«Наш бізнес вистояв». Як «Волошкове поле» пережило втрату клієнтів і партнерів на десятки мільйонів гривень, але перехопило ініціативу на ринку

У 2022 році український ринок цільномолочної продукції скоротився щонайменше на 15%. Втім, незважаючи на бізнес під обстрілами, деякі гравці ринку втратили значно менше. Про те, як вдалося не зупинити виробництво в епіцентрі війни, мільйонні збитки через клієнтів, які не розрахувались і втекли з України, збільшення продажів через конкурентів, що згорнули виробництво, і інвестиції в експорт молочних бестселерів розповів генеральний директор молочної компанії «Волошкове поле» Андрій Табалов.

Чим для вас і вашого бізнесу стала війна? Якими були її перші тижні й місяці для вас?

У центральній Україні – місті Кропивницькому, де я живу і де працює наш молочний бізнес, у те, що війна буде, ніхто до кінця не вірив. Тому коли 24 лютого вона розпочалась, у всіх був шок. Але я пішов на роботу, де ми з колегами вирішили, що найкраще просто вирішувати проблеми, які виникають саме в той момент. 

Загалом наш молочний бізнес ні на хвилину не зупинився, хоча деякі підприємства були частково розбомблені. Але ми розуміли, що війна війною, а корови дояться три рази на добу. Тобто потрібно приймати молоко і відвантажувати готову продукцію. З логістикою були колосальні проблеми, і з молочних ферм іноді доводилося забирати молоко самостійно. 

До нас також почали звертатися люди з проханням забрати у них молоко і переробити, щоб не зіпсувалося. Ми забирали і переробляли, щоб просто роздати людям. Але наш бізнес вистояв, як і країна. Навіть персоналу ми втратили не більше 10%, тому досить швидко змогли відновити працездатність. 

Яким за підсумками року для компанії став 2022-й?

Головне – ми вижили. Звичайно, наші фінансові показники гірші, ніж у 2021-му, але не можна порівнювати мирний час із воєнним. Ми змогли зберегти всі робочі підрозділи, за винятком того, що у Миколаївській області. Але загалом наш молочний бізнес залишився майже неушкодженим, попри ситуацію на ринку цільномолочної продукції.

Загальне падіння на ньому склало 15%, а ми скоротилися в межах 10%. Це відбулося тому, що ми підхопили продажі компаній, що закрилися, і зуміли зберегти експортні поставки.

Загалом наш молочний бізнес ні на хвилину не зупинився, хоча деякі підприємства були частково розбомблені. Але ми розуміли, що війна війною, а корови дояться три рази на добу.

Як війна змінила географію вашого експорту? Через війну цей напрям почали розвивати дуже багато українських підприємств. Що з експортом у вас зараз?

Зараз ми експортуємо масло, тверді сири, сухе молоко, казеїн, глазуровані сирки, згущене молоко. На відміну від експорту зерна, все це – автотранспортні перевозки, тому це значно легше і швидше, а додана вартість такого експорту набагато вища, ніж у зерні. Раніше ми експортували в СНД – Туркменістан, Казахстан та ін. Але а минулому році переглянули географію у бік ЄС. Зараз одне з наших підприємств проходить перевірку на отримання єврономера. 

Найбільший профіт я бачу в експорті товарів глибокої переробки – згущеного молока, високожирного масла 82%, глазурованих сирків. Наприклад, їх ми постачаємо навіть у США і Канаду. Незважаючи на те, що в ЄС досить розвинена молочна галузь, ми бачимо Європу як пріоритетний напрям нашого експорту, тому в нього й інвестуємо.

Про які інвестиції йдеться і що плануєте на виході?

Йдеться про збільшення виробництва, що дозволить більше експортувати. Наприклад, про інвестиції у збільшення виробництва ультрапастеризованого молока. Зараз це приблизно 2000 т на місяць, але цю цифру ми плануємо подвоїти. 

Для цього уклали контракт на €1,5 млн на поставку лінії «Тетрапак». Це дозволить наростити наші обсяги в Україні, але основну частину ми плануємо експортувати. Зараз певний попит на нашу продукцію є в Молдові і Грузії, а плануємо продавати цю продукцію також у Румунії і Болгарії. 

Втім для цього потрібно вирішити одну проблему в Україні – владнати постійні непорозуміння з виробниками молока. Вони говорять про те, що переробники замало платять. А ми закликаємо до переговорів у пошуках золотої середини і застосування європейських практик. Згідно з ними переробники і виробники домовляються так, щоб біржова молочна продукція на експортних ринках була і якісною, і конкурувала за ціною.

Звісно, це не єдина проблема з тих, що зараз хвилюють українських виробників молочної продукції. 

А що хвилює найбільше? Чим компанія живе сьогодні, з якими проблемами стикається? 

Перше і головне — це брак оборотних коштів, зокрема затягування платежів великими торговими мережами та відсутність нормального кредитування. Я навіть не кажу дешевого. Кредитна ставка у 25% при нинішніх рівнях прибутковості молочних підприємств для нас непосильна. Тільки в березні цього року уряд включив молокопереробні підприємства до переліку суб’єктів, які мають пріоритетний доступ до ресурсів програми «5-7-9». До цього вона була для нас недоступна. 

Друге – зараз гостро стоїть питання блокування податкових накладних. Суміжна з цим проблема – наші контролюючі органи не дають нам сумувати. У перші місяці війни пресинг на бізнес знизився, це факт. Зараз все повернулося. Я хочу сказати, що це не нормально, коли такі органи як БЕБ замість того, щоб боротися з реальними економічними злочинами, направляють свою активність і ресурси на те, щоб втручатися в роботу доброчесного бізнесу. З чим стикнулися й ми. Але я хочу підкреслити, що «Волошкове поле» – великий і порядний виробник молочної продукції. Ми готові захищати нашу ділову репутацію, зокрема в суді, і впевнені у ній на 100%. А нашим фіскально-карним органам краще займатися реальними злодіями і нелегальними виробниками, а не чесним і серйозним бізнесом. Зараз час підтримувати легальний бізнес, а не тиснути. Інакше в країні бізнесу не залишиться.

А як щодо фізичних збитків? У яку суму ви оцінюєте збитки молочної компанії «Волошкове поле» від війни?

Тільки у Миколаївській області ми втратили активів на мільйони доларів, наше зруйноване зерносховище у селі Засілля Миколаївської області навіть потрапило до топ-100 найкращих фото 2022 року за версією журналу Time. Зараз ми чекаємо на рішення комісії, яка засвідчить, що це майно знищене злочинними діями росії, там були обстріли, і винесе відповідне рішення. Потім ми будемо працювати з торгово-промисловою палатою, оцінювати це все і подавати на компенсацію. Ці збитки ми, звісно, ще не перекрили і більше того — далеко не всі ще змогли осягнути.

Щодо фінансових результатів: за підсумками минулого року ми спрацювали трішечки гірше, ніж у 2021 році, але найголовніше те, що почала змінюватися на краще ситуація щодо газу – уже з зими 2022-го ми бачимо, що у нинішньому році ми зможемо перекрити певні збитки минулого року. За рахунок цього зменшаться витрати на логістику, але найголовніше те, що ми зможемо експортувати у ЄС і тим самим наростимо обсяги виробництва. 

До речі, щодо підприємств у Миколаївській і Чернігівській областях, про релокацію не думали? Чи в цьому, можливо, не було потреби, коли всі підприємства, які там займалися, активно цим користувалися?

Дивіться, релокувати можна те, що не привʼязано до клієнтської бази. Наприклад, якщо це підприємство виробляє пластик, цвяхи, якусь упаковку, яку можна розмістити будь-де – там, де просто вигідно виробляти. То у нас харчова промисловість, молочна і хлібна, тяжіє до клієнтської бази. Особливо хлібні підприємства. Як можна релокувати, наприклад, хлібне підприємство в Миколаївській області, якщо воно постачає хлібну продукцію в Миколаївській і Херсонській областях? Тобто воно повинно знаходитися саме там. Тому релокацією навіть не займалися, оскільки для нас це неприйнятна опція.

Як особисто ви переживали перші місяці війни? Що планували робити? Як вирішили залишитися в Україні? 

Оскільки крім бізнесу я ще й депутат міської ради, весь цей час був у Кропивницькому. Під час сесій міськради ми вирішували бюджетні питання, адже у воєнні часи треба витрачати не на розвиток інфраструктури, а на безпекові потреби. Також постійно розглядали звернення громадян, допомагали військовим частинам, постачали продукти і забезпечували інші потреби. З багатьма у нас давні дружні стосунки, ми і досі підтримуємо, допомагаємо. Тому, з одного боку, нам всім, і мені зокрема, тоді було досить важко, але з іншого боку все це стало певною серйозною школою. Я думаю, що керівники, які залишаться в країні і пройдуть весь шлях від перших днів до кінця війни, зможуть успішно працювати ще дуже довго.

Бізнес, що залишився на плаву, від перших днів війни дуже активно допомагає ЗСУ. Ви долучилися? 

Так, дуже активно, і допомагаємо не тільки армії. Наприклад, ми започаткували програму допомоги нашим працівникам, які втратили житло – кошти на це виділяємо щомісяця. Крім цього, десятки мільйонів гривень компанія виділяє на допомогу саме нашим Збройним силам.

 Також ми співпрацювали з Дитячою лікарнею Св. Миколая Першого медоб’єднання Львова, куди потрапили діти, які постраждали під час воєнних дій у Маріуполі, Одесі, Миколаєві та Харкові. Для них ми запустили спеціальну акцію, під час якої кожна гривня від продажу нашого згущеного молока йшла на закупівлю одного з медичних апаратів для лікування цих діток. Я особисто їздив до Львова, щоб передати його головному лікарю. 

Раніше ми провели акцію, щоб зібрати кошти і закупити автівки і дрони для наших військових. Купував авто для фронту і від себе особисто. Наразі на нашому підприємстві «Первомайський молочноконсервний комбінат» триває акція для збору коштів на турнікети для ЗСУ. Для нас це постійний процес, при цьому допомогу ми намагаємося надавати адресно, під потреби підрозділів. Також зараз багато спілкуємося з військовими адміністраціями – дізнаємося про актуальні потреби, щоб допомагати далі.