У США та країнах Європи при міністерствах оборони та в армії є спеціальні відділи та підрозділи, створені для підтримки морального духу військових за допомогою культурних подій. Тепер й Україна та українська армія не виняток, розповідає капітан ЗСУ та очільник «Культурного десанту» Миколай Сєрга. Військовим – і тим, які на фронті, і тим, які в тилу – потрібно якось перезавантажуватися та емоційно підзаряджатися. І культурні вечори з виступами співаків чи просто з читанням віршів та інших творів дуже допомагають не втратити себе психологічно та відчути єдність фронту й тилу
Даруємо 40% знижки на річну підписку Forbes Digital. Пропозиція діє за промокодом SEPT40 до 18 вересня включно. Оформлюйте за посиланням.
У лютому 2022-го, коли я долучився до ЗСУ та отримав зброю, і гадки не мав, якою стане ця війна. Ми жили в очікуванні висадки російського десанту в Одесі, чергували, готувалися. Я побачив, що бійці виснажені нічним чергуванням і потоком негативних новин із фронту, адже ворог швидко просувався не лише на Півдні, але і до Києва.
Аби підтримати настрій хлопців, почав брати гітару, влаштовуючи музично-поетичні 20-хвилинні заходи перед нічним чергуванням. Ми співали, читали вірші, спілкувалися. Всі реально перезавантажувалися та емоційно підзаряджалися.
Ніколи не здаватися
Відтоді пройшло понад два роки. Нам вдалося залучити багатьох митців в окремий підрозділ. Зараз обʼєднання військовослужбовців творчих та креативних професій «Культурний десант» – близько сотні співаків, композиторів, поетів, музикантів, митців. Вісім мобільних груп артистів, які щоденно проводять майже 20 концертів на фронті. Окремі групи – для виступів у навчальних центрах і шпиталях. Міжнародні групи, які займаються культурною дипломатією.
Інший напрям – просвітництво. Це лекції про історію України чи протидію ворожим ІПСО, які ми організовуємо для бійців Сил оборони України. За проєктом «Книга на фронт», який ми розпочали у квітні 2023 року, українці вже придбали понад 24 000 книг для військових на фронті.
«Хлопці іноді нічого не кажуть одразу після концерту, але потім постійно питають, коли знову буде», – розповів мені заступник командира одного із бойових батальйонів. «Дякуємо, що допомагаєте не втратити себе. Нагадуєте, що ми живі люди, які можуть відчувати», – говорив інший офіцер. Подібного зворотного зв’язку доводиться чути багато. Наш штаб у Києві завішаний майже сотнею прапорів і грамот від різних бригад із надписами подяк.
Приклад колег із США та Європи
Як виявилося, в цьому досвіді ми йдемо тим самим шляхом, що і наші союзники. В міністерстві оборони США є відділ Armed Forces Entertaiment, який працює із 1951 року. Щорічно він проводить близько 1200 концертів для військових армії США в усьому світі.
У Великій Британії в 1939-му створили Entertainments National Service Association (ENSA), яка возила зірок по всьому фронту під час Другої світової війни. Крім цього, в британській армії є окремий підрозділ – The Royal Corps of Army Music, в якому служать 753 військових музиканти, розділені на 15 оркестрів. Це і Симфонічний оркестр Шотландського королівського полку, і Духовий оркестр Принца Уельського, і багато інших. Країна має тривалу історію таких традицій – школа військової музики була відкрита в Лондоні ще в 1857 році.
З огляду на такий досвід у Європі та США вже зроблено кілька наукових досліджень, які пояснили користь від культурних подій для військових. Одне з них – «Моральний дух, психологічний добробут збройних сил Великої Британії та розваги» – опубліковане у 2020 році Королівським центром дослідження військового здоров’я.
Його автор Едгар Джонс, професор King’s Centre for Military Health Research (KCMHR), спочатку робить історичний екскурс про культурну діяльність для військових. Згадує інші дослідження, які були проведені серед військовослужбовців збройних сил США в Іраку та Афганістані. Ці наукові роботи, за його словами, продемонстрували звʼязок між моральним духом і психологічним добробутом. А на психологічний добробут впливають і культурні події для бійців.
Лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк з початку вторгення поєднує службу як піхотинець, мінометник і час від часу співпрацює із «Культурним десантом» і виступає перед бійцями з концертами Фото Культурний десант
«Культурний десант» в Україні
У дослідженні Джонса є те саме спостереження, на яке звернули увагу і ми, коли організовували візити цивільних митців, зірок шоубізнесу, ютуб-блогерів та інших знаменитостей для підтримки військових на фронті. Їхня участь у культурних заходах підсилює серед військовослужбовців відчуття єдності фронту і тилу. Усвідомлення, що до них, у зону бойових дій, ризикуючи собою, приїжджає знаменитість, підтверджує факт, що це справді народна війна. Що кожен на своєму місці працює на перемогу та, попри все, підтримує своїх захисників. Це надихає та додає сил продовжувати боротьбу.
Але є суттєва відмінність. Серед наших артистів багато військовослужбовців із бойовим досвідом. Оперний співак Юрій Івашкевич, який до вторгнення Росії виступав у Запорізькій філармонії, а потім воював півтора року як боєць Запорізької територіальної оборони. В одному з боїв у липні 2023 року він підірвався на ворожій міні та втратив ліву ногу.
Або ж керівник нашого військового оркестру Orchestra 59 Олексій Скляренко, актор, хореограф, який тривалий час був бойовим медиком в окремому батальйоні спеціального призначення «Дике поле». Інший приклад – Олександр Ремез, лідер рокабілі-гурту RvB («Рукиʼв брюки»), співавтор шоу «Епоха джазу», проєкту Kyiv Rhythm Kings і композитор.
З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Олександр пішов добровольцем у Київську територіальну оборону, брав участь у бойових діях на Луганщині, де отримав поранення.
Загалом переважна більшість наших артистів – це солдати з бойовим досвідом. Виступи на фронті саме таких артистів – це зовсім інша ситуація. Це унікальна практика в Силах безпеки та оборони України, адже взаємодія з бійцями відбувається за принципом «рівний-рівному». Це не просто про повагу людини до людини. Це про взаємодію людей зі схожим досвідом.
Ми пам’ятаємо, що море пікселя складається з окремих краплин. Ці краплини донедавна були переважно цивільними. Це чийсь батько/мати, чоловік/дружина, брат/сестра, колега, сусід і ще десятки соціальних ролей, які люди проносять протягом життя.
Але найважливіше, що кожен піксель – це окрема людина. Зі своїми мріями, думками, проблемами і тривогами. Ми ті, хто завжди повинні бачити за пікселем людей, допомагати їм гідно долати виклики війни. Підтримувати їхній морально-психологічний стан і культурно-освітній рівень на висоті, яка дозволить після всього пережитого повернутися додому людьми, які знову здатні любити, творити і, попри все, продовжувати мріяти.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
