Відкладати на потім – погана звичка? Прокрастинувати можна, але слід робити це правильно. Ось три правила з книжки «4000 тижнів» Олівера Беркмана /Ілюстрація Shutterstock
Категорія
Лідерство
Дата

Відкладати на потім – погана звичка? Прокрастинувати можна, але слід робити це правильно. Ось три правила з книжки «4000 тижнів» Олівера Беркмана

3 хв читання

Ілюстрація Shutterstock

Неділя, дзвінок рано вранці. Відомий американський архітектор Френк Ллойд Райт дізнається, що до нього на обід їде бізнесмен Едгар Кауфман-старший. Хоче побачити, який вигляд має план його майбутньої резиденції. Раніше Райт казав, що якраз над ним працює, але насправді відкладав цю справу до останнього. Спокійно поснідавши, 67-річний архітектор взявся до роботи і за дві години спроєктував свій найбільш знаменитий будинок Fallingwater

Геніальний результат прокрастинації – виняток, а не закономірність. Проте схильні до відкладання справ усі. Суть у тому, щоб не позбутися прокрастинації, а навчитися з розумом обирати, що відкладати на потім, аби зосередитися на найважливішому, пише журналіст та письменник Олівер Беркман у книзі «4000 тижнів».

Більшість експертів із продуктивності переконані – встигнути все реально. Беркман пригадує відому історію про великі камені, гальку та пісок, які можна помістити у банці, якщо складати їх у правильній послідовності: від найбільшого до найменшого. «Головне питання не в тім, як відрізняти важливі речі від неважливих, а у тому, що робити, коли майже все здається важливим і підпадає під визначення каменюки», – пише він і радить три принципи ефективної прокрастинації. 

Forbes публікує поради Беркмана з книги, яку видавництво «Лабораторія» опублікувало українською в листопаді 2021 року.

Заплатіть собі

Принцип номер один: у питаннях часу спершу заплатіть собі… Якщо у день отримання зарплатні ви відкладете певну її частину або інвестуєте, або погасите борги, то, найімовірніше, навіть не відчуєте відсутності грошей… Але якщо ви, як і більшість людей, платитимете собі наприкінці, сподіваючись, що після покупок нашкребете якісь кошти, щоб відкласти, то зазвичай залишатиметеся ні з чим. 

Цю ж логіку можна застосувати до часу. Якщо ви виконуватимете дрібні завдання у надії, що зможете вивільнити час для більш важливих справ, то зазнаєте невдачі. Якщо певна діяльність справді має для вас значення (творчий проєкт, налагодження особистого життя або активізм на благо якоїсь мети), єдиний спосіб її реалізувати – це взятися за неї сьогодні.

Обмежуйте поточну роботу

Другий принцип: обмежуйте поточну роботу. Мабуть, найспокусливіший спосіб уникати правди про обмеженість часу полягає в одночасному запуску багатьох проєктів: таким чином ви почуваєтеся, ніби маєте безліч варіантів і рухаєтеся одразу в багатьох напрямках. Натомість часто виходить так, що ви топчетеся на місці, бо щоразу, коли проєкт здається надто складним, лячним або нудним, ви можете перескочити на інший. У такий спосіб ви зберігаєте відчуття контролю над ситуацією, але розплачуєтеся тим, що ніколи не доводите важливі справи до кінця.

Альтернативний підхід пропонує встановити жорсткий ліміт на кількість завдань, над якими ви можете працювати. У книжці «Персональний канбан», яка детально розбирає цю стратегію, консультанти Джим Бенсон і Тоніенн Демарія Баррі радять обмежити кількість справ до трьох. Щойно ви оберете для себе три завдання, інші вимоги щодо вашого часу змушені будуть почекати, поки ви не виконаєте одне з них і не звільните місце. (Також можна звільняти місце, відмовляючись від проєкту, якщо щось не складається; суть не в тому, щоб гнатися за виконанням усього, що ви почали, а в тім, щоб побороти звичку відкладати на потім недоведені до кінця справи, які постійно нагромаджуються.)

Не спокушайтеся на другорядні пріоритети 

Третій принцип: не спокушайтеся на другорядні пріоритети. Є історія, яку приписують Воррену Баффету. В ній особистий пілот меткого інвестора питає його про те, як розставляти пріоритети. Я б сказав: «Просто зосередься на керуванні літаком!» Та, очевидно, випадок стався не посеред польоту, бо Баффет відповів інакше: він порадив скласти список з двадцяти п’яти речей, які той хоче зробити в житті, та розставити їх від найбільш важливих до найменш важливих. Навколо п’яти найважливіших речей і потрібно організовувати свій час. Однак, всупереч очікуванням пілота, Баффет сказав, що решта двадцять не є речами другого порядку, якими варто займатися принагідно. Навпаки, їх треба за всяку ціну оминати, бо ці амбіції недостатньо вагомі, щоб зайняти провідне місце в житті, але вони достатньо спокусливі й можуть відірвати від важливіших справ. 

Але, як зазначає письменниця Елізабет Ґілберт, надто легко переконати себе, що варто просто знайти сміливість відмовитися від різноманітних марудних речей, якими ви й так не хотіли займатися. Вона пише: «Насправді все не так легко. Вам треба навчитися казати «ні» речам, якими ви хочете займатися, усвідомлюючи, що життя у вас лише одне».

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Попередній слайд
Наступний слайд