Килим з традиційним орнаментом за 55 000 грн. Як Марія Гаврилюк та Gunia Project роблять національне минуле модним і заробляють на ньому.

Наприкінці 2018 року Гаврилюк була арт-директоркою українського бренда одягу Lake Studio. «Я прокидалася із думкою: «У мене класна робота, але я не бачу викликів». Головне запитання, яке я собі ставила: «Що далі?» – згадує Гаврилюк, 28. Виявилось, далі був Gunia Project – бренд, який розпочинався як хобі партнерки Гаврилюк Наталії Каменської. Фігурантка 30 до 30 доєдналась до нього у 2019 році.

Gunia Project випускає подарунки та сувеніри, натхненні українською культурою. У його колекціях – керамічний посуд, текстиль, свічки, прикраси та хустки. Тарілки із зображеннями святих зі старовинних буковинських ікон, шовкові хустки з елементами наївних картин українських художників та свічники із гутного скла сподобалися покупцям: за словами Гаврилюк, з 2019-го оборот бренда зріс у чотири рази.

Макітра роботи Gunia Project опинилася в особистій колекції Папи Римського, бренд створює корпоративні подарунки для українських та міжнародних компаній – PWS, Tefi, VESCO, Hyundai – та представлений у Китаї, Кореї, США, Канаді, Швейцарії, Швеції. «Зростання, тим паче швидке, – це складно, – зізнається Гаврилюк. – З маленької команди, де всі роблять усе, перетворюєшся на структуру із завданнями й KPI».

Гаврилюк розповіла Forbes, як їй вдається поєднувати завдання дизайнера та СЕО, про те, що її сформувало і на що вони з Каменською мріють одного разу перетворити Gunia Project.

Розкажіть про своє дитинство. Що вас сформувало?

Я народилася у сімʼї архітекторів, і мені пророкували шлях цією протореною доріжкою. Але я відвернулася від архітектури. Коли в нашій квартирі робили ремонт і я жила в кабінеті мами, зрозуміла, що тут мало романтики – здебільшого креслення, обміри, розрахунки.

Батьки навчалися у Національній академії мистецтв України. Їхнє оточення – художники, скульптори, керамісти та архітектори. Нас із сестрою завжди брали на вечірки та пленери. Тож бажання стати економісткою чи юристкою у мене ніколи не було: завжди знала, що хочу повʼязати життя із творчістю.

Розкажіть про перший досвід роботи.

На другому курсі університету я влаштувалась асистенткою у бренд одягу KAMENSKAYAKONONOVA. Там я познайомилася із Наталією Каменською. Наразі вона є моєю партнеркою у Gunia Project.

Це було мрією: улюблений бренд, можливість торкнутися високого. Мене взяли на роботу на два тижні зі словами, що я не підходжу: потрібна була досвідчена, мультизадачна людина. Я переконала їх у тому, що впораюся, і залишилася у бренді на шість років.

На другому році роботи я зрозуміла, що мені цікавий графічний дизайн. Опанувала Photoshop, побачила вакансію фоторедактора у виданні Buro 24/7. Вирішила спробувати поєднати, і мені вдалося. Не знаю, як це мені вдавалося. Я була вічно пихкаючим паровозом і не мала коли й угору глянути.

Як розпочався Gunia Project?

Дуже плавно. Іноді здається, що так встали зірки. Наташа Каменська продала частку в KAMENSKAYAKONONOVA, бренд перейменували на Lake Studio. Вона пішла у творчу відпустку та співпрацювала як волонтер із музеєм Гончара. Я продовжувала працювати у бренді.

У Наташі із подругами зʼявилася ідея зробити бренд ексклюзивних речей. Вони поїхали до Карпат, знайшли там гуні (гуцульський верхній одяг із домотканного сукна. – Forbes) і вирішили привезти їх до Києва. Згодом Наташа запропонувала мені сходити до архівів музею Гончара. Ми побачили безліч різних технік: різьблення по дереву, вишивку, гутне скло. Надихнулися рушниками та зробили першу колекцію шовкових хусток. Так розпочався Gunia Project. Але тоді це не було брендом – радше хобі Наташі.

В Україні багато брендів переосмислюють традиції. Ви бачите у цьому конкуренцію чи потенціал для подальших колаборацій?

У нас, дійсно, багато крутих брендів – наприклад, FAINA або Mahno Studio. Гадаю, нам потрібно стояти пліч-о-пліч. Ми доносимо однакові цінності й кінцева мета у нас одна – розповісти про українську культуру. Силами одного бренда це зробити неможливо, ми донесемо цю ідею лише критичною масою.

Ми співпрацювали із Guzema, ЦУМ, Green Chef, Milk kids. Наступні кроки – колаборації із міжнародними брендами. Наша мрія – колаборація із видавництвом Taschen. Хочемо видати книгу про українське наївне мистецтво та говорити про нашу культуру на весь світ. Чому українські наївні художники не можуть стояти в одному ряду, наприклад, із Фрідою Кало? Є чудові роботи, які зворушують мене не лише тому, що я українка. Вони знайдуть відгук у всьому світі.

Ви надихаєтесь українським наївним мистецтвом. Чому?

Наївне мистецтво – творчість людей, які не мають художньої освіти. Я знайшла у Львові на барахолці чийсь портрет, написаний у цьому напрямі. Він викликає почуття доброти й тепла. Я розумію, з якою любовʼю хтось ліпив ніс із пластиліну, робив рамку з різьбленням. Люди це роблять для себе, не на продаж, і виходить дуже щиро.

Ми надихаємося наївними іконами на склі. Цих мотивів багато в кераміці та хустках. У них усіх добрі й у хорошому сенсі смішні обличчя. Видно, що художник не має майстерності, але є бажання зробити красиво, навіть якщо іноді не виходить.

Розкажіть про продажі за кордоном. Чи відчуваєте попит?

Так, відчуваємо. У 2018 році ми випустили хустку-витинанку, але продажі не пішли: тоді хустку на голові вважали глупством. Нині їх активно замовляють у магазинах по всьому світові. Цій позиції знадобилося три роки, щоб досягти успіху.

Ми продаємось у семи магазинах у Китаї, Кореї, США, Канаді, Швейцарії, Швеції. Із міжнародними продажами ми почали працювати нещодавно і бачимо в цьому великий потенціал. Щоб активніше виходити на іноземні ринки, потрібно більше зусиль виробництва: у міжнародних магазинах не можна поставити товар невчасно. Це шалені штрафи та репутаційні ризики. Вони мають великі замовлення, маленькі терміни і дуже серйозні зобовʼязання.

Попередній слайд

Наступний слайд

Які зони зростання нині є у вас та у бренда?

Якоїсь миті Gunia почала активно зростати. Нам доводиться перебудовуватися, створювати структуру, розподіляти зони обовʼязків. Для мене це величезний виклик: я хотіла бути дизайнеркою, а зараз зайняла позицію CEO. Переважна більшість моєї роботи – управлінська.

Я відчуваю безмежне поле для розвитку: мене ніхто не вчив, я багато роблю інтуїтивно. Навчаюся фінансів, управління та HR. Проходжу курси на Laba, дивлюся багато відео, читаю бізнес-літературу. Нещодавно ми виграли у проєкті з розвитку жіночого лідерства Visa She`s Next навчання у kmbs – дуже чекаю початку курсу.

Як ви поєднуєте дизайнерську та підприємницьку діяльність?

Дизайнерці та підприємниці у мені складно уживатися. У першому випадку дуже важливі занурення та ізоляція. Коли працюєш у компанії, де тебе часто смикають і багатьом потрібна твоя порада, це зробити складно.

Проте не думаю, що бізнесменка витіснила дизайнерку. Ми постійно створюємо нові продукти: сьогодні – хустки, завтра – килими, післязавтра – лампи, а потім захочемо зробити вази. Ми не маємо рамок. Ми надихаємося, творимо, і я беру активну участь у цьому процесі.

Як ви проводите вільний час?

Займаюся спортом. Люблю тренування за те, що приходжу на них із купою думок про роботу, а виходжу іншою людиною із шаленим зарядом ендорфінів.

Поїздки для мене – новий ковток енергії. Перед ними я відчуваю, що це невчасно, зараз не можна їхати. Але в подорожі розумію, що світ не впаде, доки я відпочиваю. Люблю зустрічатися ввечері за вином із друзями і душевно про щось говорити: це велика віддушина.

Що полюбляєте читати й дивитися?

Люблю серіали, це для мене очевидний вибір. Часто приходжу додому втомлена, без ресурсу концентруватися на двогодинному фільмі і думати про підводні сенси. Серіали для мене простіші та зрозуміліші. Але, коли звертаюся до кінематографу, люблю дивитися Уеса Андерсона: у його фільмах яскраві картинки та цікаві сюжети. Люблю Тарантіно, у нього надзвичайно кумедні діалоги. Нещодавно переглянула більшість фільмів братів Коенів.

Мені радять багато бізнес-літератури, але в ній буває багато води. Тому я перейшла на художню. Зараз читаю «Сім років у Тибеті»: такі книги дозволяють відпочити й поринути в історію.

Про що ви мрієте?

Рідко мрію – частіше будую плани. Хочу, аби Gunia Project став великим міжнародним брендом, був представлений на платформі Net-A-Porter та асоціювався з українським наївом.

Хочемо почати відкривати школи, де навчатимуть майстрів. Ми весь час про це думаємо, але поки що бракує рук. Упевнена, доростемо до цього. Хочу мати можливість популяризувати традиційні техніки, запрошувати художників з усього світу та ділитися досвідом.

Матеріали по темі

Категорія

Рейтинги

Дата

09 листопада 2021

30 до 30 — 2021 рік

Категорія

Лідерство

Дата

12 квітня 2021

Герої 30 до 30. Як Федір Сердюк допомагає понад сотні українських підприємств рятувати своїх працівників

Категорія

Інновації

Дата

04 січня 2022

Математик-мільйонер. Одесит Юрій Монастиршин продав свій стартап компанії Snap за $150 млн, а тепер іде у вільне плавання. Який у нього план