Forbes запропонував американським та українським політикиням, топменеджеркам, волонтеркам, парамедикиням, дипломаткам та акторкам написати есе, що таке сучасне лідерство. Визначна роль, яку сьогодні відіграють українські жінки у війні добра зі злом, відображає давні традиції фемінізму та уявлення про рівноправність жінок, які глибоко вкорінені в українському суспільстві, вважає виконавча директорка Джорджтаунського інституту жінок Мелані Вервір.
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
З неспровокованим повномасштабним вторгненням Росії в Україну, українські жінки змушені боротися за свою країну як фізично на лінії фронту, так і в тилу. Вони — яскраві приклади сміливих та стійких лідерів, яких не зупинив страх та виклики війни.
Це військовослужбовиці: понад 60 000 жінок служать у лавах Збройних сил України. Багато з них, попри заборону брати участь у бойових діях та відсутність переваг, які надаються чоловікам-військовим, добровільно пішли служити в армію ще у 2014 році, після окупації Криму та вторгнення РФ у східну частину України.
Пізніше їх назвали «Невидимим батальйоном».
Українки змогли брати безпосередню участь в бойових діях вже після реформ військової сфери 2017 року. Адже здатність воювати визначає не лише гендер чи фізична сила. Крім іншого, українські жінки привносять до армії нові знання та навички, зокрема у галузі сучасних технологій. А жіночі ветеранські спілки – одні з найсильніших громадських організацій.
Тисячі українських жінок соціально згуртовують населення, працюючи волонтерами, збираючи та розвозячи гуманітарну допомогу військовим та цивільним на прифронтові та постраждалі від війни території.
Це матері, які захищають своїх дітей від атак російської армії проти цивільного населення. Хтось з них — єдині годувальниці, які втратили чоловіків, домівки та стали вимушено переміщеними особами як на території України, так за її межами.
Це вчительки, які продовжують навчати дітей під звуки повітряної тривоги, медикині, які лікують людей попри обстріли та блекаути. Багато жінок-лідерок на нижчому рівні взяли на себе величезну відповідальність за забезпечення потреб місцевих громад.
Це жінки-експертки, які документують воєнні злочини Росії в Україні, адже російські солдати на окупованих РФ українських територіях застосовували до місцевого населення тортури, насильство та зґвалтування як знаряддя війни. Збір документальних свідчень дуже важливий для притягнення винних до відповідальності в міжнародних і національних судах.
Це жінки-бізнесменки, які продовжують працювати, підтримуючи свої сім’ї, армію та економіку країни.
Це жінки, які очолюють «дипломатичні батальйони», адвокатуючи потреби України по всьому світу та закликаючи інші країни підтримати країну необхідною зброєю. Ті, хто зустрічався з українськими адвокатками, відзначають їх компетентність, здібності та відданість справі.
Можливі переговори щодо припинення війни, ухвалення угоди про тривалий мир, післявоєнної реконструкції України вимагатимуть повноцінної та істотної участі жінок, адже саме вони виносять на порядок денний критичні питання, які будуть важливими для розбудови стабільного миру.
Визначна роль, яку сьогодні відіграють українські жінки у війні добра зі злом, відображає давні традиції фемінізму та уявлення про рівноправність жінок, які глибоко вкорінені в українському суспільстві. Історик Марта Богачевська-Хом’як писала про цей у своїй історії українського жіночого руху «Феміністки попри себе». Це був фемінізм, пов’язаний із боротьбою за незалежну українську державу. Хом’як зазначала: шлях жінок до рівності – це робота, що триває, бо нерівність, патріархальні погляди та несприятливі гендерні норми все ще існують у суспільстві.
Україна має Національний план дій щодо жінок, миру, безпеки та досягла інших значних успіхів. Тисячі українських жінок вже зіграли ключову роль у творенні української держави, були активними учасницями антикорупційних, продемократичних і прозахідних протестах Євромайдану. Наразі в Україні багато жінок-депутаток Верховної Ради та місцевих органів врядування. Близько половини сільських рад очолюють жінки. А в рамках Офісу віцепремʼєр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції працює уповноважений з питань політики гендерної рівності.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
