Категорія: Життя
Дата: 18 грудня 2021 10:00

Дмитро Дубілет з дитинства захоплюється прапорами і випустив про них книгу. Ось уривок про стяги, що виникли завдяки прапору ООН

Дмитро Дубілет

Forbes

10 хв читання

Дмитро Дубілет. Ілюстрація Анна Наконечна Фото Колаж Анна Наконечна

Під час чемпіонату світу 1994 року Дмитро Дубілет відпочивав у Криму з бабусею та дідусем. Щоночі вони дивилися матчі, і тоді майбутній підприємець уперше спіймав себе на тому, що його захоплюють маленькі кольорові прямокутники поруч із рахунком матчу – прапори. 27 років потому Дубілет випустив книжку «Що ви несете», у ній він зібрав найцікавіші історії про стяги з усього світу

«Свою пристрасть я втілював у життя поступово, – згадує Дубілет у вступі до книжки. – Спершу зберігав у нотатках усілякі цікаві факти про прапори, що траплялися мені на очі». Одну з перших було присвячено іспанському: виявилося, на ньому можна було знайти елемент, пов’язаний з американським доларом. Зараз улюблений прапор Дубілета – стяг Ботсвани. «Він виконаний в нетипових, як для африканського регіону, та приємних кольорах», – пояснює підприємець.

Чому серійний підприємець випустив книжку про стяги? «Звісно, мене захоплюють не так самі прапори, як приголомшливі історії, які часто за ними ховаються, – каже Дубілет. – Дивишся на прапор Індії і прямо на ньому бачиш зруйновані ідеали Махатми Ганді».

Дубілету подобається знаходити дивовижні зв’язки між прапорами – наприклад, між стягами США та Мадагаскару. Forbes публікує уривок із книжки «Що ви несете», що виходить у видавництві Yakaboo Publishing, у якому автор розповідає про те, які прапори зʼявилися завдяки стягу ООН та як вони повʼязані.

ООН: кепська вексилологічна прикмета

Якщо ви захоплюєтеся вексилологією, то вам напевно буде цікаво прогулятися уздовж головного офісу ООН в Нью-Йорку. Поряд із ним височіє ряд масивних флагштоків із прапорами країн-учасниць. Купно 193 прапори – усіх суверенних країн світу, окрім Ватикану. Прапори розміщено за алфавітним порядком: від Афганістану (Afghanistan) до Зімбабве (Zimbabwe). Щобудня о 8-й годині ранку їх піднімають, а о 16-й годині, якщо погода сприяє, опускають. Там само майорить і прапор ООН, який висить трохи вище за інші, – його не опускають ніколи.

Представники 50 держав 1945 року зібралися в Каліфорнії на конференцію, щоб створити організацію, яка забезпечувала б мир на нашій планеті – бажано, ліпше, ніж цьому давала раду Ліга Націй. Спершу міркувань щодо створення прапора ООН не виникало. Організатори конференції лише хотіли зробити тимчасову емблему у вигляді значка, яку носили б учасники. Та потім вони зрозуміли, що та емблема може виявитися постійною, і взялися за справу серйозно.

Усе в емблемі та прапорі ООН підпорядковано головній меті цієї організації – миру та процвітанню. Саме тому основною барвою обрали блакитну – як протилежну червоному кольору. Цей відтінок блакитного згодом навіть здобув власну назву – «блакитний ООН».

Емблема ООН, яку намальовано на прапорі білою барвою, є мапою світу в так званій азимутальній проєкції. Ракурс цієї мапи – вигляд із боку Північного полюса – символізує рівновіддаленість від усіх країн. Утім карта першої версії відрізнялася від тієї, яку ми бачимо сьогодні. По-перше, на ній центральне місце мав Північноамериканський континент. По-друге, на тій версії мапи не було видно країн, які лежать ближче до Південного полюса – приміром, Аргентини, ПАР та ін.

Навколо мапи розміщено дві оливкові гілки, які символізували мир іще в давніх греків. Раніше цей елемент траплявся на прапорах Болівії та Параґваю, але завдяки ООН він потрапив на стяг іще трьох держав – Кіпру, Еритреї та Туркменістану. На жаль, ні Кіпру, ні Еритреї це миру поки не забезпечило. І взагалі, народна вексилологічна мудрість свідчить: якщо на прапорі країни є сліди прапора ООН, то доля в неї, найімовірніше, непроста.

Сучасна історія Кіпру починається 1960 року, коли Велика Британія, Туреччина та Греція домовилися про створення на території острова нової незалежної держави. Того самого року затвердили офіційний прапор Кіпру. За своєю структурою він дуже схожий на оонівський: посередині – мапа, нижче – дві оливкові гілки. Так само, як і на прапорі ООН, на прапорі Кіпру все підпорядковано ідеї миру.

У кіпрській конституції зазначено, що дизайн стяга має бути нейтральним, тому перед творцями прапора стояло завдання не використовувати в ньому ні червоної, ні синьої барви (кольорів Туреччини та Греції відповідно). Також не можна було використовувати християнський хрест (як на прапорі Греції) або мусульманський півмісяць (як на прапорі Туреччини). Автором переможного дизайну став турецький учитель і художник на ім’я Ісмет Гюней. Він розмістив на прапорі силует острова мідного кольору, що символізує його багаті поклади міді. Під зображенням острова розміщено оливкові гілки.

На момент, коли Кіпр здобув незалежність, майже 80% його населення становили кіпрські греки, а 20% – кіпрські турки. Перші підтримували об’єднання з Грецією. Другі вимагали поділу острова. Від початку існування країни між греками й турками відбувалися сутички. Часто вони закінчувалися жертвами з обох боків. І от 1974 року хунта так званих чорних полковників, яка захопила до того моменту владу в Греції, піднесла до цієї порохової діжки сірника – вони організували військовий переворот, унаслідок якого президента Макаріоса III відсторонили від влади, а новий президент спробував приєднати Кіпр до Греції. У відповідь на це Туреччина нагально ввела на Кіпр свої війська. Так на півночі Кіпру постала держава, якої не визнає ніхто, окрім самої Туреччини, – Турецька Республіка Північного Кіпру.

Звідтоді зробили чимало спроб знову об’єднати острів. Востаннє за це взялася ООН 2004 року. План об’єднання, який міжнародна організація опрацьовувала так довго і старанно, винесли на два референдуми – на турецькій і на грецькій частинах острова. Турецькі кіпріоти на цьому референдумі план підтримали, а грецькі – відхилили.

Крім усього іншого, план ООН передбачав створення нового прапора для об’єднаного Кіпру – синя і червона смуги, роз’єднані великою жовтою. Вважаю, вам не складно збагнути його символіку — грецький і турецький народи, дружбу яких скріплює мідний острів. До речі, гадаю, що ООН зі значним задоволенням розмістила би смуги вертикально – щоб не виникало питання, хто над ким перебуває. Одначе такий дизайн явно не оцінили би Чад і Румунія.

Іншою країною, на прапор якої потрапила оонівська оливкова гілка, стала Еритрея – одна з наймолодших країн у світі. До Другої світової війни ця африканська держава входила до складу фашистської Італії. Після війни союзники-переможці довго не могли вирішити, як учинити з цією територією. З одного боку, тамтешнє населення вимагало незалежність. З іншого – потрібно було пошанувати Ефіопію, яка брала участь у війні на боці переможців і вимагала приєднати Еритрею до її складу.Зрештою, 1950 року ООН ухвалила компромісне рішення зробити Еритрею частиною Ефіопії з широкою автономією.

Дизайн нового прапора еритрейців був натхненний прапором ООН – блакитний колір і вінок із оливкових гілок. Країна отримала потужний вексилологічний заряд на мир і процвітання… яких, на жаль, і тут бракувало. Протягом 30 років між Ефіопією і прихильниками незалежності Еритреї тривала війна, підсумком якої стала поява 1993 року нової незалежної держави Еритрея.

На офіційному прапорі Еритреї зображено три трикутники і, знову ж таки, оливкові гілки. Трикутники взяли з прапора Фронту звільнення еритрейського народу, який вів громадянську війну і потім перетворився на політичну партію. Найбільший, червоний, трикутник на прапорі має подвійну символіку. По-перше, він нагадує обриси держави, зображеної на карті. По-друге, саме слово «Еритрея» походить від грецького еrythros, що означає «червоний». Найімовірніше, автори прапора ні того, ні того смисла в дизайн не закладали, і це лише мої фантазії… Утім, як це часто трапляється з хорошим мистецтвом, у своїх творах художники не завжди мають на увазі те, що можуть побачити в них критики.

Третьою країною в нашому оливковому хіт-параді є Туркменістан. У цій країні, на щастя, жодних воєнних дій не відбувалося, хоча назвати її щасливою теж складно. Особливістю туркменського прапора є п’ять килимових орнаментів на вертикальній червоній смузі, що символізують п’ять туркменських велаятів (областей). Сам прапор прийняли майже одразу після розпаду СРСР.

У його першій версії оливкових гілок не було, але 1995 року їх додали на знак того, що туркмени проголосили так званий постійний нейтралітет. «Постійний нейтралітет» — цікаве явище у світі міжнародних відносин. Навіть Генеральна асамблея ООН офіційно проголосувала за те, щоб підтримати туркменів у цьому прагненні.

Повернімося на Африканський континент. Поряд із Еритреєю лежить іще одна держава з непростою долею і слідами ООН на її прапорі — Сомалі. Після Другої світової війни цю територію розділили на Британське Сомалі, Італійське Сомалі та Французьке Сомалі. Перші дві об’єднались і стали незалежною державою Сомалі, а Французьке Сомалі перетворилося на Джибуті. Так само, як і з Еритреєю, важливу роль у долі цієї країни виконала ООН, і, як наслідок, прапор Сомалі отримав блакитний колір як основний. Країна Джибуті, що з’явилася на чверть століття пізніше, теж зробила блакитний одним із основних кольорів прапора — як шану своєму сусідові.

Приблизно в той самий час, коли на сході Африки формувалася сучасна політична мапа, на протилежному боці планети, у Тихому океані, з’явилася ще одна незалежна держава під назвою Мікронезія. Як і випливає з її назви, це зовсім невеличка країна — за площею трохи менша за Сінґапур. З іншого боку, завдяки островам, які розкидано океаном, Мікронезія посідає 14-те місце у світі за площею економічної зони.

Ці острови до 1944 року належали Японії, яка використовувала їх під свої військові потреби під час Другої світової війни. Потім ООН створила на них так звану Підопічну територію Тихоокеанські острови (ПТТО). Прапором ПТТО стало блакитне полотнище із шістьма зірками, які символізували шість географічних округів.

Через 30 років, коли вже незалежна Мікронезія визначилась зі своїм прапором, за основу обрали саме прапор ПТТО. При цьому трохи змінили відтінок блакитного, щоб він відповідав тій самій барві, що й на прапорі ООН, а кількість зірок зменшили до чотирьох. Пояснюють це тим, що з шести штатів ПТТО до складу Мікронезії увійшло тільки три (один із них розділився згодом на два). Решта три зірки припадали на Палау та Маршаллові Острови, які теж здобули незалежність, а також Північні Маріанські острови (наразі перебувають під контролем США).

Ще однією державою, до розвитку якої добряче долучилася ООН, стала Камбоджа. Практично всю другу половину ХХ століття цю країну роздирали громадянські війни. Апогеєм насильства став прихід до влади 1975 року генерала Пол Пота, який узявся розбудовувати в країні «аграрний соціалізм» і під час цієї «розбудови» знищив близько трьох мільйонів співвітчизників.

У Парижі 1991 року відбулася миротворча конференція, за підсумками якої управління Камбоджею тимчасово передали Організації Об’єднаних Націй. Це був перший випадок в історії ООН, коли вона керувала незалежною державою. Управління тривало два роки, і в цей час офіційний прапор країни мав блакитну барву ООН із зображенням карти Камбоджі та написом «Кампучія» кхмерською мовою.

У Камбоджі в ХХ столітті стяг змінювали вісім разів. Крім оонівського прапора, щоразу це була якась варіація зображення Храму Ангкор-Ват – найбільшої за площею релігійної споруди у світі. Це робить Камбоджу однією зі шести держав, на прапорі якої зображено будівлі, – разом з Іспанією, Портуґалією, Сан-Марино, Болівією та Афганістаном.

Недалеко від Мікронезії лежить наймолодша держава Азії — Східний Тімор (Тімор-Лешті). Два століття Східний Тімор був колонією Португалії. Та після того як 1974 року в Португалії спалахнула «Революція гвоздик», у країну вторглися війська сусідньої Індонезії. Унаслідок 20-річної окупації загинуло близько 200 000 тіморців – при загальному населенні країни один мільйон. Зрештою, у ситуацію втрутилося міжнародне співтовариство, і країна три роки перебувала під адміністрацією ООН, перш ніж 2002 року здобути незалежність.

Тож три роки офіційним прапором Східного Тімору був стяг ООН. Потім офіційний прапор став червоного кольору із зіркою на чорному трикутнику. Червоний тут, як і годиться, символізує боротьбу за незалежність, одначе в чорний колір вкладено цікавий символізм. Він позначає «мракобісся», яке країні ще необхідно здолати. Динамічна жовта смуга правобіч від чорного трикутника, мабуть, ілюструє цей рух. Іще однією особливістю символіки Східного Тімору є автомат Калашникова на його гербі, що ріднить його із Зімбабве та Мозамбіком.

А тепер повернімося до Європи. На початку 1990-х тут на місці колишньої Соціалістичної Республіки Югославія утворилося одразу шість країн. Однією з них стала Боснія та Герцеґовина. Якби у вексилології існував напрямок пост-модерн, то, мабуть, прапор Боснії та Герцеґовини був би його наочним взірцем. Щоб збагнути причини, за якими Боснія та Герцеґовина мають такий незвичайний стяг, варто згадати, що іще недавно (1992–1995 рр.) на території цієї країни вирував військовий конфлікт. У ньому брало участь три народи — босняки (або боснійці), серби та хорвати. Зрештою, війна закінчилася Дейтонськими угодами, після яких ці три народи мусили навчитися жити мирно. Одним із питань, яке вони мали вирішити, було затвердження національного прапора. Із цим завданням вони не впоралися.

Тому 1998 року ООН представила свою версію стяга Боснії та Герцеґовини. Спочатку спеціалісти ООН думали податися традиційним шляхом і зробити стандартний прапор блакитного кольору з білою мапою країни, але потім вирішили зупинитися на дечому оригінальному. На новому прапорі Боснії та Герцеґовини з’явився жовтий трикутник, який, з одного боку, дуже схожий на політичну карту країни, а з іншого – символізував три народи, які ще недавно так відчайдушно воювали між собою, босняків, сербів і хорватів.

Трикутник – не єдиний незвичайний елемент на цьому прапорі. Привертають увагу й зірки, що обрамляють його по лівому краю. Угорі й унизу ці зірки обрізано – це символізує, що їх точної кількості не визначено. У початковій версії трикутник і зірки були на тлі блакитного кольору ООН, але потім його замінили синім, який разом із зірками явно відсилає до прапора ЄС.

У світі є ще один прапор, який містить відбиток ООН, – неофіційний прапор Антарктиди. Як нескладно здогадатися, він є білою мапою цього континенту на блакитному тлі. Цікаво, що автором блакитного прапора є Ґрем Бартрам, який також брав участь у створенні прапора Боснії та Герцеґовини. Виходить, що таке поняття, як «свій стиль», притаманне і вексилологам.

Незвично те, що запропонований варіант прапора Антарктиди, який затвердили 2002 року, має геть інший вигляд – та сама мапа Антарктиди, але на темному тлі і з лініями меридіанів. Проте частіше використовують саме блакитний прапор Антарктиди – приміром, із якоїсь причини саме блакитний, а не представницький прапор використовують у бібліотеках емодзі на всіх платформах.

Матеріали по темі