Категорія
Картина дня
Дата

Поки світ дивиться на Україну, Путін окупує Білорусь. Як Лукашенко зробив країну плацдармом для наступу, пояснює експерт по Росії Браян Вітмор

Олександр Лукашенко готовий воювати – чи принаймні так каже

Під час звернення до народу минулого тижня, яке тривало три з половиною години, автократичний очільник Білорусі проголосив: «Якщо наша країна зіштовхнеться з агресією, тут будуть сотні тисяч російських солдатів, які захистять цю священну землю пліч-о-пліч із сотнями тисяч білорусів».

Лукашенко проголосив це саме тоді, коли російські війська продовжували передислокацію в Білорусь, багато з яких розташувалися вздовж південного кордону з Україною протяжністю понад 1000 кілометрів.

Під час розмови з Радою Безпеки ООН 31 січня американський посол Лінда Томас-Ґрінфілд сказала, що Росія вже перекинула майже 5000 загонів до Білорусі разом із балістичними ракетами малої дальності, спеціальними силами та протиповітряними системами.

«Ми бачили докази того, що на початку лютого Росія має намір розширити цю присутність до понад 30 000 загонів біля білорусько-українських кордонів, звідки до Києва можна дістатися менше ніж за дві години», – сказала вона.

Через стрімке нарощення російської військової присутності в Білорусі Державний департамент США наказав родинам дипломатів і співробітників Посольства в Мінську покинути країну. Держдеп також застеріг американських громадян від подорожей до Білорусі, посилаючись на «загрозливе нарощення російських збройних сил».

Зміна геополітичного статусу Білорусі за останні 18 місяців демонструє одну з найбільш кардинальних метаморфоз безпекової ситуації в Східній Європі з часу незаконної анексії Криму Росією у 2014-му і кінця холодної війни.

Зміна безпекового статусу підкреслюється ще й поточним розташуванням російських військ на українських кордонах, даючи Москві можливість оточити й атакувати Україну з півночі, сходу й півдня. Це також означає, що російська армія стоїть на білоруському кордоні з Україною приблизно в двох годинах від Києва.

Охоча участь Лукашенка в путінському оточенні України і його ворожість – це дещо новий розвиток подій, який частково пояснює рішення лідера Кремля зайняти таку агресивну позицію.

Після російської анексії Криму й збройного вторгнення на Донбас у 2014-му Лукашенко чітко дав зрозуміти, що не хоче бачити Білорусь частиною путінського так званого «русского мира». Він також заявив, що не дозволить використати територію Білорусі для нападу на третю сторону, і зберіг хороші взаємини з прозахідними лідерами України, одночасно намагаючись тримати двері відкритими для кращих відносин із Заходом.

Роками Лукашенко опирався спробам Кремля збудувати російську авіабазу в Білорусі. А під час спільних військових навчань із Росією «Запад 2017» він зі шкіри пнувся, аби переконати європейських сусідів Білорусі, що навчання не стануть прикриттям для агресії.

Лукашенко був не зацікавлений у тому, щоб жертвувати білоруським суверенітетом, і йому було невигідне військове втручання чи конфлікт із Заходом, в якому його країна опиниться на передовій.

Лише два роки по тому він опинився на геополітичній передовій і, схоже, насолоджується цим. Невизнані білоруські вибори президента [західними країнами] в серпні 2020-го, масові вуличні протести й жорстока реакція змусили Лукашенко прийти до висновку, що Росія – це його єдиний спосіб політичного виживання, тому він усіма руками й ногами вхопився за Путіна.

Але допомога Путіна не безкоштовна. Одна з позицій кремлівського прейскуранту – це перетворення Білорусі на платформу для російської армії.

За останні кілька місяців Лукашенко визнав анексію Криму Москвою, відкрито заявив, що підтримає Росію у війні з Україною, запропонував стати базою для російської атомної зброї і погодився на регулярні військові навчання й ротацію військ, що, по суті, можна назвати постійною військовою присутністю Росії в Білорусі. Лукашенко погодився відкрити спільний військовий навчальний центр у Гродно біля білоруських кордонів із Польщею і Литвою, який стане де-факто російською військовою базою.

Як зазначили Ґустав Ґрессель і Павло Слюнькін у статті для European Council on Foreign Relations, Лукашенко нещодавно погодився дати Путіну майже необмежений доступ до чотирьох повітряних баз, бази для зенітних ракет і близько 30 складів на території Білорусі.

«До серпня 2020-го Білорусь суворо обмежувала використання цих обʼєктів і дозволяла доступ до них виключно в рамках запланованих пересувань. Та все змінилося, коли йому все більше стала потрібна допомога Росії, яку та надала, принагідно отримавши майже повний доступ до бажаних обʼєктів», – написали вони.

Найбільш миттєвим наслідком зміни геополітичної позиції Білорусі й російської мілітаризації сусідньої країни можна вважати поточну кризу, яку Москва нині розпалює на кордоні з Україною. Із Білоруссю у якості платформи Росія тепер може нападати з кількох напрямків, розпорошити оборону України і легше оточити Київ.

Та, як зазначили Ґрессель і Слюнькін, «можна очікувати, що Москва залишить свою військову присутність в Білорусі навіть після кризи». Вони додали, що «незалежно від того, вторгнеться Росія в Україну знову чи ні, територія Білорусі ставатиме все більшим джерелом військової загрози для всіх її західних сусідів, а не лише України».

Безпековий статус у Східній Європі сьогодні непокоїть більше, ніж 18 місяців тому. Існує загроза для всіх, окрім Росії, білоруських сусідів, серед яких члени НАТО Литва, Латвія і Польща, а також Україна.

Матеріал перекладено та опубліковано на сайті Forbes з дозволу автора. Оригінал тут

Матеріали по темі
Контриб'ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Катерині Рещук – [email protected]