«Нас не зламати». Від війни постраждав кожен другий підприємець Чернігова. Як оживає бізнес у місті на Десні

Чернігів обстрілювали з 26 лютого. Найбільше постраждали житлові квартали у східній частині міста, що лише за 15 хвилин їзди від центру. Вздовж дороги тягнеться низка будинків із почорнілими фасадами, вибитими вікнами, проломленими дахами. «Тут був пивзавод Bierwelle», – киває водій таксі на купу обпаленого дерева й металу. У мирний час завод виробляв понад 15 млн літрів напоїв. На заводі часто проводили екскурсії, був майданчик, де можна було дегустувати пиво, замовити їжу. Тепер на цьому місці спалені лавки та столи, проломлена деревʼяна підлога, всипана осколками скла.

Підприємство опинилося на лінії оборони. Перший снаряд прилетів 28 березня о 12:10. Пожежники не могли підʼїхати, бо росіяни відкрили мінометний вогонь. «За дві з половиною години гасити було нічого», – розповідає засновник заводу, ресторатор Андрій Осиковський, 45. Він каже, що по заводу влучило 24 міни та чотири снаряди. Витекло 450 000 л пива.

Популярне

Категорія

Гроші

Дата

Вчора

Довіра до ОВДП та землі зростає, долар конкурує з депозитами. Forbes Ukraine порахував, куди вкладали гроші українці у 2024 році. Чотири графіки

Новина заскочила Осиковського в ресторані, де він разом із кухарями сортував їжу для місцевих жителів та військових. «Мені зателефонував знайомий із блокпоста і сказав: «Не хочу тебе засмучувати, але у вас приліт, – згадує Осиковський. – Я не встиг нічого відчути. Це війна. Я був морально готовий до можливих втрат».

Окрім зруйнованого пивзаводу, в Осиковського мародери витягли зі складу 28 т продукції, від обстрілів постраждали 15 магазинів із 40 та повністю зруйновано один із пʼяти ресторанів «Утка бар».

Від обстрілу постраждало майно більш як 60% чернігівських підприємств, оцінює заступник міського голови Олександр Атрощенко. «За попередніми оцінками, збитки підприємців – 12,1 млрд грн, але це на основі інформації, яку подали менше ніж 2% підприємств», – додав чиновник.

Юрій Синиця, 45, засновник заводу з виробництва товарів для тварин Collar. Через війну Collar втратив продукції приблизно на 7 млн ​​грн та два магазини з десяти. «Уламки від снарядів проломили дах складу, і, коли пішов дощ, продукція намокла й зіпсувалася», – розповідає Синиця. Район, де розташовані чотири виробництва Collar, дуже бомбили. Великі вирви від снарядів були за 50 м від підприємства. «Я розумів: якщо влучить у будівлю, то все спалахне як сірник, – згадує він. – Тому ми вивозили те, що могли. Перевезти встигли лише 30% продукції».

Підприємство експортує аксесуари та іграшки для тварин, наповнювачі для котячих туалетів, акваріуми та акваріумне обладнання до 78 країн. Collar – єдина українська компанія, яка продає товари через сайт NASA. У 2021 році її оборот становив 200 млн грн, половину забезпечив експорт.

Перші три дні від початку війни Синиця разом із сімʼєю провели на підприємстві. «У нас там товсті стіни, генератори, свердловина з водою. Здавалося, що це більш безпечне місце, порівняно з квартирою, – розповідає Синиця. – Але коли на територію підприємства почали прилітати снаряди, родина переїхала до бомбосховища, де провела 16 днів. Я зрозумів, що якщо нічим не займуся, то збожеволію». 

На пʼятий день облоги він відкрив усі свої магазини та почав продавати товари для тварин. «Щось продавав, щось виставляв біля дверей, аби люди могли забрати, – згадує він. – У Чернігові почалася гуманітарна катастрофа, і корми для тварин було важко знайти». Синиця згадує, що він відкрив чергову крамницю, все розпродав, а наступного дня її повністю розбомбили. «Тоді й настало усвідомлення, що війна справжня, – каже він. – Розбомбити могли того дня, коли ми працювали». За три тижні Collar розпродав усе, що було в магазинах.

Олександру Суворову, 50, засновнику компанії Pet-Technologies, пощастило. Завод, де розробляють та виробляють пресформи, верстати для видування ПЕТ-пляшок та маски, що кріпляться на обличчя без гумок, не постраждав. «Я боюся про це говорити, бо невідомо, чи це надовго», – зітхає Суворов. Компанія постачає обладнання до 53 країн світу, експорт приносить близько 65% доходу. Виторг у 2020 році – €12 млн.

До Суворова нічого не прилетіло, але війна шкодить бізнесу не лише зброєю. По-перше, у середині березня підприємство намагалися пограбувати мародери, але на заводі чергували охоронці й не допустили цього.

«Поживитись» намагалися різні місцеві кримінальні елементи», – розповідає генеральний директор Pet-Technologies Максим Полянський.

Під час бойових дій на підприємстві залишалося четверо охоронців. Що гарячіше ставало на чернігівському фронті, то менше було охоронців. Зрештою залишився один – Ігор Ніконенко. Його будинок було зруйновано, і він переїхав на підприємство. Охорона підприємства не захистить від прильоту снаряда, але захистила від мародерства.

По-друге, підприємець втратив ринок Росії, частка якого до війни становила 30%. «Ми з першого дня перестали працювати з ними, – розповідає він. – Росіяни намагалися запитувати, чи ми з ними працюватимемо. У відповідь наші менеджери надсилали фотографії зруйнованих будинків».

По-третє, другого дня підприємство зупинилося, тому що поїхали інженери, а потім у місті зникла електрика. Суворов згадує, що разом із донькою провів у підвалі близько 10 днів. Він плутається в датах, бо всі вони змішалися в один безкінечний день. Памʼятає, що виїхав із міста на початку березня. «Якраз перед тим, як підірвали міст та Чернігів відрізало від цивілізації», – каже Суворов.

Попередній слайд

Наступний слайд

Відрізане місто

Вночі 23 березня російські окупанти скинули авіабомби на автомобільний міст через Десну – головну артерію міста, яка поєднувала Чернігів із Києвом. Через цей міст проходила вся логістика. Залишився лише пішохідний міст. Він і став єдиним звʼязком між берегами Десни. Вантажі підвозили до пішохідного мосту, на руках переносили на інший бік, а там уже завантажували у нові машини та розвозили магазинами та ресторанами, розповідає Осиковський. «Відсутність моста значно подовжила логістику», – говорить він.

У середині весни почала розливатися Десна, і підʼїжджати до мосту стало складніше. Автобуси та машини застрягли у величезній калюжі, що утворилася від розливу річки. Вона з кожним днем ​​ставала ширшою і глибшою. До 17 травня вода вже досягала рівня дверей позашляховика. Люди переходили цю ділянку річки пішки по коліна у воді.

«Якщо не відновлять міст, то ми не зможемо возити людей на роботу, і тоді доведеться зупиняти підприємство», – казав у травні Валентин Шкітюка, керівник чернігівського кластера агрокомпанії Agricom Group. За його словами, щоб дістатися підприємства, доведеться робити гак у 150 км обʼїзною дорогою, але з урахуванням бензину, що подорожчав, це поганий варіант. «Замість 20 мостів у Чернігівській області працює 10 тимчасових переправ, і щойно повінь на Десні закінчиться, почнуть відновлювати автомобільний міст», – розповів начальник Чернігівської ОВ Вʼячеслав Чаус в ефірі національного телемарафону. За словами Атрощенка, на відновлення інфраструктури потрібно близько 20 млрд грн, а на відновлення житла – ще 17 млрд грн.

Попередній слайд

Наступний слайд

Незламні

Суворов із Pet-Technologies повернувся до Чернігова 10 квітня. У місті ще не було електрики. Через чотири дні її дали, і Pet-Technologies запрацювала. «Ми почали працювати одними з перших у місті, – згадує він. – Спочатку вийшло двоє, потім троє, потім 15 людей». Зараз зі штатних 237 осіб працює приблизно половина. Підприємство стояло два місяці. «Якщо компанія не працює три-чотири місяці, то воно закривається, але ми, дякувати Богу, працюємо», – каже Полянський. Наразі Pet-Technologies працює на 5–10% від обороту. «Наше завдання – виплатити людям заборгованість із зарплати, відновити логістику та постачання», – вважає Суворов.

Його першочергові завдання – зтягнути заборгованість з клієнтів і знайти нові замовлення. Міжнародні клієнти заборгували чернігівській компанії близько $0,5 млн і не поспішають розплачуватися. Вони аргументують це тим, що банки не можуть здійснити оплати в Україну через воєнні дії. Деякі клієнти відмовляються платити за товар, доки його не отримають. На Pet-Technologies лягають витрати на логістику.

Ще одна проблема – це постачальники, які вирішили, що через війну компанії не потрібне буде комплектовання, і в односторонньому порядку розірвали договори або просять 100% передоплати. За словами Суворова, наразі він переглядає відносини із 300 постачальниками. Клієнти Pet-Technologies на початку війни дзвонили зі словами підтримки, але зараз не поспішають допомагати ділом.

Попри складнощі, Pet-Technologies у травні уклав новий контракт на постачання обладнання. Український завод купив верстат за €100 000. До війни Pet-Technologies за рік робив понад 100 замовлень за формами для пляшок. «Ми і не з такої кризи вилазили, – каже Суворов. – У 2009 році була приблизно така сама ситуація. Головне – постійно рухатись. Зараз я, наприклад, думаю, як досягти десятикратного зростання виторгу».

Один зі сценаріїв – розширити асортимент послуг заводу. За словами Суворова, унікальність виробництва полягає в тому, що на ньому можна робити складні наукомісткі конструкції. Наприклад, вузлові зʼєднання для різних галузей: космічної, авіа та автомобільної, медичної. «Я можу робити речі різної складності. Зараз я хочу розповісти про це якомога більшій кількості людей і знайти того, хто повірить у наші можливості», – каже Суворов.

Collar «вигрібати» допомагають клієнти. «До війни вони з побоюванням на нас дивилися і не хотіли замовляти продукцію без передоплати, посилаючись на можливі бойові дії, але коли почалася війна, вони повелися несподівано», – розповідає Синиця. Як тільки дізналися, що Collar зберіг продукцію, почали оформлювати замовлення. А коли дізналися, що збереглося виробництво, сказали: «Ми так сильно хочемо вас підтримати, що готові зробити 100-відсоткову передоплату».

Синиця вирішив відновлювати бізнес у Чернігові. Підприємець думав про релокацію і навіть устиг перемістити невелике виробництво наповнювачів для котячих туалетів до Хмельницького. «Інше вивезти виявилося неможливо», – каже він. За його словами, ключове – це співробітники, які відмовилися поїхати з Чернігова.

Підприємець вважав, якщо перевезе виробництво, то витратить три-чотири місяці на те, аби знайти співробітників та навчити їх. За нинішніх умов це буде катастрофою для бізнесу. Запускати бізнес у Чернігові складно, зізнається Синиця. У місті не працює громадський транспорт, спочатку не було електрики та звʼязку, але крок за кроком відновлювалися. Нині на підприємстві працює 328 осіб (до війни штат був 600), і ця цифра з кожним днем ​​зростає.

Вже у червні пиво Bierwelle можна буде побачити на полицях, обіцяє Осиковський. 6 квітня у підприємця з’явилась ідея, як відновити підприємство, і вже 20 квітня він почав варити пиво на потужностях заводу Fanatic Brewery у Дніпрі. Андрій Фролов та Дмитро Некрасов видали чернігівському пивовару частину своїх потужностей безкоштовно. Після війни розрахуються. «Горювати про втрату заводу ніколи, – вважає Осиковський. – Треба думати, що робити далі». Дніпро – не найбезпечніше місто. За 60 км від міста ведуться бойові дії. Підприємець розуміє ці ризики. «А що робити? – каже він. – Це краще, ніж нічого не робити».

Бізнесмен встиг розробити проєкт нового заводу, який уже за рік може зʼявитися на місці згорілого. На нове підприємство можна буде працевлаштувати 250 людей. «Мотив відновлювати роботу один – показати, що нас не зламати», – переконаний підприємець.

***

Це далеко не вичерпний список історій чернігівського бізнесу. Деякі компанії відмовилися говорити з Forbes, бо працюють із ЗСУ та бояться, що публічність може зробити їх цілями для російських ракет.

Роботу готові відновити 50–60% бізнесменів, говорив Атрощенко в середині травня. За його словами, всі мають обʼєктивні проблеми – безпеку, фінанси, кадри.

Загальна проблема місцевих підприємців – дороги. Логісти відмовляються приїжджати до Чернігова, оскільки дорогою фури втрачають колеса.

У війну страшно було втратити перспективу майбутнього, каже Суворов. «До 24 лютого ми комфортно жили та не скаржилися», – каже він. Наразі бізнесмен живе передчуттям. Він вважає, що, крім жахів, війна дарує можливості. «Рано чи пізно війна скінчиться нашою перевагою, – каже він. – Весь світ приїде подивитися на нас. Я вірю, що після війни ми «вистрілимо» і станемо кращими, сильнішими».

Матеріали по темі

Категорія

Картина дня

Дата

25 квітня 2022

«Наче звірі, а не люди». Окупанти знищили та зруйнували понад 100 підприємств у звільнених областях. Як компенсувати збитки від дій агресора

Категорія

Компанії

Дата

26 травня 2022

Битва за Харків. Як бізнес допоміг вистояти місту під час російської навали