Категорія: Лідерство
Дата: 23 березня 2021 10:48

Хочеш бути лідером – не біжи. Правила бізнесу власника АВК Володимира Авраменка

Любов Петрушко

Forbes

Володимир Авраменко, власник АВК. Фото Олександр Чекменьов

Цього року торговій марці АВК виповнюється 30 років. Вона народилася в незалежній Україні і пережила всі форс-мажори, яких зазнала країна. Війна з Росією та економічна криза залишили творця марки Володимира Авраменка, 61, ні з чим: дві фабрики залишилися в захопленому Донбасі, дві – пішли кредиторам за борги. Замість них Авраменко побудував нову фабрику в Дніпрі, з потужностями в 10 разів меншими, ніж у довоєнній АВК. Він перевинаходить компанію – відмовляється продавати солодощі дешево і випускає продукти, які не звичні для українського ринку, – мультизлакові снеки Brunch і рослинне м'ясо Dreameat. Forbes публікує пряму мову підприємця, скорочену і відредаговану для зрозумілості

Те, чим ти займаєшся в дорослому житті, залежить від того, які книжки ти читав у дитинстві. Потім втілюєш ці мрії в дорослому житті – відчуваєш смак перемоги та йдеш далі.
Я завжди хотів робити те, чого не роблять інші. Можу з гордістю сказати, що ми були піонерами в створенні української кондитерської промисловості.
У кожного віку свої пріоритети. У 20 років – багато ентузіазму, енергії, впевненості та мало знань. У 30 думаєш про те, щоб заробити, будувати й підтримувати сім'ю. У 40, якщо ти успішний, починає штормити: думаєш про рейтинги, нагороди, високі доходи. Мені 61, і мої пріоритети сильно змінилися. Вони тепер точно не грошові.
Думаю про те, куди йде суспільство, що після нас залишиться. Я не можу бути собакою на сіні, розуміючи, який потенціал і обсяг знань є у нашої компанії. Я хочу створювати продукти майбутнього, які будуть корисні для людини і завтра, і через 100 років. У цьому я бачу свою місію. Тому ми йдемо в корисне харчування, запустили лінійку мультизлакових снеків Brunch і рослинне м'ясо Dreameat. Ці продукти – вершина того, що ми зробили за 30 років. І це лише початок.
Коли створюєш унікальний продукт і стаєш першим на ринку, за тобою всі біжать. Ти уникаєш цінових воєн, можеш відповідати високим стандартам і отримуєш поле для неймовірного креативу. Коли ти йдеш в океан, де немає акул, то створюєш собі драйв для життя і роботи.
Я більше не хочу чекати. Як раніше поширювалися нові тренди? Щось народжувалося в Америці, років через п'ять приходило в Німеччину і Польщу, а ще через три роки – в Україну. І всі компанії витримували цей часовий лаг. Я так більше не хочу. Тому ми створили мікровиробництво для рослинного м'яса. Розробка лежала у нас на полиці 20 років. Сьогодні для неї настав час.
Не треба бігти за кон'юнктурою. Її потрібно створювати. Якщо хочеш бути лідером, не біжи. Ляж на диван, прислухайся до себе, походи у лісі, придумай, чим будеш займатися. У мене в 1991 році був вибір: стати комерсантом, займатися дерибаном держвласності чи придумати щось інше. Я придумав. Ми з однодумцями створили АВК з нуля. Американський інвестфонд Western NIS Enterprise Fund навіть визнав інвестицію в нас своїм кращим рішенням. Потім, правда, ми все втратили, але нічого, підіймаємося.
Ми з першого дня заточені на унікальність. Якщо ти себе не любиш, що не цінуєш працю колективу, то ніхто тебе не любить. І коли ритейлер просить спростити рецептуру, щоб знизити ціну, ми не можемо піти на таке. Це окупається. За два роки ми експортували 1 200 т продукції до Японії. Якщо ми відповідаємо вимогам Японії, то можемо спати спокійно.
Знання потрібно використовувати. Голова – це не хмарні технології, які можуть зберігати нескінченну кількість інформації. Людина має спочатку накопичити знання, потім розпорошити їх, скласти між собою пазли, синтезувати і прийняти рішення. Так створюється все нове, і накопичені знання працюють на користь, а не припадають пилом в голові.
Легко ставитися до фінансових втрат. Заробили-втратили – це нормальний процес. Тим більше ми зіткнулися з форс-мажором. Ми прийшли в це життя без грошей і підемо без грошей. Головне, що ми змогли зробити за останні сім років, – не вмерти. Гроші не найголовніше в житті.
Моя головна порада дітям і молодим бізнесменам: ніхто не знає, що попереду, але ти маєш іти до кінця і вірити в себе незважаючи ні на що.
Виживає не той, хто сильніший, а той, хто йде до кінця. Чим відрізняється сталь від чавуну? Рівнем вуглецю. Якщо вуглецю більше 2%, це чавун, менше – сталь. Сталь гнучкіша за чавун, у бізнесі краще бути легованою сталлю, ніж чавуном. Я б у себе рівень вуглецю знизив, хоча легування в мені теж вистачає.
АВК сьогодні – це стиснута пружина. Всі думали, що ми ось-ось зламаємося, а ми не ламаємося. Ми, як пружина, вже розтискаємося, повернемо своє і далі підемо. Ми можемо багато чого дати суспільству – не лише в продуктах харчування, а й у філософії бізнесу. Не можна здаватися.
Репутація – це все. Як у студентські роки казали: перші три роки ти працюєш на заліковку, потім вона працює на тебе. Так і в бізнесі. Я все життя працював на свою заліковку. Коли в моєму бізнесі трапився форс-мажор, практично всі партнери пішли мені назустріч. Сінгапурська Olam, шведська ААК і Cargill дали сировину з відстрочкою платежу, машинобудівні компанії – обладнання.
Коли ми залишилися без виробничих потужностей, то відразу згадався наш досвід на самому початку бізнесу, коли працювали за системою privat lable на шоколадній фабриці в Тростянці, та на Карла Маркса в Києві. Ми стали виробляти нашу продукцію на фабриках в Рівному, Полтаві, Києві, Чехії, Німеччини і Туреччини. Сьогодні весь світ так працює. На одному заводі можуть робити різні автомобілі. Мене більше не дають драйву думки про те, щоб створити своє виробництво. Драйвить ідея створити унікальний продукт.
Генерал без армії – ніхто. Не залізо і обладнання важливі, а люди. У нас на виробництві задіяно 271 особа. Я не всіх знаю по іменах і в обличчя, але я над цим працюю. Так, їхня робота коштує не дорого – це і плюс, і мінус, але без людей нічого не буде. Деякі трудяться на підприємстві по 20 років, працюють діти і внуки наших співробітників. Вони – хранителі знань. Ви знали, наприклад, що на якість цукерки може впливати атмосферний тиск? Ось і я не знав, а вони знають.
Ми маємо бути трендсеттерами не тільки щодо продуктів харчування, а й щодо рівнів зарплат. На високі зарплати ми можемо залучити більш кваліфікованих фахівців. Нам потрібні успішні люди, які пишаються і є амбассадорами своєї праці. Все повинно бути в гармонії. Якщо ми підвищуємо якість продукції, технологій, то й рівень зарплат і робочу культуру слід піднімати.
Я завжди будуватиму оазиси благополуччя. Це моє кредо. На наших підприємствах завжди виплачувалися зарплати, незважаючи ні на що. Якщо я не можу прогодувати 10 000 людей, то прогодую 1000. Але я хочу добре прогодувати. Тому у співробітників є страховка, усі необхідні умови, і я плачу зарплати вище середньої по ринку. Наші продукти не можуть коштувати дешево, і люди, які їх роблять, не можуть коштувати дешево. Це більше не наша логіка роботи. Я не хочу, щоб Україна була країною дешевої праці.
У мені збереглися закладені радянською освітою цілеспрямованість та допитливість. Це те, що допомагає бути сильним і домагатися своїх цілей. Я хочу показати своїм прикладом, що можна робити дуже яскраві проекти, перебуваючи в цій країні, в цьому суспільстві і законодавчому полі. Україна – інтелектуальна країна, велика нація, і не треба думати тільки про шматок хліба на сьогодні. Моя мрія, щоб Кремнієва долина переміщалася до нас, і не тільки в IT-сфері.