21 лютого президент РФ Володимир Путін визнав незалежність псевдореспублік ОРДЛО. Під час своєї промови в російському Радбезі він назвав Леніна «архітектором України», згадав, яку допомогу Москва надавала Києву, та борги, які мала повернути Україна. Команда VoxCheck перевірила слова російського президента на правдивість і зʼясувала, що значна їх частина – брехня
Путін: «По экспертным оценкам, которые подтверждаются простым подсчетом цен на наши энергоносители, объёмов льготных кредитов, экономических и торговых преференций, которые Россия предоставляла Украине, общая выгода для украинского бюджета на период с 1991-го по 2013 год составила порядка $250 млрд».
VoxСheсk: Путін бреше.
Лише на торгівлі з Росією енергоносіями та їхніх «преференціях» Україна втратила від $33 млрд до $46 млрд.
У 2009 році Україна та Росія уклали угоди з купівлі-продажу й транзиту газу.
За договором з купівлі-продажу застосовувався принцип «бери або плати»: з 2010 року Україна мала купувати в Росії 52 млрд і більше кубометрів газу. Якщо купується менше, все одно щорічно оплачується не менше 41,6 млрд кубометрів газу. Більше того, було заборонено робити реекспорт цього газу, а базову ціну заклали на рівні $450.
Через такі «преференції» з 2010 року Україна платила за газ значно дорожче, ніж Європа, і переплатила «Газпрому» за поставлений газ від $16,8 млрд до $28,8 млрд.
Більше того, в угоді про транзит газу контрактні ставки було занижено, і Україна недоотримала від «Газпрому» за транзит близько $17 млрд.
Проте важливо відрізняти Україну як державу і громадян України, часто зі зв’язками у владі, які задля власної (а зовсім не державно]) вигоди користувалися неринковими умовами співпраці.
Путін: «К концу 1991 года долговые обязательства СССР перед иностранными государствами и международными фондами составляли порядка $100 млрд. И первоначально предполагалось, что эти кредиты будут возвращаться всеми республиками бывшего СССР солидарно, пропорционально их экономическому потенциалу. Однако Россия взяла на себя погашение всего советского долга и полностью по нему рассчиталась. Окончательно завершила этот процесс в 2017 году.
Взамен новые независимые государства должны были отказаться от своей части советских зарубежных активов, и соответствующие соглашения в декабре 1994 года были достигнуты с Украиной. Однако Киев эти соглашения не ратифицировал и позднее просто отказался исполнять, выдвигая претензии на алмазный фонд, золотой запас, а также имущество и другие активы бывшего СССР за рубежом».
VoxСheсk: Путін бреше.
Росія взяла на себе зобовʼязання з виплати боргів СРСР не через доброту душевну. В жовтні–листопаді 1991 року країни-правонаступниці СРСР та країни-кредитори зустрілися в Москві для напрацювання рішення з виплат боргів СРСР. За результатами переговорів було випрацювано Меморандум від 28.10.1991 року про взаєморозуміння відносно боргів іноземних кредиторів СРСР і його правонаступників та комюніке від 24.11.1991 року, в яких зафіксували основні принципи виплати боргів.
Для того щоб визначити справедливі долі боргів для кожної країни-правонаступниці, використали положення Віденської конвенції.
На практиці це означало, що частки для всіх учасників договору були визначені на основі єдиного агрегованого показника, що розраховувався на основі факторного аналізу. Було використано чотири показники: частки країн в експорті, імпорті, національному доході та чисельності населення за 1986–1990 роки. Так, частка Росії склала 61,34%, України – 16,37%, Білорусі – 4,13%, Узбекистану – 3,27%, Казахстану – 3,86%. У решти країн частки були менше 2%.
Весь борг оцінювався від $81 млрд до $96,6 млрд. Для розрахунку візьмемо максимальну суму – $96,6 млрд. Тоді частка Росії в цих боргах мала скласти $59,25 млрд, а України лише $15,81 млрд (16,37% частки).
Але це лише початок. Адже є ще активи. І саме заради них 2 квітня 1993 року уряд Росії заявив про взяття на себе всіх зобов’язань із виплати боргів, якщо інші правонаступниці відмовляться від їхніх часток в іноземних активах СРСР.
Україна погодилася ратифікувати таку угоду лише у випадку цілої низки умов, серед яких головною була дуже логічна умова: розкриття Росією повної інформації щодо балансової та ринкової вартості власності колишнього СРСР за кордоном стосовно кожного об’єкта, підтвердженого висновками міжнародного аудиту.
Росія досі приховує цю інформацію.
Але навіть за найскупішими розрахунками активи СРСР становили $300–400 млрд. Якщо взяти середнє $50 млрд, то частка України (16,37%) – це $57,3 млрд. За вирахуванням частки боргу ($15,81 млрд) Росія мала б повернути Україні близько $41 млрд. Наголошуємо – за найскупішими розрахунками. Реальна сума може бути набагато більша.
Фактично Росія обдурила й вкрала гроші у кожного підписанта договору про правонаступництво СРСР, і зараз Путін ще й маніпулює тим, що Росія за всіх виплатила борги.
Путін: «Коррупция, которая, без сомнения, является вызовом и проблемой для многих стран, в том числе и для России, на Украине приобрела какой-то уже особый характер. Она буквально пропитала, разъела украинскую государственность, всю систему, все ветви власти».
VoxCheck: Путін бреше.
Для розуміння ситуації з корупцією світ використовує різноманітні оцінки, зокрема, рейтинг CPI. Ключовим показником Індексу є кількість балів: мінімальна оцінка (0 балів) означає, що держава повністю корупційна, а максимальна (100 балів) – що корупції практично немає.
У 2021 році за цим рейтингом Україна набрала 32 бали зі 100. Це поганий показник, але з 2012 року показники України суттєво покращилися, і вона увійшла до числа 25 країн, у яких в 10-річній динаміці зафіксоване статистично значуще зростання. Це покращення зумовлене змінами, які відбулися одразу після Революції Гідності.
При цьому Росія має ще гірші показники, і набрала лише 29 балів зі 100 можливих.
Путін: «По требованию Запада киевские власти отдали представителям международных организаций преимущественное право отбора членов высших судебных органов – Совета правосудия и Квалификационной комиссии судей. Кроме того, посольство США напрямую контролирует Национальное агентство по предотвращению коррупции, Национальное антикоррупционное бюро, Специализированную антикоррупционную прокуратуру и Высший антикоррупционный суд. Делается все это под благовидным предлогом для повышения эффективности борьбы с коррупцией».
VoxCheck: Путін бреше.
Щодо Національного антикорупційного бюро.
НАБУ – правоохоронний орган з виявлення та розкриття корупційних злочинів, вчинених високопосадовцями. Фактично НАБУ має боротися з VIP-корупціонерами – міністрами, депутатами, суддями, прокурорами, керівниками органів влади та місцевого самоврядування.
19 жовтня ВРУ проголосувала за законопроєкт 5459-1, який закріплює гарантії незалежності НАБУ від Уряду: забороняє Кабміну втручатися в діяльність органу, забороняє скасовувати акти НАБУ, не дозволяє надавати вказівки чи доручення щодо діяльності Бюро тощо. Також змінюється процедура призначення директора НАБУ: його буде обрано на прозорому конкурсі з визначальними голосами міжнародних експертів.
Конкурсна комісія складатиметься з шести людей. Трьох членів комісії від себе пропонує уряд і ще трьох – також уряд, але на підставі пропозицій міжнародних та іноземних організацій. Саме це Путін називає «зовнішнім управлінням» – участь незаангажованих міжнародних експертів, на яких не вдасться впливати.
Щодо Вищої ради правосуддя.
Йдеться про утворення при Вищій раді правосуддя (ВРП) Етичної ради. ВРП – це незалежний орган суддівського врядування, який може притягати суддів до відповідальності та займатися очищенням судівської системи. А Етична рада – орган, що має контролювати доброчесність членів Вищої ради правосуддя (ВРП).
В Етичній раді має бути шість членів: трьох обирає Рада суддів України, ще трьох – міжнародні організації, які надають Україні допомогу в сфері судової реформи. І саме їхня участь у процесі – привід для маніпуляцій Путіна про «зовнішнє управління», втрату суверенітету та підпорядкування судової системи іноземцям.
Фінальне рішення про призначення всіх суддів антикорупційного суду, членів ВККС і ВРП ухвалюють органи української влади.
Путін: «Продолжается курс на дерусификацию и принудительную ассимиляцию. Верховная Рада выпускает все новые дискриминационные акты, уже действует закон о так называемых коренных народах. Людям, которые считают себя русскими и хотели бы сохранить свою идентичность, язык, культуру, прямо дали понять, что на Украине они чужие».
VoxCheck: Путін збрехав.
Сьогодні в 90 країнах світу нараховують від 370 млн до 500 млн корінного населення. Корінні народи є однією з найуразливіших груп: вони частіше стають жертвами дискримінації, мають низькі доходи та відносно низьку тривалість життя. Саме тому у всьому світі їм приділяють увагу на законодавчому рівні. Україна не виняток. Як, до речі, і Росія. в якій з 1999 року діє закон «Про гарантії прав корінних малочисельних народів Російської Федерації». До речі, у переліку корінних народів немає «братських» українців і білорусів. Зате є народи Півночі, Сибіру та Далекого Сходу, права яких все одно порушують.
Про що український закон? У ньому визначається, що корінний народ – автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови й культури… і не має власного державного утворення за межами України. Серед корінних народів згадуються ті народи, які сформувалися в Криму, – кримські татари, караїми, кримчаки.
У ньому не згадуються росіяни, бо вони мають власну державу та не ідентифікують себе окремою спільнотою в Україні. Тому вони не мають жодних проблем щодо інтеграції в українське суспільство. Зокрема, можна зазирнути до будь-якого магазину «преса» в Києві чи до книгарні й побачити доступність видань російською – тобто питання заборон і обмежень передусім у голові самого Путіна і його дорадників.
Путін: «Мы же видим, как настойчиво осуществляется военная накачка киевского режима. Только США, начиная с 2014 года, направили на эти цели миллиарды долларов, включая поставки вооружения, снаряжения, обучения специалистов. В последние месяцы западное оружие идет на Украину просто беспрерывным потоком, демонстративно, на глазах у всего мира».
VoxCheck: Путін бреше.
Поставки зброї (в першу чергу оборонної) почалися не лише від США, а й від всього світу лише після того, як з’явилася інформація про вторгнення Росії в Україну. І ця інформація підтвердилася. 22 лютого 2022 року Путін порушив міжнародні угоди, Мінські домовленості та ввів російські війська на територію України.
Путін: «Уже принят закон о допуске в 2022 году вооруженных сил других государств на территорию Украины для участия во многонациональных учениях. Понятно, что речь идет прежде всего о войсках НАТО. И в наступившем году запланировано не менее десяти таких совместных маневров. Очевидно, что подобные мероприятия служат прикрытием для быстрого наращивания военной группировки НАТО на территории Украины».
VoxCheck: Путін бреше.
По-перше, це формальний законопроєкт, який українська влада приймає майже кожного року. Наприклад в 2019 році чи 2018 році. Більше того, подібні закони та укази були і до 2014 року. Наприклад за підписом Януковича в 2013-му чи 2012-му роках.
По-друге, це не закон, а законопроєкт, адже він досі не підписаний Президентом України.
По-третє, це саме навчання (знову ж таки, яке відбувається щороку), що підтверджується тим, що участь підрозділів Збройних Сил України передбачено у 16 багатонаціональних навчаннях поза межами України.
Ну, і останнє, Путін наростив війська на кордонах з Україною, називаючи це навчаннями, а потім вторгнувся в Україну. Тобто він очікує від інших країн такої ж брехні, як і його. Але, на відміну від нього, Україна не порушує свої слова та публічні обіцянки.
Путін: «Тем более что модернизированная с помощью американцев сеть аэродромов – Борисполь, Ивано-Франковск, Чугуев, Одесса и так далее – способна обеспечить переброску воинских частей в кратчайшие сроки».
VoxCheck: Путін бреше.
Американці не допомагали в модернізації аеропортів в Україні. Більше того, в більшості випадків українським аеропортам потрібна реконструкція. Наприклад, аеропорт в Івано-Франківську не ремонтувався багато років і є одним із найгірших в Україні.
Крім того, для України – країни, яка не вчиняє агресивних дій, аеропорти – це спосіб подорожувати, а не перекидати війська. Висновки про воєнні дії може зробити лише людина, засліплена мілітаристичними поглядами.
Путін: «Отмечу, что статья 17-я Конституции Украины не допускает размещения на ее территории иностранных военных баз. Но оказалось, что это лишь условность, которую можно легко обойти. На Украине развернуты учебно-тренировочные миссии стран НАТО. Это, по сути, уже и есть иностранные военные базы. Просто назвали базу «миссией», и дело в шляпе».
VoxCheck: Путін бреше. І цинічно опускає незручні для нього факти.
Розташування іноземних військових баз на території України заборонене згідно з положенням частини 7 статті 17 Конституції, і Україна неухильно дотримувалася цього положення.
За весь час незалежності України був лише один виняток… для Росії. Йдеться про Чорноморський флот: у 1997 році Україна та Росія уклали угоду щодо розгортання російських військових баз на території Криму та Севастополя строком на 20 років.
Спеціально заради цього до Перехідних положень Конституції було включено п. 14 про «Використання військових баз на території України … на умовах оренди».
Зараз це положення скасоване. І для того, щоб військові бази НАТО чи інших держав могли перебувати на території України, необхідно внести зміни до ст. 17 Конституції, що можливо лише за результатами всеукраїнського референдуму.
Навчально-тренувальні бази не є військовими базами, їх учасники – інструктори, які лише навчають українських військових.
Більше того, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявляв, що Альянс зосередиться на наданні допомоги, але не буде розміщувати свої війська на території України.
Путін: «При этом нас раз за разом пытаются убедить в том, что НАТО – это миролюбивый и сугубо оборонительный союз. Мол, никаких угроз для России нет. Опять предлагают поверить на слово. Но реальную цену таким словам мы хорошо знаем. В 1990 году, когда обсуждался вопрос об объединении Германии, советскому руководству со стороны США было обещано, что не произойдет распространения юрисдикции или военного присутствия НАТО ни на один дюйм в восточном направлении. И что объединение Германии не приведет к распространению военной организации НАТО на Восток. Это цитата».
VoxCheck: Путін бреше.
Такі угоди ніколи не укладалися. Таких обіцянок не було. А було протилежне.
1) До 1991 року діяв Варшавський договір, тому ідеї про розширення НАТО за межі об’єднаної Німеччини не було. Це підтвердив Михайло Горбачов в інтерв’ю у 2014 році: «Питання про «розширення НАТО» в ті роки взагалі не обговорювалося і не виникало. Жодна східноєвропейська країна його не піднімала, у тому числі після припинення існування Варшавського договору в 1991 році. Не піднімали його і західні керівники».
2) Розсекречені стенограми Білого дому свідчать, що у 1997 році Білл Клінтон послідовно відмовлявся від пропозиції Бориса Єльцина про укладання «джентльменської угоди» про те, що жодна з колишніх радянських республік не увійде до НАТО.
3) У 2005 році під час візиту до Нідерландів Путін заявив: «Ми не сприймаємо НАТО як ворожу організацію. Ми розвиваємо з нею співробітництво».
І це була не єдина його заява на підтримку співпраці з НАТО.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
