Хочеш бути лідером – не біжи. Правила бізнесу власника АВК Володимира Авраменка /Фото Олександр Чекменьов
Категорія
Лідерство
Дата

Хочеш бути лідером – не біжи. Правила бізнесу власника АВК Володимира Авраменка

Володимир Авраменко, власник АВК. Фото Олександр Чекменьов

Цього року торговій марці АВК виповнюється 30 років. Вона народилася в незалежній Україні і пережила всі форс-мажори, яких зазнала країна. Війна з Росією та економічна криза залишили творця марки Володимира Авраменка, 61, ні з чим: дві фабрики залишилися в захопленому Донбасі, дві – пішли кредиторам за борги. Замість них Авраменко побудував нову фабрику в Дніпрі, з потужностями в 10 разів меншими, ніж у довоєнній АВК. Він перевинаходить компанію – відмовляється продавати солодощі дешево і випускає продукти, які не звичні для українського ринку, – мультизлакові снеки Brunch і рослинне м'ясо Dreameat. Forbes публікує пряму мову підприємця, скорочену і відредаговану для зрозумілості

  • Те, чим ти займаєшся в дорослому житті, залежить від того, які книжки ти читав у дитинстві. Потім втілюєш ці мрії в дорослому житті – відчуваєш смак перемоги та йдеш далі.
  • Я завжди хотів робити те, чого не роблять інші. Можу з гордістю сказати, що ми були піонерами в створенні української кондитерської промисловості.
  • У кожного віку свої пріоритети. У 20 років – багато ентузіазму, енергії, впевненості та мало знань. У 30 думаєш про те, щоб заробити, будувати й підтримувати сім'ю. У 40, якщо ти успішний, починає штормити: думаєш про рейтинги, нагороди, високі доходи. Мені 61, і мої пріоритети сильно змінилися. Вони тепер точно не грошові.
  • Думаю про те, куди йде суспільство, що після нас залишиться. Я не можу бути собакою на сіні, розуміючи, який потенціал і обсяг знань є у нашої компанії. Я хочу створювати продукти майбутнього, які будуть корисні для людини і завтра, і через 100 років. У цьому я бачу свою місію. Тому ми йдемо в корисне харчування, запустили лінійку мультизлакових снеків Brunch і рослинне м'ясо Dreameat. Ці продукти – вершина того, що ми зробили за 30 років. І це лише початок.
  • Коли створюєш унікальний продукт і стаєш першим на ринку, за тобою всі біжать. Ти уникаєш цінових воєн, можеш відповідати високим стандартам і отримуєш поле для неймовірного креативу. Коли ти йдеш в океан, де немає акул, то створюєш собі драйв для життя і роботи.
  • Я більше не хочу чекати. Як раніше поширювалися нові тренди? Щось народжувалося в Америці, років через п'ять приходило в Німеччину і Польщу, а ще через три роки – в Україну. І всі компанії витримували цей часовий лаг. Я так більше не хочу. Тому ми створили мікровиробництво для рослинного м'яса. Розробка лежала у нас на полиці 20 років. Сьогодні для неї настав час.
  • Не треба бігти за кон'юнктурою. Її потрібно створювати. Якщо хочеш бути лідером, не біжи. Ляж на диван, прислухайся до себе, походи у лісі, придумай, чим будеш займатися. У мене в 1991 році був вибір: стати комерсантом, займатися дерибаном держвласності чи придумати щось інше. Я придумав. Ми з однодумцями створили АВК з нуля. Американський інвестфонд Western NIS Enterprise Fund навіть визнав інвестицію в нас своїм кращим рішенням. Потім, правда, ми все втратили, але нічого, підіймаємося.
  • Ми з першого дня заточені на унікальність. Якщо ти себе не любиш, що не цінуєш працю колективу, то ніхто тебе не любить. І коли ритейлер просить спростити рецептуру, щоб знизити ціну, ми не можемо піти на таке. Це окупається. За два роки ми експортували 1 200 т продукції до Японії. Якщо ми відповідаємо вимогам Японії, то можемо спати спокійно.
  • Знання потрібно використовувати. Голова – це не хмарні технології, які можуть зберігати нескінченну кількість інформації. Людина має спочатку накопичити знання, потім розпорошити їх, скласти між собою пазли, синтезувати і прийняти рішення. Так створюється все нове, і накопичені знання працюють на користь, а не припадають пилом в голові.
  • Легко ставитися до фінансових втрат. Заробили-втратили – це нормальний процес. Тим більше ми зіткнулися з форс-мажором. Ми прийшли в це життя без грошей і підемо без грошей. Головне, що ми змогли зробити за останні сім років, – не вмерти. Гроші не найголовніше в житті.
  • Моя головна порада дітям і молодим бізнесменам: ніхто не знає, що попереду, але ти маєш іти до кінця і вірити в себе незважаючи ні на що.
  • Виживає не той, хто сильніший, а той, хто йде до кінця. Чим відрізняється сталь від чавуну? Рівнем вуглецю. Якщо вуглецю більше 2%, це чавун, менше – сталь. Сталь гнучкіша за чавун, у бізнесі краще бути легованою сталлю, ніж чавуном. Я б у себе рівень вуглецю знизив, хоча легування в мені теж вистачає.
  • АВК сьогодні – це стиснута пружина. Всі думали, що ми ось-ось зламаємося, а ми не ламаємося. Ми, як пружина, вже розтискаємося, повернемо своє і далі підемо. Ми можемо багато чого дати суспільству – не лише в продуктах харчування, а й у філософії бізнесу. Не можна здаватися.
  • Репутація – це все. Як у студентські роки казали: перші три роки ти працюєш на заліковку, потім вона працює на тебе. Так і в бізнесі. Я все життя працював на свою заліковку. Коли в моєму бізнесі трапився форс-мажор, практично всі партнери пішли мені назустріч. Сінгапурська Olam, шведська ААК і Cargill дали сировину з відстрочкою платежу, машинобудівні компанії – обладнання.
  • Коли ми залишилися без виробничих потужностей, то відразу згадався наш досвід на самому початку бізнесу, коли працювали за системою privat lable на шоколадній фабриці в Тростянці, та на Карла Маркса в Києві. Ми стали виробляти нашу продукцію на фабриках в Рівному, Полтаві, Києві, Чехії, Німеччини і Туреччини. Сьогодні весь світ так працює. На одному заводі можуть робити різні автомобілі. Мене більше не дають драйву думки про те, щоб створити своє виробництво. Драйвить ідея створити унікальний продукт.
  • Генерал без армії – ніхто. Не залізо і обладнання важливі, а люди. У нас на виробництві задіяно 271 особа. Я не всіх знаю по іменах і в обличчя, але я над цим працюю. Так, їхня робота коштує не дорого – це і плюс, і мінус, але без людей нічого не буде. Деякі трудяться на підприємстві по 20 років, працюють діти і внуки наших співробітників. Вони – хранителі знань. Ви знали, наприклад, що на якість цукерки може впливати атмосферний тиск? Ось і я не знав, а вони знають.
  • Ми маємо бути трендсеттерами не тільки щодо продуктів харчування, а й щодо рівнів зарплат. На високі зарплати ми можемо залучити більш кваліфікованих фахівців. Нам потрібні успішні люди, які пишаються і є амбассадорами своєї праці. Все повинно бути в гармонії. Якщо ми підвищуємо якість продукції, технологій, то й рівень зарплат і робочу культуру слід піднімати.
  • Я завжди будуватиму оазиси благополуччя. Це моє кредо. На наших підприємствах завжди виплачувалися зарплати, незважаючи ні на що. Якщо я не можу прогодувати 10 000 людей, то прогодую 1000. Але я хочу добре прогодувати. Тому у співробітників є страховка, усі необхідні умови, і я плачу зарплати вище середньої по ринку. Наші продукти не можуть коштувати дешево, і люди, які їх роблять, не можуть коштувати дешево. Це більше не наша логіка роботи. Я не хочу, щоб Україна була країною дешевої праці.
  • У мені збереглися закладені радянською освітою цілеспрямованість та допитливість. Це те, що допомагає бути сильним і домагатися своїх цілей. Я хочу показати своїм прикладом, що можна робити дуже яскраві проекти, перебуваючи в цій країні, в цьому суспільстві і законодавчому полі. Україна – інтелектуальна країна, велика нація, і не треба думати тільки про шматок хліба на сьогодні. Моя мрія, щоб Кремнієва долина переміщалася до нас, і не тільки в IT-сфері.
Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків