Дорослими ми рідко займаємося тим, про що мріяли у дитинстві. Реальне життя, рахунки і звичайні людські обмеження переконують нас відмовитися від карʼєри ніндзя-ковбоя і детектива, який подорожує у часі. На щастя, такого не сталося із Гелен Сабзеварі.
Як створити продукт, який полюблять клієнти? Отримайте цінні поради від співвласника monobank™ – Олега Гороховського. Купуйте квиток на Форум підприємців, який відбудеться 27 червня.
«Думаю, що років у 12 я вперше зрозуміла, що хочу займатися тим, чим займаюся зараз», – каже вона Forbes, пригадуючи своє зачарування уроками біології про рак.
Сорок сім років по тому Сабзеварі – гендиректорка Precigen, біофармацевтичної компанії, яка розробляє передове лікування низки хвороб, серед яких діабет 1-го типу і певні форми раку. Саме в цю компанію 59-річна Сабзеварі вкладає увесь свій досвід дослідження раку, щоб втілити бачення імунотерапій, які не лише більш ефективні, а й зручніші для масштабного виробництва, ніж ті, що нині є на ринку.
У лікуванні раку найновішим розвитком технологій стала CAR-T-клітинна терапія. Ці модифіковані імунні клітини доставляються в тіло за допомогою спеціально створених вірусів. Ці клітини «атакують» молекулярні зміни, які зазвичай виникають при раку. Вперше таке лікування ухвалило Управління з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами (FDA) у 2017-му, а з того часу ухвалило ще чотири інші різновиди такої терапії.
CAR-T-клітинні терапії є дуже успішними у боротьбі із певними видами раку, але і у них є обмеження: вони погано справляються із твердими пухлинами. Тому такий різновид терапії найчастіше використовують у лікуванні лейкемії та інших видів раку крові. А ще вони дорогі: згідно із даними Центрів програм для незахищених верств населення Medicare і Medicaid, курс CAR-T-клітинної терапії може коштувати понад $400 000.
Сабзеварі має інший підхід: її компанія розвиває терапію, яку називає «UltraCAR-T». Під час цієї терапії Т-клітини, які борються із раком всередині пацієнта, ізолюють, а гени, які провокують їхнє формування, вживлюють у плазміду, тип ДНК, який часто зустрічається у бактеріях. Потім плазміду модифікують так, щоб вона виробляла Т-клітини, які є ще потужнішими у боротьбі із раковими клітинами.
Отриманий мікс разом із цитокіновою мембраною IL-15 вводять у тіло, де вони починають боротися із раком. Використовуючи плазміди, а не віруси, UltraCAR-T-клітинна терапія уникає ризику того, що тіло може помилково сприйняти лікування за ворожі клітини, які треба знищити, а тому ця терапія більш безпечна.
Крім того, плазмід можна виробляти у промислових масштабах і не так дорого, а Precigen використовує складну запатентовану систему для контролю якості. Система виробництва компанії отримала дозвіл на використання від FDA восени 2020-го.
А ще цей вид терапії швидкий: якщо у пацієнта взяли кров зранку, то, за словами Сабзеварі, наступного дня Т-клітини вже можуть бути ізольовані, UltraCAR-T-клітини модифіковані і готові до введення.
Ще одна перевага UltraCAR-T-клітин – це їхня стійкість. CAR-T-клітини залишаються в тілі лише 2-3 тижні, а попередні дані про UltraCAR-T-клітини говорять, що вони можуть залишатися у тілі місяцями, а отже і боротися із твердими пухлинами. Це розширює спектр видів раку, які можна лікувати за допомогою такої терапії. А якщо виявиться, що із лікуванням щось не так, то у введеного міксу є генетична «кнопка знищення», яка позбудеться введених клітин.
Перші два види UltraCAR-T-клітинного лікування компанії нині проходять першу фазу клінічних випробувань, але попередні дані наразі позитивні. Це зробило терапію привабливою не лише для пацієнтів, а й для Волл-стріт.
Підхід компанії до лікування потенційно може «зруйнувати теперішні підходи за допомогою нижчих цін, можливості введення пацієнту наступного дня і ймовірної ефективності у боротьбі із твердими пухлинами», написав у нещодавньому дослідженні аналітик Wells Fargo.
А що ж відомо про жінку, яка стоїть за цим руйнуванням? До цього вона готувалася усе своє життя.
Уродженка Ірану, Гелен Сабзеварі чудово вчилася, особливо добре їй давалися природничі науки і біологія. Через революцію у країні 1979 року родина відправила дівчину жити у США. Завдяки високому рівню успішності в школі у рідній країні вона змогла одразу вступити у Міський університет Нью-Йорка. Під час навчання на ступінь бакалавра і магістра вона була волонтеркою у Лікарні імені Слоуна-Кеттеринга і Брукгейвенській національній лабораторії.
Після отримання докторського ступеню з клітинної і молекулярної імунології в Дослідницькому інституті ім. Е. Б. Скріппс вона залишилася у цьому ж закладі, щоб далі вивчати протиракову імунотерапію. Вона вивчала точку перетину раку і імунної системи – область, яку часто досліджують сьогодні, але тоді це була рідкість. «На той час я була однією із дуже, дуже небагатьох дослідниць цієї теми», – пригадує вона.
Вона пішла проводити друге дослідження в Інститут Скріппс; цього разу темою був аутоімунітет. Потім, у 1998-му, вона приєдналася до Національного інституту здоровʼя, очоливши імунологічну групу в Національному інституті раку (НІР). Її команда зосередилася на створенні і розвитку нових видів лікування раку, серед яких вакцини й імунотерапія. Там, каже вона, «ми змогли навчитися перетворювати свої дослідження на те, що може допомогти пацієнтам у лікарні».
У 2008-му вона приєдналася до Merck як старша віцепрезидентка з імуноонкології, а потім стала міжнародною головою з імунотерапії. «Це було вкрай непросте рішення», – каже вона про те, як наважилася піти з НІР. Проте, хай якою важливою була її робота у НІР, вона не передбачала створення ліків, які справді підуть пацієнтам. «Я дійсно хотіла вивчити цю область і зробити її мостом між академічними колами і фармацевтичною галуззю», – розповідає вона.
Після шести років роботи в Merck Сабзеварі стала співзасновницею і генеральною науковою директоркою Compass Therapeutics, біотехнологічного стартапу у Кембриджі, Массачусетс, який розвивав терапії на основі антитіл для лікування раку. Вона каже, що перейшла з великої фармацевтичної компанії у біотехнологічний стартап, бо хотіла взяти активнішу участь у розробці.
«Я захотіла перейти у меншу біотехнологічну компанію, яка займалася, на мою думку, новітньою інноваційною областю імуноонкології, – пояснює вона. – А саме генною і клітинною терапією».
Три роки вона пропрацювала у Compass Therapeutics, після чого очолила відділ R&D в Precigen у 2017-му, а за кілька місяців стала її президентом. На той час Precigen був дочірньою компанією Intrexon Corporation, а у січні 2020-го Intrexon злився із Precigen, змінив назву і Субзеварі очолила компанію на посаді президента і гендиректора. З того часу компанія займається не лише лікуванням раку, а й аутоімунними розладами, як то діабет 1-го типу.
Для роботи конкретно над діабетом 1-го типу компанія створила платформу, на якій генно-модифіковані бактерії кишківника вводять пацієнту. Ці бактерії потім продукують імунні клітини, які не дають імунній системі нападати на власну підшлункову залозу. Дані за першою фазою випробування теж поки позитивні, і випробування стрімко рухаються до другої фази.
Компанія використовує ту саму бактеріальну платформу, щоб розібратися із іншими аутоімунними хворобами, як-то целіакія.
За перший рік Сабзеварі на посаді гендиректорки компанія отримала $103 млн виторгу, що на 14% більше, ніж у 2019-му. Трохи більше $20 млн з цієї суми прийшли від угод про ліцензії і співпрацю, що типово для молодих біотехнічних компаній.
Решту виторгу приносять дві інші дочірні компанії, що залишилися після зміни Intrexon на Precigen: Trans Ova, яка надає генетичні аналізи для тваринництва, і Exemplar, яка виробляє генетично модифіковані тваринні моделі для медичних досліджень.
Цього року компанія буде старатися досягти прогресу із подальшим розвитком лікування проти раку і аутоімунних хвороб. Очікується, що більше клінічних даних зʼявиться наприкінці осені, хоча до виходу продуктів на ринок ще кілька років. Сабзеварі зі свого боку у захваті від нинішніх позитивних результатів. Не через успіх, який вони приносять компанії, а через надію, яку вони дають пацієнтам. На її думку, «невдачу дуже важко прийняти, бо, по суті, вона означає, що ти не зміг комусь продовжити життя». Саме такий погляд підштовхує її ще більше і наполегливіше працювати.
«Я завʼяжу із цим усім щойно ця робота перетвориться для мене на бізнес і перестане бути особистою справою, – зізнається вона. – Тому що працювати із такою швидкістю і наполегливістю, із якою працюємо ми, можна лише тоді, коли робота для тебе це дещо особисте. Ця справа для мене особиста усе моє життя».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
