Волонтери й Міноборони закуповують дрони для фронту переважно за кордоном. Паралельно держава заохочує власне виробництво, щоб розширити дронну галузь. Скільки треба грошей, щоб запустити виробництво дронів в Україні
⚡️ Лише 3 дні! Отримайте доступ до річної підписки Forbes Digital зі знижкою 40%. Промокод: MORNING. Оформлюйте підписку за посиланням.
На фронті перебуває близько 6000 «пташок». Міністерство цифрової трансформації ставить мету: забезпечити на першу лінію фронту, протяжністю понад 1000 км, 10 000 дронів і 200 – на другу і третю. У межах проєкту «Армія дронів» міністерство вже законтрактувало 877 безпілотників майже на 948 млн грн. Це переважно закордонні «пташки».
Дешевшим і швидшим рішенням мають стати власні розробки, на які держава виділяє гранти. Український фонд стартапів приймає заявки на гранти по $35 000. А Мінцифри провело Drone Hackathon, у якому взяли участь 150 розробників, об’єднані в 30 команд.
Міністерство обіцяє профінансувати проєкти, однак про суми поки що не говорять. Спершу команди мають пройти акселератор. За інформацією Forbes, кожна команда отримає по 400 000 грн.
Скільки потрібно грошей, щоб запустити серійне виробництво дронів?
Український дронний потенціал
Відсоток українських дронів на фронті незначний. «Більше ніж 95% дронів, які ми використовуємо, – імпортні, – говорить Валерій Яковенко, засновник DroneUA. – Зате українські дрони мають більш специфічні функції: розвідка на середні дистанції». Найбільші українські виробники працюють на ринку ще з 2014 року. Це переважно дрони для розвідки на середні та довгі дистанції й коригування артилерійського вогню: PD-2 від «Укрспецсистемс», «Фурія» від «Атло Авіа», ACS-3M від Skyeton, Sparrow від Spaitech, «Лелека-100» від DeVIRo. В українському портфоліо є й ударний дрон Punisher, який виробляє UA Dynamics.
У Мінцифри не розголошують, які саме розробки перемогли в хакатоні. «Рішення, які пропонували команди, стосувалися роботи дронів, їх взаємодії, розпізнавання та інших важливих для виявлення та знищення ворога функцій», – подається загальне формулювання у пресрелізі.
Наявні українські виробники не можуть швидко масштабуватися під колосальні потреби ЗСУ. «На них черги розписані на шість місяців вперед», – розповідає співзасновник фонду KOLO Ігор Соколов. Війна вимагає від галузі швидшого зростання. Щоб перетворити ідею дрона на MVP, потрібно 1,5-2 місяці, а до серійного виробництва – ще пів року, говорить Яковенко.
Дрони військовим потрібні швидше. Один із запитів – БПЛА літакового типу, які можуть вести розвідку на 40-50 км. «У перші місяці війни вистачало дронів з розвідкою на 4-5 км, і з цим справлялися комерційні дрони. Зараз лише цього недостатньо», – говорить Яковенко.
Ще серйозніший виклик для українських розробників – дрони, які ведуть розвідку не лише оптичними засобами, а й уміють розпізнавати скупчення ворога за радіоелектронним випромінюванням: Wi-Fi мережами, раціями тощо. Окремо – бойові дрони, у народі «камікадзе».
На повноцінне виробництво 20–30 БПЛА літакового типу на місяць потрібно близько $1 млн, говорить Соколов із KOLO. На простіші ідеї вистачить кількох сотень тисяч доларів.
Промислові масштаби українських дронів допоможуть уніфікувати війська аеророзвідки. «Зараз постачаються партії по 20–30 штук різних моделей і виробників, а треба по 500», – каже Яковенко. Що це дасть? Українська армія зможе відбудовувати процеси підтримки й навчання операторів дронів, тримати запас запчастин, навчених інженерів, що виконували б ремонтні роботи в максимально стислі терміни, додає він.
Зробити дрон
Дрон починається з виготовлення самого корпусу. На матеріали може піти залежно від типу від $200 до $10 000, підраховує Соколов. «Саме залізяччя це не найскладніше. 90% зусиль ідуть на софт, – додає він. – Але часто використовують уже готові модулі».
Найважливіше в дроні – автопілот. «Дрону потрібен функціонал, щоб мати керування під дією РЕБ або мати навігацію без наявності супутників GPS», – говорить Яковенко. Готове рішення автопілота на ринку коштує близько $10 000, і розробники ще мають кастомізувати софт. «Айтівська історія з написанням алгоритмів автономної навігації – це найдорожча та найцінніша частина через зарплати розробникам», – розповідає Яковенко.
Ще дорожча історія з дронами-камікадзе. «Залежно від навантаження сама розробка може коштувати десятки тисяч доларів або навіть сотні», – каже засновник DroneUA. Волонтер Микола Писанчин знайшов дешевше рішення – машинокомплекти для дронів-камікадзе замовили в американської компанії. «Умовно з США до нас їдуть цивільні дрони, адаптовуватися під військові задачі вони вже будуть в Україні», – говорить він. Перша збірка буде на 77 дронів.
Найскладніший етап для розробників – тестування. Щоб дрон з’явився на фронті, потрібно пройти бюрократичні процедури. Для учасників хакатону це буде швидше. Вони мають безпосередній доступ до Генштабу й «Укроборонпрому». «Держава має інвестувати не лише грошима. Потрібно спростити доступ до комплектуючих для компаній-розробників і змінити процес прийняття обладнання на озброєння», – говорить Яковенко.
Однак підтримка від Мінцифри серйозно впливає на галузь, вважає він. Команди, що створюються під час хакатону, мають доступ до експертних думок і оцінок. «Нові команди формують нове бачення експорту оборонних рішень, що створені за участю найкращих експертів і найталановитіших IT-фахівців», – підсумовує Яковенко.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.