаміку розвитку альтернативної енергетики в світі й оцінили її в Україні»,– говорить Векірчик. «З’явилося відчуття, що в сонця є майбутнє», – підтверджує Шакалов. Інтуїція не підвела. «Вони раніше за інших зрозуміли, куди рухається ринок, – каже директор вінницької компанії Voltage Group Дмитро Нечипоренко. – Побудувавши перші станції, вони одразу продемонстрували, на що здатні». З 2009 року Voltage Group побудувала 24 сонячні станції.
Довгу назву змінили на коротку Kness. За новим брендом – ціла філософія. «В англійській мові іменники з суфіксом ‑ness, утворені з прикметників, мають значення якості і стану – happiness, kindness, openness, – пояснює пресслужба компанії. – Створювати з прикметників іменники – значить, давати можливостям і силу, й енергію, назва Kness транслює ідею реалізації потенціалу».
Інфографіка Леонід Лукашенко
На початку 2010‑х стараннями впливового віцепрем’єра Андрія Клюєва в Україні діяв найвищий у Європі тариф на сонячну енергію, та ще й прив’язаний до євро. Це принадило в галузь багатьох. Усім інвесторам потрібні були девелопери, а Kness заявив про себе раніше за інших. Їм замовляли станції і засновник компанії Elementum Energy Річард Дейтс, який побудував в Україні 28 станцій, і колишні власники мережі «Караван» Сергій Хрипков та Андрій Гордієнко, які керують 56 станціями.
Війна з Росією стала великим випробуванням для Kness. Інвестори призупинили фінансування проєктів не лише в альтернативній, а й у традиційній енергетиці. «Іноді не вистачало грошей заправити машину, – згадує Шакалов. – Але зарплату співробітникам ми платили». У 2014–2015 роках компанія побудувала тільки дві сонячні станції. «Два роки ми проїдали прибуток 2013‑го», – розповідає він. Але незабаром із‑за хмар знову вигулькнуло сонце.
«Після другого Майдану дуже багато хто почав будувати, – говорить директор девелоперської компанії Avenston Дмитро Лукомський. – Завдяки репутації і тому, що вони раніше за всіх почали, Kness вдалося стати найбільшими на цьому ринку». Парламент 2014‑го знизив тариф на електроенергію з альтернативних джерел, але подешевшали і сонячні панелі, тож в інвесторів усе одно був гарний стимул вкладати у сонячну і вітрову електроенергетику. «Будували всі кому не ліньки, – згадує Шакалов. – Маржа у таких проєктах з’їдала будь‑які огріхи й неефективність». Виплати виробникам альтернативної енергії з держбюджету зросли з 6,9 млрд грн у 2014‑му до 16,8 млрд грн у 2018‑му.
Над Kness відкрився ріг достатку. У 2018–2019 роках компанія часом вводила в експлуатацію по дві станції на місяць – раніше стільки будували за рік.
«Вони найбільші на ринку і щодо них найменше негативних відгуків від клієнтів», – каже директор департаменту «екобанкінг» Укргазбанку Олексій Савін. Банк видав 14 кредитів клієнтам, які з 12 можливих варіантів (стільки компаній в Україні мають сертифікат на будівництво енергетичних об’єктів) обрали підрядником саме Kness.
Із 2017‑го по 2019 рік виторг компанії зріс більш ніж у шість разів, до 6 млрд грн. У 2017‑му на запрошення керівника Укренерго Всеволода Ковальчука Дідиченко очолив Південно‑Західну енергетичну систему, до якої входять чотири області: Тернопільська, Вінницька, Хмельницька та Чернівецька. Конфлікт інтересів? «Щоб уникнути нарікань, ми вирішили відмовитися від участі в усіх тендерах Укренерго», – говорить Шакалов.
Партнери побудували три сонячні станції і для себе, витративши на це €4,5 млн власних коштів. Ще €25,5 млн виділили ЄБРР і данський інвестфонд IFU. Здійснили давню мрію і звели завод з виробництва панелей. Розділили бізнес на кілька спеціалізованих компаній: одна зайнялася будівництвом сонячних станцій, інша – їхнім обслуговуванням, третя продовжила споруджувати підстанції, четверта – продавати панелі та послуги з їхнього встановлення. Це теж стало трендом. Тільки 2019 року загальна потужність сонячних станцій на дахах українських будинків збільшилася в 6,5 раза, до 103 МВт.
В найкращі часи у Kness працювало майже 5000 співробітників – частина у штаті, більшість на тимчасових контрактах. А потім стався дефолт. У 2020‑му уряд перестав платити за зеленим тарифом виробникам альтернативної енергетики, а ті своєю чергою згорнули всі нові програми з девелоперами. «Всі інвестори дуже постраждали, – каже Нечипоренко з Voltage Group. – В альтернативній енергетиці нині робити нічого».
«Залишилося 890 співробітників, – зазначає Шакалов. – Виторг упав із 6 млрд грн до 1,1 млрд грн у 2020‑му». Кінець історії?
Не дочекаєтесь, відповідають засновники Kness. У компанії вистачає джерел доходу, щоб пережити темні часи. Kness продовжує будувати підстанції для традиційної енергетики, продає електроенергію, обслуговує сонячні станції. Крім 106 станцій, що їх спорудила сама компанія, їй передали на обслуговування ще 19 – так працює репутація.
Місія Kness – забезпечити виробництво 100% української енергії з альтернативних джерел. І нехай її реалізація відсувається на невизначений термін, відмовлятися від неї засновники не збираються. «Альтернативна енергетика дасть змогу залишити дітям планету, на якій можна жити, а не виживати», – говорить Векірчик. Компанія тепер продає комплексне рішення і для домогосподарств, і для бізнесу. Це вже не великі станції на 50–60 МВт, а панелі для підприємств або заміських будинків, які знижують або зовсім унеможливлюють потребу у звичайних джерелах енергії. «Клієнти отримують бонус – часткову енергетичну незалежність від старих мереж», – наголошує Векірчик.
Чи є більші замовлення? Після провального 2020‑го доходи цьогоріч перевищать 3 млрд грн, запевняє Шакалов. Потроїти виторг дасть змогу великий підряд на будівництво вітрової станції. Деталей він не розкриває – комерційна таємниця. Kness також бере участь у кількох тендерах на будівництво сонячних станцій у Центральній Європі і на Балканах.
Період трансформації партнери хочуть витратити на пошук нових точок зростання. «Ми побудували лабораторію, щоб дослідити методи виробництва і зберігання водню», – каже Дідиченко. У R&D‑центрі компанії є ще дві лабораторії, які проводять дослідження в галузі альтернативної та традиційної енергетики. Великі надії партнери покладають на прорив у технологіях зберігання енергії. Він має усунути головний біль наявних енергосистем – пікові навантаження, для покриття яких потрібно швидко збільшувати потужність генерувальних компаній. У травні 2021 року Kness планує встановити батарею – накопичувач енергії у своєму головному офісі у Вінниці. Протестувавши новий продукт на собі, його запропонують ринкові. «Ми думаємо на 10–20 років уперед», – говорить Векірчик.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
