Forbes запропонував американським та українським політикиням, топменеджеркам, волонтеркам, парамедикиням, дипломаткам та акторкам написати есе, що таке сучасне жіноче лідерство. Лідерство під час війни – взяти на себе відповідальність урятувати якомога більше людей, стверджує засновниця та керівниця Центру підтримки аеророзвідки та проєкту «Невидимий батальйон» Марія Берлінська.
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Я не вірю в якісь особливі формули лідерства для жінок.
Під час війни з нас шар за шаром спадають нажиті соціальні ролі. Коли російські солдати розстрілюють наших людей перед братськими могилами – там стоять не лікарі чи бізнесмени, не літні люди чи підлітки, не керівники чи підлеглі, не бідніші чи багатші. І навіть не чоловіки чи жінки.
Перед прірвою за секунди до розстрілу стоять роздягнуті, тортуровані люди, просто люди. Яким дуже страшно вмирати та яких вбивають за те, що вони українці.
На війні зовсім не важливими стають ті соціальні ролі, за які ми так тримаємось у мирному житті. Перед страхом смерті, в останні хвилини всі рівні й кожен наодинці з собою.
Якщо щось і говорити про лідерство під час війни – для мене це визначена, чітка система поведінки. Взяти на себе відповідальність спасти якомога більше людей. Саме людей. Це єдиний невідновлюваний ресурс. Люди на фронті – ціною свого життя виграють для нас час, щоб ми встигли підготуватись та зберегти інших.
Ще лідерство – це відповідальність говорити правду. Особливо під час війни. Війна взагалі гарний час вчитися не боятися.
Пора чесно сказати: ми не були готові до цієї війни. За вісім років наше військово політичне керівництво не підготувало ВПК та суспільство.
Правда в тому, що наші люди ціною нелюдських зусиль стримують ворога від прориву.
Правда ще й в тому, що війна тільки починається. І як би приємно не було купатись в теплій ванні з рожевим сиропом пропаганди, реальність зовсім інша: забиті під завʼязку лікарні, де молоді хлопці й дівчата прикуті до ліжка, цвинтарі суцільно в наших прапорах, зброя по чайній ложці від західних партнерів «для уникнення неконтрольованої ескалації».
Тож лідерство зараз – включитись у реальність нам, ще живим. І зберігати життя своєму українському племені. Купувати ЗСУ дрони, бо саме вони вирішать хід цієї війни. Організовувати підготовку з такмеду – сьогодні це мають вміти всі. Спрощувати регуляторку, щоб бізнес міг включитись у виготовлення зброї. Переконувати західних партнерів, що ціна затримок постачання Україні зброї – тисячі життів.
Брати відповідальність та битися за своїх. Не залежно від того, хто ви, який у вас статус, освіта та скільки вам років. Не залежно від того, чоловіче чи жіноче – зараз потрібне просто людське лідерство. Бо кому багато дається – з того багато спитається.
Я бʼюся за своїх, але в першу чергу за себе, щоб колись в останні хвилини, наодинці з собою, мати з чим піти.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
