За Ахметовим не займати. Історія альтернативної енергетики в чотирьох актах

Майкл Польський зацікавився українською зеленою енергетикою в Чикаго на заході, який у листопаді 2011 року організувало Держагентство з інвестицій. Побудувати сонячну електростанцію в Криму? Перспективна ідея! Випускник Київського політеху Польський на початку 2000-х створив компанію Invenergy, яка спеціалізувалася на зведенні сонячних і вітрових станцій.

У Києві, куди Польський прилетів для більш глибокого вивчення питання, він зрозумів, що будувати в Україні не буде. Причина? В Україні і так хронічний бюджетний дефіцит, а тут ще держава бере на себе зобов’язання з оплати непомірно високих тарифів на сонячну електроенергію. «Якщо ви швидко не знизите тариф на СЕС, то зайдете в дефолт»,– передає слова Польського голова правління Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА) Андрій Конеченков.

Польський як у воду дивився. Бурхливий розвиток української альтернативної енергетики закінчився дефолтом. Улітку 2020 року парламент поставив крапку в історії, яка розпочалася 12 років тому і збагатила небагатьох. Що далі?

«СОНЦЕ – МЕНІ, ВІТЕР – ТОБІ»

Це був тріумф демократії. 1 квітня 2009 року Партія регіонів, БЮТ і «Наша Україна» дали старт зеленій енергетиці в Україні. Верховна Рада, можна сказати, одностайно (415 – за, 0 – проти, 2 – утрималися) встановила спеціальні тарифи на електроенергію з сонця, вітру, води, біомаси та біогазу. Державний оператор зобов’язувався викуповувати 100% електроенергії з альтернативних джерел. А щоб інвестори випадково не постраждали від чергової девальвації, зелений тариф прив’язали до євро.

Як зазвичай буває у таких випадках, введення нових правил, за які мали заплатити споживачі і платники податків, пояснювали європейським вибором України. Щоб боротися з глобальним потеплінням, країни ЄС послідовно скорочували виробництво «брудної» електрики на вугільних й атомних станціях. Вироблення дорожчої енергії з відновлюваних джерел європейці стимулювали підвищеними тарифами й податковими пільгами.

Ідеологом і головним вигодонабувачем першого зеленого тарифу був близький соратник Віктора Януковича Андрій Клюєв, що його раніше не помічали в якихось симпатіях до захисників довкілля. Після того як Янукович став у 2010-му президентом, Клюєв на два роки зайняв крісло першого віцепрем’єра в уряді Миколи Азарова. І поки іноземці на кшталт Польського оцінювали ризики, клюєвська компанія Active Solar ударними темпами будувала сонячну електростанцію (СЕС) потужністю понад 100 МВт. Найбільшу у світі СЕС запустили 28 грудня 2011 року в селі Перово під Сімферополем. Спорудження об’єкту на площі 200 га (259 футбольних полів) тривало всього сім місяців.

У Клюєва були причини поспішати. Державний оператор платив йому за електрику 5,03 грн за кВт·- год (або €461 за МВт·год) – у вісім разів більше, ніж тепловим електростанціям, і в 21 раз більше, ніж АЕС, що закривали понад 40% потреби України в електроенергії. Сонячна енергетика давала Клюєву змогу заробляти не тільки на тарифі: його завод у Запоріжжі був єдиним українським виробником полікремнію для сонячних панелей.

Бенефіціаром номер два став інший компаньйон Януковича, Рінат Ахметов. Йому, щоправда, дісталася не така ласа ділянка. У липні 2011-го ахметовський ДТЕК почав встановлювати 30 вітрових турбін потужністю 90 МВт на березі Азовського моря. Виробникам електрики з вітру належало €113 за МВт·год. Скромніше, ніж для «сонячників», та все одно набагато більше, ніж для традиційних виробників.

«Клюєв фактично забронював сонце, а Ахметов – вітер»,– говорить співзасновник аналітичного центру Clean Energy Lab Олексій Михайленко. Це була не єдина відмінність від програм розвитку зеленої енергетики в розвинених країнах. «Коли в Україні брали високий тариф для сонячної енергії і посилалися на приклад Німеччини, ніхто не казав, що в Німеччині цей тариф був для домашніх електростанцій, а не для великих комерційних СЕС»,– розповідає Конеченков.

За підсумками 2013 року Active Solar виробляла вже 87% всієї сонячної енергії у країні. ДТЕК довела потужність вітрової станції у Приазов’ї до 200 МВт, на компанію Ахметова припадало 40% вітрогенерації в Україні.

«ВГАМУЙТЕ АПЕТИТ!»

З 24 січня по 25 лютого 2014 року Клюєв керував адміністрацією Януковича і після перемоги Майдану втік услід за своїм патроном. На початку 2020-го Вищий антикорупційний суд заочно заарештував колишнього віцепрем’єра за звинуваченням у розтраті майна в особливо великих розмірах.

Після себе Клюєв залишив найвищі тарифи на сонячну енергію у Європі, до того ж прив’язані до євро. Потужності альтернативної енергетики (і виплати за зеленим тарифом) неконтрольовано зростали. Якщо 2013-го виробники альтернативної енергії отримали 4,8 млрд грн, то 2014-го – 6,9 млрд грн. І це ще й попри те, що після анексії Криму Україна, за підрахунками Міненерго, втратила 63 МВт вітро- і 267 МВт сонячних станцій.

Казна була порожня, що спонукало нову владу уважніше пригледітися до галузі. «У більшості країн Європи високий тариф на сонячну енергію діє лише для малих і мікростанцій – 100 кВт або 4 МВт, максимум – 10 МВт»,– писав у червні 2014 року в пояснювальній записці до законопроєкту про зниження зеленого тарифу народний депутат Ярослав Москаленко.

Знаскоку розібратися з клюєвською спадщиною не вдалося. До 2014 року ще недавно ексклюзивний клуб альтернативних енергетиків поповнили кілька десятків компаній, що побудували або збиралися будувати нові станції. На адресу уряду, який наприкінці 2014-го рекомендував енергетичному регуляторові знизити зелений тариф майже вдвічі, посипалися звинувачення у підриві інвестиційної привабливості України.

«Клюєв фактично забронював собі сонце, а Ахметов – вітер». Це була не єдина відмінність від Європи

Зелена енергетика – дороге задоволення навіть для розвинутих країн»,– заявив у березні 2015 року керівник енергетичного регулятора НКРЕКУ Дмитро Вовк. Його комісія таки знизила тарифи для сонячних електростанцій на 55%, а для інших видів зеленої генерації – на 50%. Але це рішення комісії можна було скасувати через суд, оскільки принцип формування тарифів було прописано на вищому – законодавчому – рівні. У червні 2015-го новий склад парламенту поправив Вовка: тарифи на вітер зменшилися на 10% (до €102/МВт), на сонце – майже вдвічі (до €170/МВт). Наприкінці 2016-го сонячний тариф ще трохи скоротили – до €160/МВт. Для порівняння: у Німеччині зелений тариф на СЕС з €224/ МВт у 2011 році впав до €72/МВт у 2016-му, говорить голова парламентського комітету з питань енергетики та ЖКГ Андрій Герус.

Адвокати альтернативної енергетики вважають такі порівняння недоречними. Система підтримки у розвинутих країнах містить не тільки зелені тарифи, а й пільги за податками плюс триваліший період тарифної стабільності, говорить керівний партнер консалтингової компанії Imepower Юрій Кубрушко, який працював із зеленими проєктами ЄБРР і Світового банку.

Вартість капіталу в Україні значно вища, ніж у Європі, додає співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики Ігор Тинний. «Потрібно порівнювати порівнювані речі, наприклад закласти в тариф атомників вартість виведення з експлуатації атомних блоків, а це – мільярди доларів,– говорить він.– І не забуваймо, скільки мільярдів гривень витратила Україна за роки незалежності, аби підтримати видобуток енергетичного вугілля».

«ДАЙТЕ Й МЕНІ!»

Після компромісних рішень 2014– 2016 років в альтернативній енергетиці почався справжній бум, адже знизилися не тільки тарифи, а й вартість устаткування. Ціна сонячних панелей з 2009 року впала, за словами Геруса, на 91%.

Василь Хмельницький створив UDP Renewables, яка влітку 2017 року запустила першу чергу СЕС на 6 МВт у селищі Димерка під Києвом, інвестувавши майже $10 млн. Відтоді він побудував уже шість сонячних станцій на 85,2 МВт. Окрім ветеранів українського бізнесу, в альтернативну енергетику прийшли й нові гравці: норвезька Scatec Solar, канадська TIU, німецька Enerparc. За даними Держенергоефективності, іноземні інвестиції в галузь у 2017 році становили €275 млн, а у 2018-му – €765 млн.

Матеріали по темі

Категорія

Гроші

Дата

25 грудня 2020

Акції, нерухомість, криптовалюти та інше. Великий гід по інвестиціях 2021

«Зелені» були непогано представлені у Верховній Раді восьмого скликання. Народний депутат від БПП Максим Єфімов володіє компанією «Вітропарки України», яка оперує станціями загальною потужністю 289 МВт. Депутат від «Народного фронту» Ігор Котвицький з дружиною міністра внутрішніх справ Інною Аваковою заснували компанію «Підстепне сонце», яка 2018 року почала будувати в Херсонській області СЕС потужністю 25 МВт. Депутат від Опозиційного блоку Юлія Льовочкіна партнерствує з Ігорем Тинним у чотирьох компаніях з відновлюваної енергетики.

Олексій Оржель, який тоді керував Українською асоціацією відновлюваної енергетики, згадує діалог двох депутатів, свідком якого він був: «Ви вже собі «зеленку» побудували, дайте й мені побудувати!»

«Ми з паном Стуреном підготували ще в 2018 році велику презентацію про необхідність знижувати тариф,– розповідає Конеченков.– Представили її комітету з палива та енергетики, який очолював Олександр Домбровський. Він з нами погодився, але не зміг переламати лобі ні в комітеті, ні в Раді». Карл Стурен – засновник компанії «Віндкрафт», що управляє шістьма вітростанціями потужністю 335 МВт.

Матеріали по темі

Категорія

Рейтинги

Дата

01 червня 2020

100 найбагатших українців 2020

Важко переконувати в чомусь людей, які одержують гроші за те, щоб вас не розуміти. Якщо далекого 2011-го зелені тарифи принесли своїм бенефіціарам 600 млн грн ($120 млн), то 2018-го – уже 16,8 млрд ($618 млн).

«Деякі власники вітрових електростанцій за того тарифу і кредитних ставок 20% отримували прибутковість на рівні 40%»,– говорить директор компанії «Вінд Фарм» Юрій Жабський. Спочатку він проєктував і будував вітрові станції для ДТЕК, а потім запустив свою ВЕС. Юрій Кубрушко з Imepower оцінює прибутковість інвестицій в альтернативку в Україні скромніше – у діапазоні 15–25%. Це на 5–15 п.п. вище за прибутковість аналогічних інвестицій у Німеччині.

Всього за один 2018 рік встановлені потужності в альтернативній енергетиці зросли втричі – до 6,4 ГВт. Інвестори поспішали ввести свої станції в експлуатацію, тому що з 2021-го уряд грозився урізати зелені тарифи, а для нових станцій і зовсім їх скасувати.

Стабільно високі тарифи і вартість обладнання, яка постійно знижується, призвели до п’ятикратного зростання інвестицій у галузь – з €0,765 млрд у 2018-му до €3,7 млрд у 2019-му, за даними Держенергоефективності. «У нас був затверджений Національний план дій, де чітко прописана програма впровадження за всіма відновлюваними джерелами,– говорить Конеченков.– Згідно з цим планом, вітер до 2020 року мав досягти 2,2 ГВт, сонце – 2,3 ГВт». А тут перевиконання плану за один рік у півтора раза!

Енергосистема України виявилася не готовою до бурхливого зростання альтернативної енергетики. Зрештою його фінансували атомники, які недоодержували дохід, і промислові споживачі, які переплачували за електроенергію. Кому таке сподобається?

«БУДЕ ДЕФОЛТ»

Для робітників Запорізького і Нікопольського заводів феросплавів липень і серпень 2019 року видалися спекотними. Вони розбили наметове містечко під центральним офісом «Укренерго» – держкомпанії, що відповідає за баланс і розподіл електроенергії. Робітники стукали касками й вимагали знизити тарифи. Керівник «Укренерго» Всеволод Ковальчук зустрівся з директорами заводів і запевнив їх у тому, що не від нього залежить подавати електроенергію дешевше. Високий тариф на розподіл – це вимога законодавства, всі гроші йдуть на виплати за зеленим тарифом.

Металурги не погодилися розплачуватися за прибутки інвесторів в альтернативній енергетиці. Кілька позовів, тижні акцій протесту не минули дарма: регулятор знизив тариф «Укренерго» на 20%.

Оржель згадує діалог двох депутатів: «Ви вже собі «зеленку» побудували, дайте й мені побудувати!»

Бурхливе будівництво сонячних і вітрових станцій створило ще одну проблему. Альтернативні станції не можуть покривати пікові навантаження системи. У випадку з зеленими станціями похибка прогнозів виробництва доходить до 35%. Швидко збільшити вироблення не можуть і атомники через неманевреність АЕС. Якщо в системі виникає дефіцит електроенергії, «Укренерго», як завжди, велить вугільним станціям різко збільшити потужність. Це веде до парадоксального результату: нестримне стимулювання альтернативної енергетики створює стабільний попит на теплову енергію.

«Цієї проблеми можна було б уникнути, якби інвестори крім СЕС і ВЕС будували б ще й акумулюючі станції, які можна використовувати для швидкого покриття пікових навантажень,– каже Конеченков з Української вітроенергетичної асоціації.– Але для цього необхідно нарешті прийняти законодавство, яке б регулювало будівництво систем акумулювання енергії».

Латати діри довелося вже новій владі. Усі розуміли, що тариф доведеться знижувати. За розрахунками Міненерго виходило, що виплати за зеленим тарифом у 2020 році досягнуть 50 млрд грн, а у 2021-му – 60 млрд грн, що можна порівняти з сумами, які одержують від продажу електроенергії атомні станції, котрі забезпечують майже 55% генерації в Україні.

Оржель, який став міністром енергетики в уряді Гончарука, восени 2019-го відверто сказав інвесторам: «Буде дефолт, якщо ми не домовимося». «Багато хто сприйняв це як шантаж»,– згадує Кубрушко. Вислухавши скарги інвесторів на важке життя, обумовлене бездіяльністю влади, Оржель зазвичай питав: «І що ви пропонуєте?» – чим доводив їх до сказу. «Ці люди запрошують у гості, але приходити треба зі своєю їжею і потім ще не забути помити посуд»,– передає один з учасників тих нарад слова Юара Вікена, CEO норвезької енергетичної компанії NBT.

Ці люди запрошують у гості, але приходити треба зі своєю їжею і потім ще не забути помити посуд

Меморандум з інвесторами 20 липня 2020 року підписував уже уряд Шмигаля. Домовилися, що для чинних станцій тарифи на сонці буде знижено на 15%, на вітер – на 7,5%. Дефолт був у самому розпалі. За даними державного оператора «Гарантований покупець», невиплати за зеленим тарифом за сім місяців 2020 року досягли 18,2 млрд грн. Наступного дня Верховна Рада затвердила новий тариф. Для сонячних станцій потужністю 1–75 МВт, які вводитимуть в експлуатацію з 1 квітня 2021 року, тариф урізали на 60%. Для потужніших СЕС 60-відсоткове зниження настане на п’ять місяців раніше.

Для тих, хто ще не приступав до будівництва, Міненерго влаштує зелені аукціони. Перемогу на них здобудуть ті, хто запропонує найнижчу ціну на електроенергію. Якщо держава не розплатиться з уже наявними компаніями, навряд чи буде багато охочих податися на такі аукціони, вважає Кубрушко з Impower.

Енергетична стратегія, затверджена ще урядом Гройсмана, передбачає, що до 2035 року частка альтернативних джерел досягне в енергобалансі 25%. Україна йде з випередженням графіка.

Зелена енергетика – не самостійна галузь, а частина енергосистеми,– говорить засновник аналітичного центру Clean Energy Lab Олексій Михайленко.– Нерозумно розглядати її окремо, звідси й труднощі». Розвиваючи альтернативну енергетику, Україна, на його думку, зробила три системні помилки: завищила тариф, занадто повільно його знижувала і, нарешті, не подбала про гальма, по яких можна вдарити, коли інвестиції в субсидовану галузь виходять з-під контролю.  

Опубліковано в третьому номері журналу Forbes (вересень 2020)