Роман Ващук /Олександр Чекменьов
Категорія
Компанії
Дата

В Україні існує презумпція винуватості бізнесу. Бізнес-омбудсмен Роман Ващук про тиск на українські компанії і методи боротьби з ним

Роман Ващук Фото Олександр Чекменьов

Очільник Офісу бізнес-омбудсмена Роман Ващук про те, з чим пов’язана активізація силовиків щодо українського бізнесу, як компаніям захиститися від свавілля правоохоронців, а також про те, що значить бути українцем сьогодні. Новий випуск «Business Breakfast з Володимиром Федоріним» від Forbes

Інвестувати? Почекати? Продавати? Війна змінює все, крім обов’язку лідера приймати виважені рішення. Вже 30 травня 40+ спікерів поділяться досвідом на Першій щорічній конференції про фінанси, інвестиції та економічне зростання. Купуйте квиток за посиланням.

Гість ютуб-проєкту Forbes «Business Breakfast з Володимиром Федоріним» – Роман Ващук, котрий з 2014 по 2019 роки був послом Канади в Україні, а з 2021-го, очоливши Офіс бізнес-омбудсмена, допомагає українським підприємцям боротися за повернення ПДВ і врегульовувати питання у судах, а також захищає їх від несправедливих дій чиновників.

Що болить українському бізнесу?

Три речі, про які я думаю [у контексті проблем бізнесу] на своїй посаді – це зростання податкових і митних проблем, відсутність чіткої загальної економічної політики й «атакування» бізнесу через пострадянське розуміння правопорядку.

Як втекти від пострадянської презумпції винуватості бізнесу? Позбутися цієї спадщини можна, якщо керівники усіх рівнів припинять тримати усіх «на гачку». Система в Україні побудована так не через недогляд, а тому що обслуговує інтереси людей, які можуть нав’язати ринку своє бачення бізнесу. Україна потребує перебудови певних елементів цієї системи.

Україна стикнулася із ситуацією, коли старі й новостворені органи намагаються довести свою потрібність і ефективність, беручись за справи, які не мають засадничого кримінального чи господарського значення. Однак ускладнення і примноження систем та перевіряючих органів часто призводить до парадоксальних наслідків.

В Україні процес притягнення до відповідальності чи тримання «на гачку» є покаранням само собою. Тільки 6% кримінальних господарсько-економічних справ, які відкриваються в Україні, доходять до суду, і ще менше – до вироку. Процес висування підозри, що робить бізнес ризиковим для партнерів, є більшим тиском, ніж доведення справи до перемоги у суді.

Офіс бізнес-омбудсмена бачить, що після зміни пріоритетів у перші місяці повномасштабної війни повернулися і підсилилися старі тенденції. Йдеться про податкові скарги – 70–71% усіх, які до нас доходять, стосуються зупинення податкових накладних і тиску правоохоронних органів, що відкривають тривалу справу, в межах якої арештовують майно бізнесу. Зараз ми розвʼязуємо такі справи з Державною податковою службою ефективніше, ніж раніше, бо державні органи (наприклад, Генеральна прокуратура) відкриті до дискусії. Відсоток виконаних судових рішень на користь бізнесу зменшується, але на їх місце приходять нові проблеми.

В Україні дуже високий рівень апеляцій (до Верховного Суду надходять десятки тисяч справ на рік), що розтягує процес розгляду справ. Цей механізм потребує перезавантаження.

В Україні існує презумпція винуватості бізнесу. Бізнес-омбудсмен Роман Ващук про тиск на українські компанії і методи боротьби з ним /Фото 1

Роман Ващук

З чим пов’язана активізація силових органів щодо бізнесу?

Схиляюся до версії, що держава трохи змінила ставлення до бізнесу через фінансову допомогу від партнерів – мовляв, податки від бізнесу набагато менші, ніж іноземні дотації. Міжнародний валютний фонд у середині 2022 року запитав в української влади, чому вона ліберально повелася з бізнесом у перші місяці війни, адже він, так би мовити, більше не захоче платити звичайні податки. МВФ запропонував відновити оподаткування, щоб Україна могла виконати частину бюджетування щодо війни. Глобально це правильно, але запускає маховик, що працюватиме так, як звик.

Можливість перезапуску відносин між державою і бізнесом, яка була у перші місяці великої війни, втрачена через низку причин. Бачимо результати: податки до бюджету збирають не у результаті запуску автоматизованої системи, а створюючи приводи для ручного впливу і розмов з бізнесом.

Закони щодо бізнесу працюють в Україні слабко?

Українське законодавство прописане до енної точки і коми, і те, як його використовують – це не брак норм законів, а соціокультурна настанова. Є різниця між гіпертрофованою версією континентальної правової системи, яка панує в Україні, і англосаксонською системою. Саксонська допускає вплив здорового глузду і не криміналізує рішень, прийнятих на підставі цього. У Північній Америці є презумпція довіри, а в Україні існує презумпція недовіри, і вона спрацьовує.

Якось я замислився: чи працював би в Україні закон, згідно з яким все, що не заборонене у господарській сфері, дозволяється? Насправді Конституція і Цивільний кодекс України побудовані за цим принципом. Але на психологію людей, які займаються імплементацією Конституції і кодексів, це не впливає. Це випадок, коли соціополітична культура, на яку тисне вище керівництво держави, нівелює написані закони.

Як бізнесу позбутися тиску правоохоронців?

Що робити з органами фіскальної бюрократії в Україні? Потрібна рішуча раціоналізація. Повільне просування закону про СБУ і двозначне сприйняття створення Бюро економічної безпеки свідчать про складність переходу відповідальності. Новостворені органи мають проблеми із запуском, а ті, що мали віддати повноваження, робити цього не хочуть.

Навалу правоохоронців на бізнес можна зупинити через публічність реакції – йдеться не лише про медіа, а й Офіс бізнес-омбудсмена. Він рівновіддалений і від бізнесу, і від влади, тому може ставити питання, розглядати справи і публічно їх коментувати.

Репресивні методи, впроваджені виконавчою владою, дають протилежний до бажаного результат – сіють страх у системі. Можна подумати, що це потрібний страх, але він дає дивний ефект. 94% вироків щодо податкових і митних справ ухвалюються на користь підприємств. Проте Державна податкова служба оскаржує 100% вироків у першій інстанції і в апеляції (аж до Верховного Суду), бо боїться, що якщо не зробить цього, контролюючий орган, наприклад ДБР, запитає, мовляв, чому в інтересах держави податківці не «домучили» справу. Має бути рішення, яке вкаже керівникам, що вони не мусять «дотискати» бізнеси до кінця, і їх не ув’язнять за те, що не «дотиснули».

У законодавстві прописана компенсація за неправильні рішення щодо бізнесу, але вона сміховинно мала – на рівні однієї мінімальної зарплати. Це не відохотить нікого від порятунку своєї карʼєри через дотискання бізнесу.

Якщо людина, яка, скажімо, перевіряє митницю, заробляє удесятеро більше, ніж офіційно заробляє митник, то це проблема. Потрібно зробити інвентаризацію і перебалансувати систему, щоб не було надміру повноважень і замало платні з одного боку та надміру платні і багато вільного часу, щоб розкручувати справи з іншого. 

Думаю, що оприлюднення списку найбагатших правоохоронців, які, ймовірно, чинять неправомірно, не матиме ефекту, хоча викривальна журналістика в Україні розвинена. Однак цунамі інформації притуплює її сприйняття, і чергова історія про Porsche прокурора не матиме такого ефекту, як вперше.

Про ініціативи Офісу бізнес-омбудсмена

Офіс бізнес-омбудсмена виступає проти виведення податкової сфери з-під закону про адміністративні процедури. Податкова сфера у будь-якій державі є найбільшим джерелом непорозумінь між громадянами, бізнесом і державою. Якщо вивести цю сферу з-під закону, то що він регулюватиме? Його ідея у тому, щоб зробити квантовий крок вперед, який і дозволяє систематизувати дії держави і можливості бізнесу оскаржувати їх. Відключити це – означає відібрати у бізнесу можливість покращення [якщо це рішення буде прийнято]. Ми залишимося у нинішній ситуації, коли немає офіційного способу оскаржувати рішення про ризиковість компанії.

Щоб суспільство зрозуміло роль незалежних наглядових рад у підвищенні ефективності держкомпаній, потрібна комунікація самих наглядових рад. Вони мають зрозуміло, а не мовою корпоративних річних звітів, пояснити суспільству, що вони зробили і як діяльність компанії змінилася на користь споживача.

«Новий» бізнес України не довіряє державі

В Україні уже виросли нові покоління – це новий український бізнес, зокрема, великий IT-сектор. У цих людей мало страху, але великий рівень довіри одне до одного. Це дозволяє їм успішно розвивати бізнес. Проблема у тому, що ця довіра ще не розповсюджується на державу, яка не робить чогось, що викличе довіру.

У державі інерційно перемагають ті, хто думає і працює у старій парадигмі. Вони витискають тих, хто приносить нову культуру. Потрібно багато зусиль, щоб викорінити стару культуру недовіри.

Інтеграція до Євросоюзу пришвидшить трансформацію України у центрально-європейську країну. Повернення мільйонів українців з Центральної Європи посприяє цьому.

Бути українцем сьогодні означає бути частиною громади, яка розвиває світоглядні вектори і бореться проти зовнішнього ворога, показуючи собі і світу великі здобутки і потенціал для майбутнього.

У підготовці матеріалу брала участь репортерка Forbes Ірина Бегаль

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні