Forbes запропонував американським та українським політикиням, топменеджеркам, волонтеркам, парамедикиням, дипломаткам та акторкам написати есе, що таке сучасне лідерство. За останні двадцять або близько того років жінки-лідерки більше не бояться бути жінками, вважає авторка The Washington Post Саллі Квінн.
Через кілька років після «оксамитової революції» молодий посол Чехії в США Міхаель Зантовський, організував вечерю.
Він зібрав впливових гостей: члени Сенату та Палати представників, високопосадовці Білого дому, дипломати, журналісти та військові.
В якийсь момент, коли я розмовляла з телеведучими Андреа Мітчелл та Джуді Вудрафф, а також Держсекретаркою Мадлен Олбрайт, підійшов співробітник Адміністрації президента США.
«Ну! Ваша розмова виглядає дуже серйозно. Про що ви говорите?», — запитав він. Не довго думаючи, Мадлен Олбрайт зіронізувала: «Одяг, зачіска та макіяж». Досі вважаю, тоді це могло бути початком ще однієї «оксамитової революції».
За останні 20 років жінки-лідерки перестали боятися бути жінками. На початку руху за права жінок у США багато лідерок були настільки невпевнені у собі, що вважали — повинні одягатися та поводитися як чоловіки. Були жінки, які не виходили заміж, не мали дітей і полишали стосунки, щоб зосередитися на кар’єрі.
Сьогодні знайомі мені жінки-лідерки, набагато спокійніше ставляться до своєї жіночості. Вони дозволяються собі виглядати та поводитися як жінки, а не як чоловіки.
Те, що жінки-лідерки не менш компетентні та ефективні за чоловіків-лідерів — не новина. Звісно, жінки чуйніші, співчутливіші та кращі слухачки. Вони несуть основний тягар сімейних обов’язків, що б хто не говорив.
З часом, коли жінки почали отримувати високі посади та більше влади, ситуація змінилася. Звичайно, це стосувалося тих небагатьох, яким це вдалося.
Ненсі Пелосі, колишня і найвпливовіша спікерка Палати представників — зразок для жінок, які прагнули змін. Вона — матір пʼятьох дітей. Пелосі не боїться користуватися своєю жіночою силою: її стиль одягу, зачіска, м’який голос та знаменита посмішка, а також залізна воля, яку неможливо скорити.
Ніхто не сміє чіпати Ненсі Пелосі.
Кетрін Грем – колишня власниця і видавчиня The Washington Post, матір чотирьох дітей. Вона пройшла шлях від сором’язливої вдови до однієї з найвпливовіших жінок у світі, Грем перемогла, висвітлюючи Вотергейтський скандал. Був момент, коли вона була готова добровільно сісти у в’язницю замість репортерів, якби справа дійшла до цього.
Сьогодні макіяж та зачіска більше не визначають жінок. Так само як і стилі управління.
Вже не так часто трапляються випадки, коли жорстких жінок називають темпераментними та важкими лише тому, що вони жінки. Чоловіків так само можна звинуватити в важкому ставленні до інших.
Це не означає, що всі жінки-лідерки хороші. Є жахливі жінки-керівниці, так само як і жахливі чоловіки-керівники.
Якщо ж жінка-лідерка ефективна та на своєму місці — це потрібно визнавати.
Серед українок-лідерок хочу відзначити двох жінок.
Олену Зеленську, дружину президента України та матір двох дітей. Вона з витонченістю та відвагою мобілізує українських жінок, залишаючись поруч та підтримуючи свого чоловіка. Вона втілює силу жінки.
Оксану Маркарову, пані посла України в США, матір чотирьох дітей. Вона – найефективніша пані посол, яких я як репортер Washington Post, коли-небудь бачила за багато років. Затята захисниця своєї країни в коридорах влади, на зустрічах та вечерях. Вона завойовує друзів для України та впливає на людей, які мають вагу.
Пані посол — приклад м’якої сили, вона зачаровує людей, переконує їх, навчає та уособлює найкраще у своїй країні.
Але насамперед вона жінка-лідерка з усіма жіночими якостями. Вона б сподобалась Мадлен Олбрайт.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
