Про наступну сторінку в історії України, а саме українські революції 2000-х, розповідає запрошена лекторка, дослідниця політики Східної Європи Марсі Шор, яка написала книжку «Українська ніч. Детальна історія революції» (Ukrainian Night: An Intimate History of Revolution).
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Посткомуністична Україна 1990-х
Проєкт «Радянський Союз» був найбільшим і найглибшим експериментом із соціальної інженерії, який проводили на людях. Ми все ще пожинаємо його плоди. Це була не просто спроба встановлення нового уряду, це була спроба створити новий вид людини.
Коли розпався Радянський Союз, країнам, які до нього входили, було непросто вийти зі старої комуністичної системи і перелаштуватися на нову капіталістичну.
Західні політологи називають Україну 90-х «країною шантажу» через велику кількість корупційних скандалів у той час. Всюдисущі корупція і беззаконня супроводжують перехід України до капіталізму.
Втіленням цього беззаконня стало вбивство журналіста Георгія Гонгадзе у вересні 2000-го, який висвітлював корупцію в Україні часів Кучми.
Помаранчева революція
Все починає змінюватися під час виборів 2004 року, коли за пост президента змагаються Віктор Янукович і Віктор Ющенко.
Віктор Янукович був таким собі пострадянським гангстером, близьким до Кремля.
Віктор Ющенко мав західне спрямування і планував для України інтеграцію із Євросоюзом.
Команда Януковича труїть Ющенка діоксином, і спотворене в результаті отруєння обличчя Ющенка стає символом тодішніх виборів, а також брутальності корупції. Але головне, що робить команда Януковича – це фальсифікація виборів.
Як реакція на фальсифікацію люди виходять протестувати на головну площу країни, Майдан Незалежності, у листопаді 2004-го. Три тижні українці мирно протестують у холод проти підтасованих виборів. Це спрацьовує, і Ющенка оголошують переможцем.
Але Ющенко не виправдовує покладених на нього надій, і Україна не стає на проєвропейський шлях.
Віктор Янукович
Ніхто і подумати не міг, що після цієї поразки Янукович піде далі у політиці, адже його не можна було назвати натхненним лідером. Він мав кримінальне минуле і був задіяний у розкраданні державних ресурсів. Крім того, факт того, що його команда отруїла Ющенка і фальсифікувала вибори, теж не був ні для кого таємницею.
Але якось він дізнається про американських політтехнологів, які допомагають колишнім гангстерам ставати президентами. І ось він звертається до одного такого умільця – Пола Манафорта, який влаштовує перевтілення для Януковича. Це допомагає, і у 2010 році він чесно виграє президентські вибори.
У нього немає великих заяв про те, що він поверне велич країні, але він і не використовує під час свого правління насильство проти населення, якщо тільки ти не стаєш на його шляху.
А ще він робить заяву про те, що колись у майбутньому, можливо, Україна почне рухатися до інтеграції із ЄС, а це питання особливо багато значило для прогресивної молоді, яка хотіла побачити світ.
Протест студентів і Революція гідності
У листопаді 2013-го Янукович повинен був підписати Угоду про асоціацію із ЄС, яка мала дати початок перебудови України під закони Євросоюзу. Ця угода не була гарантією вступу України до ЄС, але це був символ початку шляху країни до членства у блоці.
Проте майже в останню хвилину Янукович заявляє, що не буде підписувати угоду. Це дуже розчарувало певний прошарок українського суспільства, але не всіх українців, тому ніщо не віщувало подій, які розгорнулися далі.
У фейсбуці журналіст Мустафа Найєм пише російською невеликий пост 21 листопада: «Давайте серйозно. Якщо ви засмучені, виходьте на Майдан опівночі сьогодні. Лайки не рахуються».
На цей заклик особливо відгукнулася молодь, студенти, яких не цікавила етнічна, мовна чи будь-яка інша політика. Вони мирно зібралися на Майдані, де спілкувалися і співали пісень.
Єдиним їхнім слоганом була фраза «Україна – це Європа», і вони називають себе Євромайданом. Цей мирний протест триває девʼять днів – до четвертої ранку 30 листопада, коли Янукович дає наказ про силовий розгін Євромайдану.
Це стало першим масовим застосуванням сили проти українців за час незалежності України. Ймовірно, Янукович розраховував на те, що якщо він застосує достатню силу, щоб налякати, але не вбити тих дітей (всі залишилися живі, хоча дехто отримав серйозні травми), їхні батьки теж злякаються і заберуть їх із Євромайдану.
Але батьки не забрали своїх дітей, а приєдналися до них. Замість кількох тисяч людей на Майдані Незалежності Янукович отримує кілька сотень тисяч обурених українців у центрі Києва.
В цей момент Євромайдан перетворюється на Майдан, і цей рух має на меті закінчення свавілля влади. Так починається Революція гідності, яка обʼєднала різні покоління.
Паралельний поліс
На Майдані утворюється паралельний поліс. Це ідея, яку розвинув чеський філософ Вацлав Бенда. Згідно із нею, щоб протистояти режиму, тиранії, люди не просто виходять на протест, а й створюють альтернативний простір, власне суспільство, із власними інститутами, в якому вони живуть відповідно до обраних цим суспільством цінностей.
Майдан став таким паралельним полісом, у якому працювали величезні кухні, був університет і бібліотека, житловий комплекс (палатки), роздавався одяг, були групи, що підтримували порядок. Люди влаштовували виступи, концерти, лекції, обговорення. Це був шедевр самоорганізації і вибух громадянського суспільства.
Репресії проти протестувальників і розстріл Майдану
Кожного дня, що тривав Майдан, ставки росли все вище, як і свавілля держави. Люди почали зникати, проти них застосовують тортури, їх вивозять у ліси, катують холодом.
Янукович вважав, якщо сильніше натиснути на протестувальників, то скоро вони здадуться. Але цей тиск мав зворотний ефект, адже його дії виштовхнули людей за межу страху і переконали їх, що така людина не повинна залишатися при владі.
Кульмінація тиску Януковича відбулася у другій половині лютого 2014-го, коли він віддав наказ про розстріл Майдану. Оскільки Майдан транслював своє життя усі ці місяці у прямому ефірі, то і розстріл могли бачити всі, хто дивився стрім.
Побачивши це, люди в різних регіонах почали організовувати транспорт для того, щоб поїхати на Майдан на допомогу – людей було так багато, що бракувало автобусів.
Зупинити продовження кровопролиття намагався польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський, який прилетів у Київ і зустрівся із Януковичем у президентському палаці. Йому вдається переконати президента припинити вогонь по протестувальниках і погодитися на ранні президентські вибори за кілька місяців.
Люди не довіряли Януковичу і не хотіли підписувати із ним цю угоду, але Сікорський наполіг. Він сказав протестувальникам, що буде краще підписати цю угоду зараз, а потім вимагати більшого. За його словами, він не хотів, щоб на людей спустили армію і запровадили воєнний стан, як це свого часу зробила комуністична влада у відповідь на протести «Солідарності» у Польщі.
Люди погоджуються, але вони розлючені, а похорони розстріляних майданівців аж ніяк не сприяють заспокоєнню протестувальників. Тож Янукович вирішує втекти до Росії.
І невдовзі на Кримському півострові зʼявляються «зелені чоловічки», яких Путін послав, щоб скористатися перехідним періодом в українському уряді і захопити півострів.
Крім того, він посилає «російських туристів» на Схід і Південь України, щоб розбурхати сепаратистські настрої. Вони розповідають місцевим, що Майдан був організований ЦРУ, а українські нацисти скоро прийдуть на Схід і Південь, щоб вбивати російськомовних.
Лекція 20 від запрошеної лекторки Марсі Шор
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
