Через війну близько 60% компаній легкої промисловості або закрилися, або працюють з перебоями. Що їм робити далі?
На початку березня український виробник Etnodim переїхав з Києва до Львова. Тут відкрили фізичний магазин та почали виробляти одяг на одному з місцевих підприємств. З Києва привезли лише кілька ключових співробітників, з якими компанія співпрацює понад два роки, розповідає власник Etnodim Андрій Черуха. Додатково залучили швей зі львівського підприємства.
Чверть київського штату компанії, у якій працювало близько 55 людей, відправили у відпустку за власний рахунок. Зараз ситуація в Києві стабілізувалася та компанія поступово повертається до столиці. Але про всяк випадок від нових потужностей не відмовляється. «Виробництво, яке налаштували у Львові, буде партнером», – планує Черуха. На столичне виробництво до кінця квітня планують повернути майже всіх працівників, яких перевозили до Львова.
Потужності Etnodim не постраждали, проте велика кількість підприємств галузі зруйновані або пограбовані. Скільки таких – поки що невідомо, каже голова правління профільної асоціації «Укрлегпром» Тетяна Ізовіт.
Загалом перед війною в Україні працювало 1600 швейних підприємств, значна частина розташована у північно-східному регіоні країни: у Сумській, Чернігівській та Харківській областях. Ці регіони потрапили під удар ворога першими. За оцінкою власника групи компаній «Текстиль-Контакт» Олександра Соколовського, близько 60% компаній галузі або закрилися, або працюють із перебоями. Однак причина не лише в руйнуваннях, а й у відсутності замовлень.
Одну з текстильних фабрик Соколовського в Чернігові розбомбили. До війни на ній виробляли 400 000 погонних метрів тканини на місяць. «Цілий промисловий район зазнав бомбардування, – каже Соколовський. – Першу пожежу загасили, другу – не змогли. Згоріли і сировина, і обладнання».
Як швейники відновлюють свій бізнес? Здебільшого переїжджають. Але не всі.
Компанію в Рубіжному, яка опинилася у зоні бойових дій, спалили та пограбували.
Компанію в Рубіжному, яка опинилася у зоні бойових дій, спалили та пограбували.
Компанію в Рубіжному, яка опинилася у зоні бойових дій, спалили та пограбували.
Пошук локацій та переїзд працівників
На Львівщину намагаються виїхати як мінімум два десятки швейних компаній. Саме така кількість заявок на релокацію від швейників надійшла до Львівської військовій адміністрації, повідомляє керівник відділу залучення інвестицій відомства Орест Фільц. Одна з них – Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганської області, яка виробляла шкарпетки та бавовняні колготки великих розмірів. Їх випускали під власними марками та виконували замовлення для Dodo Socks, Little Angel та інших компаній.
Компанію в Рубіжному, яка опинилася у зоні бойових дій, спалили та пограбували. Зі складу сировини компанії вивезли 100 тонн бавовни. «Завантажили все у свої воєнні автівки і вивезли», – розповідає комерційний директор мануфактури Ольга Ушакова. За її словами, також знищено швейний цех, склади та частину офісних приміщень. Що з майже 100 вʼязальними машинами, невідомо. «Переносити нічого, – розводить руками Ушакова. – Все потрібно запускати з нуля».
Компанія підшуковує непрацюючі виробництва, які здаються в оренду на Львівщині. Поки веде перемовини з невеликим виробництвом на 20 вʼязальних машин. У Рубіжному у неї було 98 машин, з них 15 закупили напередодні війни. «Ми не знаємо, чи зможемо на їх обладнанні виробляти шкарпетки, – розводить руками Ушакова. – Але інших варіантів поки що немає».
На чужих потужностях планують працювати рік, щоб зберегти колектив. За цей час хочуть закупити нове обладнання. На нове підприємство потрібно щонайменше $3 млн інвестицій, каже Ушакова. Їх планують залучити у агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Там же і шукають фінансування винайму житла для 130 співробітників, яких напередодні опитували щодо можливого переїзду. «В USAID кажуть, що розглядають можливості фінансування житла», – каже вона.
Перевезення обладнання
Але одна річ перевезти співробітників. Інша – обладнання. В країні – дефіцит з вантажним транспортом та водіями. Щоб знизити нестачу водіїв, уряд наприкінці березня дозволив водіям легкових авто на період воєнного стану керувати вантажівками.
«Ми не могли довго знайти перевізника, – каже співвласниця харківського виробника рюкзаків та сумок «Денаві» Наталія Каткова. – Вони хотіли багато грошей або відмовлялися через небезпеку». Минулого тижня обладнання та залишки товарів перевезли з харківського підприємства до Львівської області.
Перемістити їх вдалося завдяки держпрограмі релокації бізнесу, де головним перевізником виступає «Укрзалізниця». За оперативну доставку обладнання до залізниці відповідальна «Укрпошта». Цей механізм передбачає компенсацію частини витрат на транспортування. Перевезення обійшлося підприємиці орієнтовно в 50 000 грн, з яких «Укрпошта» компенсує 34 000 грн, каже Каткова.
Катковій у цьому сенсі пощастило. Обладнання для виготовлення сумок не дуже велике. Інша історія – габаритні машинки для пошиття верхнього одягу. Наприклад, для евакуації обладнання чернігівської швейної фабрики «Елегант», яка шиє на експорт жакети, брюки, сукні, напівпальта та пальта, потрібно щонайменше 50 фур. Фабрика, перебуваючи в оточеному місті, не постраждала від бойових дій.
Компанія розглядала евакуацію бізнесу з Чернігова. Проте поки не змогли знайти підходящого для релокації місця. «Мало приміщень або вони потребують капітального ремонту з підведенням електроенергії та опалення», – каже директорка «Елеганту» Наталія Романовська, яка придивлялася до центральної або західної частини країни.
Фабрика «ТК ДТ-Чернігів», яка входить до групи компаній «Текстиль-Контакт»
Фабрика «ТК ДТ-Чернігів», яка входить до групи компаній «Текстиль-Контакт»
Фабрика «ТК ДТ-Чернігів», яка входить до групи компаній «Текстиль-Контакт»
Фабрика «ТК ДТ-Чернігів», яка входить до групи компаній «Текстиль-Контакт»
Потужності на нове місце також не переносила група компаній «Текстиль-Контакт». «Коли були військові дії у Чернігові, було пізно щось переносити», – пояснює Соколовський. У Чернігові на знищенній фабриці вже розпочалися відновлювальні роботи, але Соколовський не впевнений у її повноцінному відновленні.
Новий інвестиційний проєкт, який до війни планували розгорнути в Чернігові, перенесуть ближче до західного кордону. Це автоматизована швейна лінія, яка покращить продуктивність бізнесу у чотири рази. «Ми шукаємо приміщення для довгострокової оренди або його купівлі, – каже Соколовський. – А також обговорюємо прогнозні фінпоказники з інвесторами, щоб бути готовими до запуску після війни».
Також компанія через втрату фабрики шукає інвестора для бізнесу з виробництва тканин. Варіанти розглядають не на сході, а у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській областях та на Закарпатті. «Інвестори та страховики, можливо, будуть не готові нести ризики та інвестувати у підприємства навіть після закінчення війни, якщо вони близько до кордону з Росією та фронту», – каже Соколовський.
Крім підприємств Соколовського у Чернігові залишиться і «Елегант». «Будь-який бізнес – це відновлення міста, – каже його директорка Романовська. – І перенести його – це зрадити». Її фабрика частково почала працювати на 47-й день війни. Частина працівників зайнялася відновленням бази даних та перевіркою запасів сировини.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
