Чому План Маршалла спрацював у післявоєнній Європі. Уроки для України

Уявіть, що сьогодні, 5 червня 2022 року, якийсь високопоставлений європейський політик виступає з трибуни та оголошує новий «План Маршалла» для України. Саме цього дня виповниться 75 років історичному виступу держсекретаря США Джорджа Маршалла у Гарвардському університеті, ім'ям якого було названо план відновлення Європи після Другої світової війни.

Історичний контекст

Ця промова спеціально мало висвітлювалася у США, основний піар був спрямований на Європу. У президента США Гаррі Трумена було розуміння, що Штати втомилися від війни, витратили на неї багато грошей і план витратити ще більше на відновлення економік інших країн не буде популярний серед американців.

Виборці вимагали скорочення податків та підвищення зарплат – як і решта виборців у будь-якій країні. Конгрес США тоді контролювала опозиція – республіканці – і провести План через Конгрес виявилося дуже важко. Це забрало 10 місяців. Президент когось умовляв, комусь «викручував руки», комусь давав «хабарі» – натомість за голос пропонував додаткове фінансування на його виборчу дільницю.

За рішенням Конгресу США було створено ЄСА (Адміністрацію Економічного Співробітництва. Головою організації призначили Пола Хоффмана – республіканця (президент Трумен був демократ) – щоб дістати підтримку всіх партій. Пол був колишнім гендиректором автомобільної компанії «Студебеккер» – вирішили, що керуватиме впровадженням плану бізнесмен, а не політик.

З боку Європи було створено організацію OEEC (Організація європейської економічної кооперації). Її керівником призначили французького економіста та міністра в уряді де Голля Роберта Марджоліна.

Загалом на відновлення повоєнного світу План виділив $13,3 млрд – 143 млрд у «сучасних» доларах. Вирішили їх витрачати на три напрямки:

• пряма допомога ($11 млрд);
• кредити ($1,2 млрд);
• гарантії на кредити ($200 млн).

Мета Плану:

• розширення виробництва та сільського господарства в Європі;
• відновлення стабільних валют та збалансованих держбюджетів у кожній країні Європи;
• стимулювання міжнародної торгівлі серед країн Європи та між Європою та рештою світу.

План відновлення був розрахований на чотири роки – 1948–1952. Але головні гроші витратили у перші два – потім почалася війна у Кореї й Америці стало не до Європи.

Участь у Плані запропонували всій Європі, включно з СРСР та Східною Європою, захопленою радянською армією. Союз та його «сателіти» відмовилися, хоча СРСР дуже постраждав від війни. Сталін не хотів ділити свою владу ні з ким.

• 24% отримала Британія – як прямий союзник, який воював та втратив під бомбами багато інфраструктури.
• 21% – Франція – теж дуже постраждала країна.
• По 11% отримали Німеччина та Італія. Хоча ці країни входили до нацистського блоку, було ухвалено важливе рішення: щоб утримати Європу від скочування до комунізму, необхідно відновити економіку всіх великих держав. Це було неочевидне рішення, яке критикували виборці.
• 5% грошей одержала ЦРУ, щоб фінансувати проєкти для опору підривній діяльності СРСР у Європі. За непідтвердженою інформацією, частина цих грошей пішла на фінансування опору радянській владі в Україні.

На що пішли гроші

На початку понад 50% грошей ішло на закупівлю їжі, кормів для худоби, добрив та пального. Усього цього у зруйнованій Європі не було. Американські солдати роздавали людям тушонку, каву, цигарки.

Схема працювала так: уряди країн Європи безкоштовно отримували товари від США та продавали їх своїм громадянам через бізнеси у цих країнах.

Метою Плану було стабілізувати місцеві валюти, для цього на них мав створитися попит. Товари можна було купити лише у своїй валюті, тому вона стала потрібна населенню. Ціни були стабільними – цим придушувалася інфляція, яка дуже «розкрутилася» під час війни.

Пізніше пряма допомога почала йти на закупівлю Європою передового промислового обладнання США (за гроші США) і продаж його своїм компаніям. Це і була найважливіша частина Плану.

Потім у зв'язку з початком холодної війни частину прямої допомоги почали витрачати на розвиток оборонної промисловості в Європі і навіть на пряме постачання озброєнь.

Як працював механізм

Кредити давали на 35 років. Причому платежі по них розпочиналися лише через 4 роки – щоб відновлений бізнес міг стати на ноги. Ставка була гуманною – 2,5% річних. Здебільшого це було проєктне фінансування – створення нових великих підприємств та відновлення постраждалих. Загалом було профінансовано 140 великих проєктів. Важливо, що всі проєкти затверджувалися ЄСА (тобто американцями) – самі країни не могли ухвалювати таких рішень.

Для Франції, Німеччини та Італії використовувався інший механізм. Америка давала гроші для кредитів, а кожна країна повинна була додати таку саму суму у своїй валюті. Далі долари від США та франки/марки/ліри зараховувалися на спецфонд (це теж призводило до зміцнення стабільності місцевих валют) і потім із цих грошей фінансувалися інфраструктурні проєкти (електростанції, залізниці, автодороги).

Ймовірно, найважливіший 1% грошей був витрачений на технічне сприяння. За ці гроші 350 грамотних технічних експертів із США приїхали до Європи допомагати відроджувати інфраструктуру та фабрики. 6000 європейців з'їздили до Америки, де їх навчили, як правильно управляти бізнесами – тоді США відчутно перевершували Європу за рівнем розвитку менеджменту та технологій. Продуктивність праці навіть у такій передовій країні, як Франція, була вчетверо меншою, ніж в Америці.

Щоб стимулювати інвестиції американського бізнесу в Європу, було створено фонд на $300 млн. Він мав ґарантувати американським фірмам, що зароблені прибутки зможуть вивести в Америку в доларах. Інакше американські компанії навряд чи стали б інвестувати у Європу.

Цікаво, що до 5% було витрачено на адміністративні витрати Плану – тобто для утримання тих людей, які працювали у всіх офісах.

Чого досягли

Багато хто пише, що План Маршалла становив лише 3–5% від ВВП різних країн Європи. Справді, деякі країни порушували правила – намагалися витрачати американські гроші не за призначенням. На Італію навіть наклали через це санкції, а Грецію взагалі «вигнали» з Плану в 1950 році за порушення.

Прямі цілі Плану: зростання промислового виробництва на 30% та сільського господарства на 15% порівняно з довоєнним рівнем були перевиконані по промисловості та провалені по сільському господарству. У 1951 році Європа все ще не могла сама себе прогодувати.

Величезний дефіцит у зовнішній торгівлі в 1947 був повністю усунений до 1953-го. Європа почала багато експортувати і платіжний баланс став позитивним. Це величезне досягнення. Однією з умов Плану було скасування квот на імпорт та експорт – цього теж досягли. Хоча деякі країни Європи (точніше, лобісти промисловості та сільського господарства у них) чинили чималий опір.

Головна заслуга Плану – він змусив з'явитися об'єднану Європу зі спільним ринком, мотивував її країни зайнятися реконструкцією своїх економік за передовими американськими методами, приніс стабільність валютам та держбюджетам.

Якщо коротко, План усунув усі перешкоди для зростання економік країн Європи. Але найголовніше європейці зробили самі.

У чому секрет успіху

Була мета та ретельно продуманий план. Була певна частка насильства, щоб дотримуватися цього плану. І була величезна мотивація: ми не хочемо нової війни та приходу комунізму, яка об'єднала Європу та США в одне ціле. З цього потім народився Євросоюз (гра за чіткими правилами в економіці та стабільність) та НАТО (не дамо пройти комунізму в Європу).

Вперше американські лідери зрозуміли тісний зв'язок між економічним зростанням та політичною стабільністю.

Матеріали по темі

Категорія

Картина дня

Дата

18 березня 2022

Економіка звикає до воєнного часу. Заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук про падіння ВВП, допомогу партнерів та український «план Маршалла»

Категорія

Компанії

Дата

01 квітня 2022

Яким би міг бути «план Маршалла» для України. Розмірковує економіст і дипломат Андерс Ослунд