Андрій Здесенко виступає на одній сцені з джазменами та рок-групами. Як захоплення гітарою допомагає підприємцю в житті і роботі

«Я не обрав професію музиканта, але завжди був ним у душі», – каже власник «Біосфери» Здесенко. Він виступає на джем-сейшенах на джазових фестивалях, грає на одній сцені зі знаменитими музикантами та підтримує початківців професіоналів.

Андрій Здесенко розповів Forbes, як виникло й розвивалося його захоплення.

- Скільки себе пам'ятаю, в нашому домі завжди звучала музика. Тато грав на гітарі, був душею компанії і збирав удома багато друзів. Я добре знаю пісні тієї епохи. Моїми кумирами були Володимир Кузьмін, Олександр Розенбаум, група «Машина часу».

Після 19 років я познайомився з джазом і блюзом. З'явився доступ до творчості великої кількості міжнародних артистів. Це дуже вплинуло на формування мого смаку. Я почав розвиватися в цьому напрямку.

Я граю на гітарі й на перкусії. Закінчив музичну школу та багато вчився у фахівців, щоб удосконалювати рівень гри. З дитинства мріяв грати на ударних, але за порадою батька пішов на клас гітари. Жодного разу не пошкодував. Гітара супроводжує мене все життя. Це інструмент, який допомагає знайти спільну мову з людьми будь-яких культур, що живуть у різних країнах.

Завжди розумів, що не буду професійним музикантом. Це не моя роль. Моя сильна сторона – об'єднання людей̆, розвиток бізнесу й мотивація команди. Але в той же час у мене є потреба грати на сцені з класною групою, заряджаючи присутніх енергією. Творчій людині важливо виступати. Йому потрібна публіка.

У студентські часи я писав вірші й музику в стилях рок, блюз та рок-н-рол. Зараз у мене не вистачає на це часу і внутрішнього простору для творчості. Воно нікуди не поділося, але поступилося першістю бізнес-завданням.

Люблю брати участь у джем-сейшенах. Коли бачу у когось на заході в руках гітару, не можу втриматися, щоб не взяти її й не зіграти. Це велика частина мене. Щорічно виступаю на Leopolis Jazz Fest і на фестивалі «Джаз на Дніпрі». Вдалося навіть зіграти на джем-сейшені на Джазовому фестивалі в Монтре.

Я виступав по всьому світу. Гітара завжди перебувала поруч і перетворювала звичайний вечір на особливий, наповнюючи його змістом. Помітив цікавий феномен: коли в закладі грає професійна група, люди зайняті спілкуванням або їжею. Але варто вийти й зіграти комусь із залу – їхня увага переключається.

У мене немає постійної групи, але є кілька колективів в Україні, яких я залучаю для перформансів. Ніколи не забуду приголомшливий сейшен з Кузьмою під проливним дощем на Хортиці. Апаратура билася струмом, але ми продовжували грати. Неймовірним був дует із зіркою світового джазу Ніккі Янофскі. Ми разом заспівали Fly me to the moon. А на ювілеї корпорації «Біосфера» я виступив на одній сцені з «Машиною часу» перед 500 ключовими співробітниками.

Кілька місяців тому я став партнером конкурсу джазових виконавців International Music Bridge. Його ініціював піаніст, композитор і аранжувальник Олексій Саранчин, щоб допомогти молодим музикантам розвиватися і показати себе в міжнародному середовищі. Це особливо важливо зараз, коли закриті концертні зали. Я підтримав гітаристів-переможців у всіх категоріях і заснував спеціальну премію «Сміливість у джазі».

За допомогою виступів я постійно розвиваю музичні здібності. Це об'єднує моє захоплення гітарою з бізнесом, де для напрацювання навичок теж важливі цілеспрямованість і дисципліна. Спілкування з творчими людьми дає можливість постійно трансформуватися й обмінюватися енергією зі світом. Хобі допомагає мені синхронізуватися з командою, придумувати нові ідеї та реалізовувати їх у найкоротші терміни.