Категорія: Інновації
Дата: 10 лютого 2022 06:00

Підприємець по життю. Венчурний інвестор Олексій Вітченко вклав $20 млн в амбітні стартапи. Чи вдається на них заробити?

Валентина Дудко

Forbes

Олексій Вітченко Фото Олександр Чекменьов

Вересень 2014 року. Росія атакує Україну на сході, у повітрі передчуття фінансової катастрофи. Інвестувати у стартапи більше не модно – акселератори Happy Farm та EastLabs повідомили, що йдуть зі сцени. Серійний підприємець Олексій Вітченко оголошує про запуск інвестфонду Digital Future. «Вирішив іти проти течії, – каже Вітченко, 41. – Багато інвесторів згорнули програми, я побачив можливості». Сім років по тому Вітченко проінвестував $20 млн і налічує вісім екзитів на три десятки портфельних компаній. Як зіграла ставка на «зелених» та голодних засновників?

З України світові

Вітченко навчався в одній із найсильніших шкіл України – Черкаському фізико‑математичному ліцеї (ФІМЛІ). До дев’ятого класу вигравав районні й обласні олімпіади з математики. Через проблеми зі здоров’ям відстав від програми та проміняв точні науки на англійську.

Альма‑матер засновника Digital Future – нині закритий Міжнародний християнський університет. Фішкою запущеного у 1992‑му приватного вишу було викладання бізнес‑дисциплін англійською. Однокурсники Вітченка – Максим Литвин та Олексій Шевченко – виростили Grammarly, першого українського декакорна з оцінкою $13 млрд. «Я більше дружу з Максом, Сашу теж знаю»,– каже він.

«Я про таких людей кажу, що їм потрібна вакцина від підприємництва», – характеризує Вітченка Артем Бородатюк, який зібрав під парасолькою Netpeak півтора десятки бізнесів. Один з них – платформа для пошукової оптимізації Serpstat – у 2016‑му підняв від Digital Future $250 000. Грошей проєкт не потребував, оформлення угоди розтяглося на рік. Головною метою було партнерство з Вітченком, якого добре знають у світі пошукової оптимізації.

Заробляти гроші Вітченко тренувався ще у студентстві – організовував вечірки. Але справжньою золотою жилою виявилося написання есе та рефератів. Попит формувала західна система освіти – у США студентам доводиться здавати по 10–15 есе на семестр. «Усі студенти в університеті знали англійську, писати роботи могли спокійно», – каже він. Залишалося тільки запакувати це у зручні сайти та оптимізувати їх для пошукових систем.

Масштабуватися допомогли книги маркетингового гуру Філіпа Котлера. «Зрозумів, що з України можна створювати купу глобальних онлайн‑бізнесів і не потрібно нікуди переїжджати», – говорить Вітченко.

Академічна спільнота не в захваті від індустрії «есе на замовлення», але заходів вживає зі скрипом. Есе‑сервіси нелегальні у 17 з 50 американських штатів. У вересні 2020‑го війну їм оголосила Австралія – порушникам закону загрожує до двох років в’язниці. Аналогічний крок готується зробити Велика Британія.

До 2004 року Вітченко будував есейну імперію разом із Юрієм Мізюком, якого пов’язують із зареєстрованою у США компанією Universal Research та сервісами essaywriters. net, bestessays.com, superiorpapers.com, besttermpaper.com. Історія закінчилася розривом, не вдаючись у деталі, каже Вітченко. «Юра кинув, довелося з нуля починати», – описує він свою версію подій.

Штаб‑квартира Digital Future – триповерхова цегляна будівля на столичній Солом’янці. До офісу посеред приватного сектору засновник під’їжджає на червоному Ferrari. Багатство – це свобода, вважає він. Свободу забезпечує група із півтора десятка компаній.

Крім «есе‑фабрик» Вітченку належить кілька аутсорсерів: AppSolutions, придбанний у 2017‑му у львів’янина Миколи Слободяна, Grossum та WOW24‑7. У 2019‑му до списку додався сервіс перекладів translate.com – поглинання коштувало $853 000. Є сервіс із написання резюме. «Я його тричі закривав і тричі відкривав заново», – каже Вітченко.

Ази венчурної справи Вітченко вивчав на чужому прикладі – був інвестором AVentures Capital Євгена Сисоєва та GrowthUP Дениса Довгополого. Але просто віддавати гроші і чекати на результат йому було нудно.

«Він не йде у проєкти, де є якісь «ванільні» ідеї», – розповідає Бородатюк. Приземлений підхід – надійніший. Мільярдний бізнес так навряд чи побудуєш, але компанію на десятки мільйонів – цілком, пояснює він.

Фінансові показники групи Вітченко не розкриває, юрособи розкидано по всьому світу. Запущений у 2015 році AppSolutions із $1 млн вливань від Digital Future виріс, за його словами, до кількох мільйонів доларів річного виторгу.

Найбільше за всіх заробляє заточена під написання есе продуктова IT‑компанія Govitall. Вона з’явилася у 2004‑му після розриву з Мізюком. Бізнес‑процеси відомі: зробити сайт, знайти райтерів та влити грошей у рекламу. «Буквально відразу ж були продажі на мільйони», – стверджує Вітченко. Зберегти та примножити капітал вирішив, інвестуючи у стартапи.

Час збирати

Digital Future має гнучку стратегію. Спочатку її вибудовували Олексій Харчишин, що починав у Terrasoft, і Віктор Компанієць. Останній – ветеран українського венчура, колишній IT‑директор ISTIL Group Мохаммада Захура та консультант Вікторії Тігіпко у ранні роки TA Ventures.

«Вони дуже в’їдливі, навіть на ранній стадії глибоко закопуються в проєкти», – описує підхід Digital Future засновник стартапу 3DLOOK Вадим Роговський. Акселератор WannaBiz, який він запускав з іншими одеськими підприємцями, двічі інвестував спільно з фондом Вітченка: у 2016 році вклали $50 000 у сервіс для автоматизації продажів Reply.io і $75 000 у Rallyware – платформу для підвищення продуктивності, засновану українцем Михайлом Костандовим та американцем Джорджем Ельфондом. Восени 2021 року Rallyware підняла $22 млн від американської PeakSpan Capital, і ранні інвестори заробили на продажу частини акцій.

В’їдливість і була задумана як фактор успіху, підтверджує Компанієць. Що жорсткіший відбір, то більше шансів заробити. Аби намацати свої ніші, довелося припускатися і помилок.

У 2014‑му Digital Future вклав по $200 000 у гейм‑студії MissinGames та Nravo. Обидві інвестиції довелося списати. Інша невдача – інвестиція у сервіс push‑повідомлень Jeapie Олександра Михайленка. У листопаді 2015‑го компанію поглинув канадський Mobify, а його, своєю чергою, придбав Salesforce. Екзит вийшов зі знаком «мінус». «Отримали назад менше, ніж вклали», – каже Вітченко.

Найбільшим провалом Вітченко вважає $400 000, витрачених у 2016 році на одеський стартап Sixa Миколи Мінченка. Система ретельної перевірки не спрацювала. Засновник зібрав понад $4 млн на хмарний комп’ютер, зник із радарів, а інвесторів залишив ні з чим.

Бурхливими на події здебільшого виявилися перші роки роботи Digital Future. Далі стало спокійніше. Історія із Jeapie показала, що екзити, в принципі, бувають, каже Компанієць. «Це надихнуло на більші угоди та більші суми», – пояснює він. Приклад – $1,7 млн, вкладених у платформу для віртуальних івентів Attendify Михайла Балясного та Артема Яремчука. У 2021 році її купив лондонський єдиноріг Hopin. Forbes оцінював угоду щонайменше у $10 млн.

Ще більше вклали в американсько‑ізраїльський маркетинговий сервіс YouAppi. Свою частку в раунді на $13,1 млн Digital Future не розкриває. Разом із чеками змінився й інвестиційний підхід. Тепер головний принцип – не заважати. «Але, якщо потрібно, допоможемо», – каже Вітченко.

Компанієць пішов із Digital Future у 2017‑му, після найбагатшого на угоди року. Вітченко на той час уже навчився відрізняти Остапів Бендерів від засновників майбутніх єдинорогів. Із сервісом для поліпшення фото Let’s Enhance Digital Future підписав договір про конвертовану позику на $100 000 у 2018‑му. Компанія працювала кілька місяців, і крім біографії фаундерів перевіряти було нічого. Гроші перетворилися на акції за три роки, коли стартап доріс до $1 млн виторгу та повноцінного посівного раунду на $3 млн.

Фонд із приватним капіталом може укладати угоди в будь‑якому темпі, не зважаючи на зовнішніх партнерів, каже Олег Маленков із TA Ventures. «Хороші венчурні фонди повертають 25% річних і більше», – говорить Маленков. В абсолютних цифрах це означає дати доходність 3X до кінця життя фонду. У випадку Digital Future – заробити $60 млн чистими. Чи вийде? Прямо Вітченко не каже, але дає зрозуміти, що розраховує на таку прибутковість. У планах на 2022-й зробити один-два екзити та 5-10 нових інвестицій.

Найшвидший екзит Вітченко отримав на білоруському аналітичному сервісі FriendlyData. Про угоду оголосили у вересні 2018‑го, а за місяць стартап придбала американська ServiceNow. «Це вже пройдений етап, я сфокусований на новому проєкті Narrative BI», – каже засновник Михайло Румянцев. Вітченко інвестував і в нього. У його інвестиційній стратегії люди нерідко цінніші за проєкти.

Digital Future – не класичний венчурний фонд. Є угоди зі стартапами, поглинання інших бізнесів та розвиток внутрішніх проєктів, перераховує колишній керівний партнер Володимир Нестеренко. До Вітченка виходець з Geo Alliance Group та BG Capital прийшов пітчити свій освітній проєкт.

«Стартап не дуже сподобався», – каже Нестеренко. Але в Digital Future став у пригоді його досвід в інвестбізнесі. Після шести років у фонді Нестеренко пішов до однієї з портфельних компаній – нині він займається M&A у Preply.

Вітченко дотримується принципу не поспішати та не боятися, що прогресу доведеться чекати роками. Платформа для кібербезпеки SOC Prime жила без великих раундів сім років, допоки у 2021 році три американські фонди не вклали в неї $11,5 млн. Digital Future вийшов із компанії з доходом 25Х, констатує Вітченко. Умов учасники угоди не розголошують.

Єдинорогів у публічному портфелі Digital Future немає. У минулому всі венчурні капіталісти у світі інвестували не більше $100 млрд на квартал, свідчить аналітика Crunchbase. За дев’ять місяців 2021‑го сума перевалила за $454 млрд. Оцінка в $1 млрд уже не верх бажань – триває полювання за компаніями на десятки й сотні мільярдів.

Не виключено, що найкращий стартап у своєму портфелі Вітченку доведеться виростити самому. Під час карантину 2020‑го він запустив у США маркетплейс для пошуку психотерапевтів Calmerry та вклав у нього $5 млн.

Так поринув у новий проєкт, що послабив контроль над іншими бізнесами, зізнається Вітченко. За півтора року на платформі зареєструвалося майже 1000 ліцензованих психологів і набралося пів мільйона клієнтів. Навіщо ще один бізнес? Захопився новою ідеєю. Він уже лікував студентів від головного болю з приводу домашніх завдань. Чом би не полегшити душевні муки решти?

Матеріали по темі