Ракети ATACMS – це «довга рука», якою можна дотягнутися практично до будь-якої точки України. Вони можуть повністю обірвати критичні логістичні маршрути – мости, залізничні станції. Якщо союзники нададуть ці ракети Україні, утримувати південь ворогу буде дуже складно
Будь-яке постачання зброї нового рівня потужності в Сполучених Штатах завжди супроводжується палкими суперечками. Умовно американський політикум можна поділити на два табори. Перші кажуть, що найголовніше – не спровокувати ескалацію війни. До цього табору входять переважно політики. Другі кажуть, що іншого вибору, як дати все необхідне Україні, немає. Це в основному генералітет армії США у відставці й дипломати, які більше спеціалізуються на Східній Європі.
Поки що адміністрація Байдена дотримується обережної й прагматичної політики по відношенню до війни.
Кожне постачання нового типу зброї проходить складний шлях від «це неможливо», бо може спровокувати Третю світову, до «це дуже складно й довго», і потім в якийсь момент США робить перші обережні постачання і спостерігає за їхнім впливом на обстановку на фронті.
Дискусія довкола ракет ATACMS тривала весь липень. І поки що не вийшла з глухого кута, попри те що передачу цих ракет нібито підтримали обидві партії Конгресу США.
Наприкінці травня, коли приймалося рішення про надання HIMARS, президент Джо Байден сказав журналістам, що «ми не збираємося надсилати в Україну ракетні системи, які можуть вдарити по Росії». Поки що адміністрація президента США притримується цієї ж риторики.
Радник президента США Джо Байдена з національної безпеки Джейк Салліван минулого тижня заявив, що Україна не отримає далекобійні ракети ATACMS.
За його словами, Байден вважає, що «ключовою метою є убезпечення від того, щоб не опинитись у ситуації, коли починається дорога до Третьої світової війни».
Але проблема в тому, що ніхто не знає, де починається дорога до Третьої світової. Чи можна дійти до неї тим шляхом, де агресора постійно намагаються не спровокувати? Чи ж тільки тим шляхом, де він зазнає фатальної поразки?
Страх того, що Росія опиниться в безвихідній ситуації (з точки зору Кремля) і застосує останній аргумент (ядерну зброю), лишається головним страхом капітолійських пагорбів.
Що таке ATACMS
HIMARS та нещодавно передані М270 – це лише пускові установки, вони можуть використовувати різні типи ракет. Залежно від того, якої дальності й потужності ракети вони використовують, їх можуть називати MLRS (реактивна система залпового вогню) або ATACMS (оперативно-тактичний ракетний комплекс).
Основні типи ракет, які можуть використовувати HIMARS і М270:
- MFOM – сімейство відносно старих некерованих ракет дальністю до 45 км (калібр 227 мм, вага бойової частини 150 кг);
- GMLRS – сімейство керованих ракет із GPS-корекцією, дальністю до 80 км (калібр 227 мм, вага бойової частини 90 кг);
- АFOM, які переводять MLRS в режим ATACMS, тому їх зазвичай так і називають – сімейство ракет калібру 610 мм, дальністю 140–300 км (вага бойової частини до 560 кг).
Наскільки відомо, Україні не поставляли старі некеровані ракети класу MFOM і почали одразу постачати ракети GMLRS. Це сучасна високоточна зброя, але в неї є два основні недоліки: цих ракет випущено не так багато (50 000 штук на 2021 рік) і вони мають достатньо легку масу бойової частини (близько 90 кг).
Максимальний річний обсяг виробництва GMLRS – 9000 штук, але такий обсяг було замовлено лише в 2021 році, і поки що немає інформації, чи був він виконаний. Згідно зі звітами виробника Lockheed Мartin, в попередні роки компанія виготовляла в середньому близько 3000 ракет GMLRS за рік.
Теоретично ЗСУ використовують від 10 до 100 ракет GMLRS на день. Ціна однієї ракети близько $130 000–150 000. Тож в довгостроковій перспективі запаси GMLRS можуть значно скоротитися. Це вже почало хвилювати військове командування США.
Також 227-й калібр не дає змоги нести важкий заряд на велику відстань. GMLRS мають майже вдвічі більшу дальність ніж їхні попередники ракети MFOM, але при цьому й вагу бойової частини довелося значно зменшити.
Тому ракети GMLRS можуть ефективно працювати по таких цілях, як склади боєприпасів, паливні бази, скупчення сил, командні пункти. Але проти важких капітальних споруд – мостів, залізничної інфраструктури й капітальних будівель – вони не такі ефективні.
Саме для таких цілей потрібні важкі балістичні ракети. На початок війни цю функцію в ЗСУ виконували ОТРК «Точка-У». Але ракет до цих радянських комплексів лишалось не так багато, до того ж вони вкрай неточні, що не дозволяло їх використовувати по цілях, які розташовані поряд із цивільними об’єктами.
ATACMS має високу потужність і неймовірно високу точність для свого класу. Для ракети MGM-140 ATACMS заявлена точність у три метри при дальності 300 км. Для решти сучасних версій близько 10 м.
Деякі ракети ATACMS мають максимальну дальність 140–165–220 км (M39, М39А3, MGM-164B). Як варіант, можливо, нам нададуть ракети саме з такою, немаксимальною дальністю.
На 2018 рік було виготовлено понад 3850 ракет ATACMS. Близько 600 із них уже використали у військових операціях. Понад 1200 з них це найстарші ракети M39 дальністю 140 км, але з максимальною вагою бойової частини (560 кг). Після цього компанія Lockheed Мartin отримала щонайменше два контракти на виготовлення близько 800 сучасних версій ракет ATACMS.
Тож теоретично США має близько 4000 ракет цього класу. Ціна однієї ракети – приблизно $1 млн.
Що змінить постачання ATACMS в Україну
Навіть постачання 100 ракет ATACMS в короткостроковій перспективі могло б істотно вплинути на розклад сил. Застосування цих ракет може дати можливість перерізати основні маршрути логістики на дуже значній відстані від лінії фронту.
Поки що армія ворога продовжує покладатися на залізницю як основний спосіб забезпечення свого війська. Знищення складів боєприпасів ракетами GMLRS змушує відсувати кінцеві пункти розвантаження залізничних поїздів і витрачати на логістику значно більше часу й ресурсів.
Ракети ATACMS можуть повністю обірвати критичні логістичні маршрутні лінії – мости, залізничні станції. До того ж на значно більшій відстані.
Це «довга рука», якою можна дотягтися практично до будь-якої точки України. Будувати логістику і забезпечення російським військам стане вкрай складно.
Теоретично армія РФ може перейти на постачання військової амуніції виключно автомобільним транспортом. Але для цього треба перебудувати всю логіку забезпечення й скорочувати лінію фронту.
Зараз боєприпаси для херсонського напрямку йдуть через Крим і долають сотні кілометрів, які теоретично можуть опинитися в зоні дії ATACMS. За таких умов утримувати південь ворогу буде дуже складно.
ATACMS, найімовірніше, не стане «срібною кулею» на всіх фронтах, зважаючи на їхню кількість. Але ці ракети можуть бути ключовою умовою контрнаступу на південному напрямку. Головне питання – коли і скільки цих ракет ми отримаємо.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
