Для того щоб збагнути війну, яку розпочала Росія в Україні, і те, як вона закінчиться, необхідно зрозуміти російський імперіалізм і його основи. Ще одна лекція від запрошеного лектора Арне Вестада в рамках курсу викладача Єльського університету Тімоті Снайдера про історію сучасної України
Рушійні сили російського імперіалізму в ХІХ ст.:
- Унікальність, винятковість і автентичність російської влади. Відчуття російською елітою власної унікальності, своєї відмінності від інших імперій. Росія – не єдина імперія, яка так про себе думає, але в цього мислення є особливість. Російська еліта близька до народів імперії і розуміє їх – принаймні так стверджують тогочасні тексти.
- Наголошення на тому, що розширення – це форма захисту.
- Розширення як використання нагоди, якою стало ослаблення інших імперій на сході, особливо Британської.
- Ієрархія та бюрократія неросійської еліти. Наприклад, українці могли служити Російській імперії в Білорусі, Казахстані чи інших країнах, які поглинула імперія.
- Експлуатація ресурсів. Цікаво те, що досить тривалий час Російська імперія не могла ефективно використовувати ресурси на захоплених землях частково через логістичні проблеми, адже територія імперії була величезною.
- Розселення людей на захоплених територіях.
Паралель з іншими імперіями
Основні межі Російської імперії сформувалися приблизно в ХVІІ ст. За час свого існування Російська імперія намагалася не конфліктувати з імперіями, які сильніші за неї, тому її розширення відбувалося переважно на Далекий Схід.
Все змінюється в ХІХ ст. У цей час Британська, Османська імперії та імперія династії Цін почали слабнути й Російська імперія скористалася цим для розширення своїх територій.
Між імперіалістичними політиками Британської імперії в Ірландії, Французької – в Алжирі та Російської – в Україні існують паралелі в деяких питаннях. Порівняння саме цих імперій є дуже ілюстративним для прогнозування того, як закінчить Росія.
- Розселення. – Всі три імперські нації розселяються майже по всій території Ірландії, Алжиру й України відповідно, але з часом зосереджуються на багатих на ресурси областях (півночі Ірландії, узбережжі Алжиру, Донбасі). Місцеве населення від участі в освоєнні цих ресурсів відстороняли з різних причин, наприклад через брак освіти й навичок чи невірність імперії.
- Близькість. – Що ближче територіально захоплені землі, то легше імперській владі говорити про невіддільність колонії від імперії.
- Експлуатація. – Всі три імперії використовували колонізовані народи задля власної вигоди. Йдеться не лише про матеріальні ресурси, а й про людські: поширеними були сексуальна експлуатація, використання чоловіків у війнах імперій. Також можна говорити про експлуатацію переваг імперій у технологічному розвитку для контролю колоній.
- Культурна гегемонія. – Культура є ключовим інструментом для розколу всередині колонізованих країн і пригнічення незалежницьких рухів. Так, імперські сили активно поширюють наратив про власну культурну вищість, свою світову славу, переконуючи місцевих, що ті без імперії – ніщо.
Майбутнє Росії
Лектор не має жодного сумніву в тому, чим закінчиться війна в Україні для Росії – повною деколонізацією України. Для того і були проведені паралелі з Ірландією та Алжиром й імперіями, які їх колонізували.
На розвʼязання війни в Україні дуже вплинули настрої самих росіян після розпаду СРСР. Імперське минуле, гордість за те, що вони належали до однієї з двох супердержав, не давали спокою росіянам з 1990-х.
Росії, окрім зміни режиму, потрібна дискусія про вплив імперії не лише на колонізовані народи, але й на самих колонізаторів.
Арне Вестад про імперіалізм.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
