Джо Бен Беверт, 47, уперше задумався про будівництво літака, здатного злітати і сідати вертикально, як вертоліт, ще другокласником. Він тягнувся 7 км вгору по дорозі до рідної домівки в поселенні хіпі, загубленому в лісах Північної Каліфорнії. «Підйом на пагорб був дуууже довгим, – сміється Беверт. – Я мріяв зрізати».
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 всього чотири дні. Оформлюйте зараз за цим посиланням
40 років по тому Беверт близький до мети. На ранчо під Санта‑Крузом, місцем паломництва серферів, де минуло його дитинство, підприємець потай розробив літак із шістьма електродвигунами та пропелерами зі змінним кутом нахилу. За словами Беверта, літальний апарат здатний перевозити пілота і чотирьох пасажирів на відстань 240 км зі швидкістю 320 км/год. Він працює так тихо, що гул гвинтів розчиняється в міському шумі. Беверт упевнений: наразі безіменний електролітак стане основою розгалуженої мережі аеротаксі зі злітно‑посадковими майданчиками на дахах будинків. Цю мережу він планує будувати і експлуатувати сам, а виробництво апарата, за припущеннями експертів, обійдеться в суму від $400 000 до $1,5 млн. Підприємець мріє звільнити міста від галасливих автодоріг і заощадити мільярдові людей годину на день завдяки польотам за ціною поїздки на UberX у США: як він сподівається, приблизно по $1,55 за кілометр.
Звучить шалено, але в Беверта є впливові прихильники. У січні автогігант Toyota влив у його стартап Joby Aviation майже $400 млн. До неї в компанію вклалися фонди Emerson Collective Лорен Павелл Джобс і Capricorn Investment Group Джеффа Сколла, одного з ранніх інвесторів Tesla. Загалом Joby Aviation зібрала $745 млн за оцінки $2,6 млрд. Гендиректор Toyota Акіо Тойода зізнався Бевертові, що завдяки Joby сподівається втілити мрію свого діда Кіітіро, засновника Toyota Motors. Той марив літальними автомобілями і до Другої світової проєктував літак.
Інженери Toyota допрацьовують компоненти літального апарату Joby так, аби його масове виробництво працювало за принципом складання автомобілів, а не повітряних суден. Крім того, Toyota допомагає Беверту будувати завод в окрузі Монтерей, де він планує випускати тисячі літальних апаратів на рік.
Joby профінансована краще і оцінюється вище, ніж будь‑який інший з величезної кількості стартапів, що хочуть позбавити авіацію нафтової залежності. Спираючись на останні розробки в технологіях акумуляторів та електродвигунів, підприємці намагаються створювати електричні аеротаксі, зокрема безпілотні. Ніхто не знає, наскільки великою може стати ця галузь і чи судилося їй узагалі народитися. Але Волл‑стріт сповнена солодких передчуттів. До 2040‑го виторг від перевезень цим видом транспорту може досягти $674 млрд, ідеться в одному зі звітів Morgan Stanley.
«Якщо зможемо літати, то перетворимо наші вулиці на парки і зробимо міста значно приємнішим місцем для життя», – міркує Беверт.
Мрійники безуспішно намагаються створити літальний автомобіль уже сторіччя. Скептики вважають, що Joby та її конкурентам варто почекати ще років 10: сьогодні найкращі акумулятори видають у 14 разів менше корисної енергії на одиницю ваги, ніж авіаційне паливо. Для вертикального зльоту потрібна величезна потужність, кажуть фахівці. І доки акумулятори не стануть досконалішими, електричні аеротаксі матимуть занадто малі дальність польоту і вантажопідйомність, аби приносити прибуток. Ще одне непросте завдання – переконати регуляторів, що ними безпечно пересуватися.
Беверт стверджує, що вже нині може виробляти рентабельний і безпечний літальний апарат на найкращих літій‑іонних акумуляторах, які використовують в електромобілях. І що Joby – єдиний стартап, готовий взятися за втілення амбітного плану Uber запустити службу міських аеротаксі в 2023‑му. Беверт каже, що до цього часу його літак отримає сертифікат безпеки Федерального управління цивільної авіації США. Якщо це трапиться, то Joby стане першим виробником електричних аеротаксі, який подолав цю складну перешкоду.
Беверт ріс у громаді дауншифтерів і набув перших інженерних навичок, коли допомагав батькові Рону лагодити сільгосптехніку і зводити будинки. У 1960‑ті Рон роз’їжджав з комуною «Веселі бешкетники» в знаменитій автобусній подорожі по США з вечірками і роздаванням ЛСД. Джо Бена назвали на честь персонажа роману «Часом примха велика…». Його написав засновник «Веселих бешкетників» Кен Кізі, автор бестселера «Політ над гніздом зозулі».
Подорослішавши, Беверт відтворив цю комуну в суто капіталістичному ключі. Поселення розташувалося на належних бізнесмену 180 га відокремленої лісистої ділянки з видом на Тихий океан. Беверт купив цю землю на гроші від продажу своїх перших підприємств – Velocity11 з випуску лабораторних роботів для дозування рідин, а також виробника гнучких штативів для фотокамер GorillaPod. Перші випробувальні польоти Беверт проводив у покинутому кар’єрі. Працівники жили в маленьких котеджах і зводили будинки неподалік. До того як кинути всі сили на створення електролітака, бізнесмен створив там іще кілька стартапів. Співробітники працювали спільно у величезній коморі. Заснована Бевертом ферма, де розводили курчат і бджіл, постачала їм продукти.
Таке оточення породило згуртовану команду. День починається з серфінгу і завершується вечірками з піцою навколо печі на подвір’ї. Збори групи перериваються захопленими криками.
«Джо Бен просто променіє культурою дружніх обіймів і привітань у стилі «дай п’ять!», – розповідає керівник Toyota AI Ventures Джим Адлер, який переконав колег інвестувати в Joby в 2017‑му. – Він заряджає своєю енергетикою».
Хоча Joby бере участь у планах Uber зі створення шерингової служби аеротаксі, бізнес‑модель Беверта передбачає, що він володітиме власною мережею повітряного шерингу. Це допомогло залучити інвесторів. «Якби це був лише літальний апарат, без створеного навколо нього сервісу, я б не інвестував», – каже Адлер.
Дорога висота. Joby Aviation залучила $745 млн фінансування за оцінки $2,6 млрд. У компанію повірили Toyota, фонд дружини Стіва Джобса й один із перших інвесторів Tesla. Фото Trevor Jolin
Створення злітно‑посадкових майданчиків, додатки для замовлення аеротаксі й іншої інфраструктури зажадає від інвесторів значно більше грошей і терпіння. Joby не планує продавати свій літальний апарат іншим операторам, а отже, відсуває той день, коли інвестори одержать віддачу від мільярдів, які потрібно вкласти в розширення бізнесу.
П’ятимісне компонування літака Joby потенційно принесе більший виторг від шерингу, як порівняти з компактнішими й простішими у конструкції двомісними мультикоптерами, що їх розробляють німецька Volocopter і китайська EHang. Але з такими розмірами літак Joby більше важить. Значна частина маси припадає на акумулятори, і незрозуміло чи вистачить їм потужності, розповідає експерт з акумуляторів Венкат Вісванатан з лабораторії університету Карнегі‑Меллона. Вісванатан виконав моделювання на основі специфікацій літака, які Беверт надав Forbes.
Щоб 2200‑кілограмова машина Joby могла літати на заявлені 240 км (це ще належить перевірити під час льотних випробувань) та мала додатковий запас дальності, чого вимагає Федеральне управління цивільної авіації, їй знадобляться акумулятори вагою майже тонну. На пілота і чотирьох пасажирів припаде ще 450 кг. На фюзеляж, сидіння і авіоніку залишається орієнтовно 700 кг – усього 33% від повної злітної ваги. Це на 35% менше, ніж у будь‑якого серійного літака, що має льотний сертифікат. Сухий залишок: або Joby побудувала безпрецедентно легкий та ефективний фюзеляж (на чому наполягає Беверт), або дальність польоту виявиться меншою. Інша проблема – з метою безпеки Федеральне управління може вимагати внести в конструкцію зміни, і це її обтяжить.
«Ми взялися за шалено складну справу,– визнає Беверт.– Ідеться не лише про технічні складнощі у розробці літака, а й про те, щоб змінити спосіб повсякденного пересування кожного жителя Землі».
Опубліковано в сьомому номері журналу Forbes (січень-лютий 2020)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
