Приблизно 800 000 українців, у яких війна відібрала будинки та квартири, потребують тимчасового житла. Росіяни зруйнували понад 131 000 приватних і багатоквартирних будинків. Ця цифра зростає щодня. Фотографи Ігор Тишенко та Олександр Халабузар для Forbes дізнались, як українська влада, міжнародні донори та волонтери намагаються запобігти масштабній гуманітарній катастрофі. Зима близько
Львів
Проєкт «Незламні матусі» – тимчасове житло для вагітних і жінок з дітьми у Львові.
Архітектурне бюро Sulyk Architects на замовлення Львівської міськради і підтримки українського Червоного Хреста за три місяці побудували два будинки на понад 100 людей. Загальна площа – 1300 кв. м. Бюджет — 26 млн грн. Це прихисток для сімей із дітьми та вагітних. Термін експлуатації будівель – до 50 років, після завершення війни їх можна використовувати для інших потреб міста.
Каліну Бардіну та її родину війна застала на Київщині. Перші 10 днів жили у шкільному підвалі. На початку березня змогли евакуюватись до Києва. Чоловік Бардіної пішов до ЗСУ, а вагітна жінка разом з другою дитиною переїхала до Львова. «На фоні стресу я народила на сьомому місяці, – згадує жінка. – У львівському перинатальному центрі запропонували переїхати до «Незламних матусь». «Тут усе продумано як для людей, – каже вона. Бардіна хоче жити у центрі, доки війна не закінчиться.
Спеціальний воєнний номер Forbes до Дня Незалежності
Цей матеріал зі спеціального воєнного номера Forbes до Дня Незалежності. Придбати його можна за цим посиланням. Редакція ставила за мету зробити об’єктивний зріз українського бізнесу, економіки, держави на шостому місяці війни. У номері ми віддаємо шану жертвам російського вторгнення.
Ірпінь
«Залізне містечко» Укрзалізниці.
Держкомпанія виділила сім вагонів для розселення людей: п’ять житлових, два – душ і ресторан. Одна родина мешкає у двох купе. Тут мешкають понад 70 українців. Люди можуть залишатися тут стільки, скільки їм потрібно.
Віта, 14, Настя, 12. Разом із батьками планують жити у «залізному містечку» до осені. «У принципі, тут жити комфортно, але ніщо не зрівняється із власним домом», – каже Віта. Їхній багатоповерховий будинок пошкоджено ракетою, є загроза обвалу стелі в їхній квартирі.
Горенка
Будівництво індивідуальних модульних будинків за підтримки Чехії.
ГО «Громадський промінь майбутнього», заснована волонтерами з Горенки та Мощуна, знайшла доронів у Чехії. Останні фінансують виробництво індивідуальних модульних будинків, які наразі виробляються і збираються в Горенці (Київська область). Особливість проєкту — модуль встановлюють на ділянці поруч із постраждалою будівлею.
Горенка та Мощун — села Бучанського району. У перший місяць війни вони опинилися на лінії фронту. За оцінками проєкту RubuildUA, у Горенці зруйновано понад 1000 житлових будинків, сума збитків — 1,37 млрд грн. «Сотні людей у Мощуні та Горенці нині живуть у напівзруйнованих оселях, по суті просто неба. Як і две вони перезимують, ніхто у владі не розуміє, — каже засновниця ГО «Громадський промінь майбутнього» Лариса Лещинська. — Ми намагаємося забезпечити тимчасовим житлом найнезахищеніші верстви». Волонтерських і донорських ресурсів, очевидно, не вистачає.
Бородянка
Проєкт Міністерства оегіонального розвитку за підтримки уряду Польщі.
У Бородянці Київської області зруйновано 552 приватних та 24 багатоповерхових будинки. Модульне містечко може прихистити 352 людини. Містечко складається з чотирьох моноблоків по 40 модулів кожен. Є меблі, туалет, душ, пральні, столові, ігрові й адміністративні модулі.
«Від мого дома нічого не залишилось, – каже Марія, 77. – У чому була, в тому й вибігла на вулицю». Дочка та зять залишились у підвалі під завалами будинку. Сваха разом з онуками змогла евакуюватися за кордон. Півтора місяці вона не знала про долю доньки та зятя. Вони загинули. «Дочка і чоловік важко працювали, а онуки без нічого залишились», – переживає за долю онуків Марія.
Ірпінь
Модульне містечко Мінрегіон відкрив за підтримки уряду Польщі.
Відкрите 13 серпня модульне містечко може прийняти 352 людини. Окрім базово необхідних речей є бібліотека, невеликий спортзал, альтанки. Жителі не платять ані за проживання, ані за комунальні послуги. Вони можуть мешкати тут протягом року.
Григорій Кравченко, 52, та Наталя Демчук, 52, прожили все життя в Ірпені, в будинку, який побудували ще батьки Наталі. Російський снаряд його зруйнував. Залишились самі стіни. «Будемо надіятись, що відбудують наш будиночок, що буде якась допомога», – каже Григорій.
У коментарі Forbes Олексій Чернишов, очільник Мінрегіону, розповів, що в Україні буде 15 подібних модульних містечок. Модулі надає польскій уряд. Українська сторона монтує та забезпечує благоустрій. Він наголошує, що це тимчасове житло. Місцева влада протягом року має відновити пошкодження чи збудувати нове житло для потерпілих від війни. Яку суму інвестицій потребуватиме відбудова і джерела залучення грошей — уряд оголосить у вересні.
Львів
Одне з трьох модульних містечок, побудованих Мінрегіоном за підтримки польского уряду у Львові.
Це літній варіант: душ і туалет на вулиці. Наразі у львівських «времянках» живе понад 1000 людей. Польській уряд планує побудувати в Україні модульні містечка на 20 000 місць.
У родини Діанових четверо дітей. У середині квітня евакуювались з Херсону і живуть у Львові. «Ми довго вмовляли нашу бабусю виїхати, але не вмовили й вирішили все ж таки евакуюватись», – каже батько сімейства. Він не розуміє, скільки часу проживе у тимчасовому житлі, готові зʼїхати, щойно зможуть винаймати житло. «Взагалі тут жити комфортно, але незручно, що туалет і душ на вулиці», – каже батько.
Мощун
Соціальний проект ГО «Громадський промінь майбутнього» та донорів з Чехії.
Перший з 10 деревʼяних модулів встановлений на приватній ділянці в селі Мощун. Вартість кожного – €10 000–12 000. Ідея проєкту – встановлювати тимчасове житло на ділянках, де розташоване зруйноване житло: людям є де жити і зручніше відбудовуватись. Кожен модуль розробляється індивідуально під потреби сімʼї, типових немає.
Світлана та Олексій будували дім у Мощуні протягом спільного життя. Російський снаряд залишив від будинку дві стіни. Волонтери побудували тимчасовий будинок за два метри від руїн. У ньому є спальня, невелика кухня, душ і туалет. «Зручно, тому що будинок стоїть у дворі й ми можемо вести хазяйство, поратися в городі та потроху щось робимо з будинком», – каже Світлана.
Telegram-канал Forbes, ультимативний гід у світі українського бізнесу. Приєднатись
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.