Загострення геополітичної кризи через повномасштабне вторгнення Росії може призвести до глобальних змін у цілих індустріях
Енергетика
Зростання попиту економік, складність логістики та багато регіональних проблем призвели до подорожчання нафти й газу. При цьому незріле становище відновлюваних джерел енергії та складність екологічного регулювання лише посилили попит на енергетику з копалин.
У момент ціни на європейське вугілля зросли більш ніж на 300%. NYMEX-свопи на уран зросли в ціні на 70%, а компанії, що видобувають уранову руду, – на сотні відсотків.
У Франції, де розвинена ядерна енергетика, розпочалися спроби політичного регулювання атомно-енергетичної галузі, що підводить до загального знаменника потребу Європи в природному газі. До цього додати завантаженість портів Іспанії та дефіцит портової інфраструктури Німеччини, і стають зрозумілими вплив геополітичного конфлікту України й РФ та важелі тиску, можливі в цій ситуації.
Порівняння динаміки цін на газ з інфляційним індексом показує, що споживачі дуже залежать від енергоресурсів і ціни на енергоресурси впливають на споживчі ціни досить швидко.
Дефіцит постачання знаходиться нижче п'ятирічних мінімумів, і це може зумовити зростання HICP (Гармонізованого індексу споживчих цін) до 6% на піку навесні, спонукавши ЄЦБ переглядати відсоткову політику.
Якщо заглибитися на нижчий рівень, можна побачити ще більше неочевидних взаємозв'язків. За оцінками з 2000 року, середній лаг цін на продукти харчування в Європі на три місяці відстає від динаміки цін на природний газ. Це означає, що з піку цін на енергоресурс високі ціни на продукти протримаються ще щонайменше квартал.
Виробництво добрив – промисловість, яка критично залежить від рівня ціни на газ. Собівартість, яка зростає, не лише позначається на маржинальності компаній, які працюють у цій промисловості, але може ще більше стимулювати інфляцію – собівартість виробництва у результаті перекладається на кінцевого споживача.
Зазвичай на тривалому періоді споживання домогосподарств згладжує ефект зростання цін на енергетику, тому що процес циклічний за своєю природою і має сезонність.
У разі ескалації геополітичної напруги цього разу ситуація може виявитися складнішою: ціни на енергоресурси зростали ще в 2021 році, інфляція, що додалася до цього, і зниження реальної купівельної спроможності ведуть до скорочення споживання.
Метал
Історія показує, що ефект від санкцій неоднозначний. РФ зробила багато для переорієнтації на Китай та розробку альтернативи SWIFT, при цьому зберігаючи лідируючі ролі у постачанні сировинних продуктів (нафти, газу, алюмінію, нікелю, титану тощо), створюючи важіль тиску на ЄС.
У 2018-му російські санкції зумовили моментальне подорожчання нікелю (на 15%) та алюмінію (на 25%). Одна з причин зростання цін на метали в січні 2022-го – ринки закладають ризики потенційної ескалації заздалегідь, цьому сприяє суто геополітичне тло, що висвітлюється в медіа.
Сільгосппродукція
РФ зробила багато для інтерналізації власної економіки та самозабезпечення, особливо в сільському господарстві. Разом із Україною обидві країни залишаються одними з найбільших експортерів пшениці в світі.
При цьому чималі запаси пшениці ще не надійшли на світовий ринок. Після проходження піку в листопаді ціни на чиказьку пшеницю і на європейську пшеницю MATIFF залишаються близькими до максимумів за десятки років.
І якщо ще на початку осені стримані прогнози International Grains Council (IGC) щодо постачання пшениці були викликані переважно погодними та природними факторами, то зростання цін на зернові в січні – результат побоювань, що найбільші виробники навмисно скоротять постачання пшениці або не зможуть їх виконати через воєнний конфлікт.
США та Європа поки що зберігають досить високі запаси. Посів озимої пшениці в США за розмірами площі близький до сторічних мінімумів, що лише посилює крихкість глобального балансу ринку зернових.
Окрім великих категорій товарів, окрему увагу слід приділити більш тендітним та тонким ринкам, на яких Україна займає ще більш важливе значення в глобальній структурі споживання: соняшник та продукти його переробки (50% від експорту), ріпак (21%).
Усе сказане свідчить про одне: в глобальній структурі споживання, з урахуванням порушення ланцюжків поставок та складних спроб їх відновлення, зі зростанням цін на енергоресурси, повсюдним зростанням інфляції та стримуючими монетарними політиками центробанків, глобальний ефект локального геополітичного конфлікту може спричинити метакризу. Подекуди – стагфляцію, оскільки зростання відсоткових ставок в економіках зі стриманим зростанням викликає мультиплікативні негативні ефекти.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
