Категорія: Життя
Дата: 26 вересня 09:00

М’яка сила. Іноземці вчать українську, замовляють вареники і борщ та відвідують виставки українського модернізму. Як культура України крокує світом

Тома Міроненко

Forbes

Одягти Бейонсе. «Історична співпраця». Під час світового туру Renaissance співачка Бейонсе та її балет виступили у канотьє Ruslan Baginskiy. Фото Getty Images

Вторгнення відкрило українському креативному класу вікно можливостей. Хто ним скористався й у яких сферах культурного життя світу Україна отримує місце за світовим столом?

Говоримо українською

Американка Елісон Рочфорд, 29, дивиться виступи Володимира Зеленського з першого дня вторгнення – щоб розуміти новини з перспективи українців. У березні 2022‐го Рочфорд почала вивчати українську мову. Американка регулярно зустрічає людей з усього світу, які теж зацікавились українською після 24 лютого. «Знаю американця, який живе в Україні 20 років і тільки нещодавно почав вивчати мову», – каже британець Деніел Брумфілд, 33. Він переїхав в Україну у 2013‐му і вже говорить вільно.

Одразу після вторгнення понад 1,3 млн людей почали вивчати українську у Duolingo, каже старша редакторка ресурсу Сінді Бланко. Вона додає, що з 2023‐го російська мова залишила топ‐10 найпопулярніших мов Duolingo. «Користувачі не лише хочуть вчити українську – вони більше не хочуть вчити російську», – каже Бланко.

Зростання попиту на українську було помітно і у Google Trends, каже СЕО та співзасновник платформи для вивчення мов Promova Андрій Скрипник. «Пік припав на період з 13 лютого 2022‐го до 9 квітня, коли кількість запитів сягнула 16 000», – додає він. Команда Promova оновила власний курс української, розрахований на іноземців. Він не лише вчить мові, але й розповідає про важливі символи та меми України: Щедрик, літак «Мрія», борщ.

Активно вчать українську в країнах, що приймають найбільше переселенців, свідчить статистика Duolingo. Наприклад, у Німеччині кількість студентів за кілька тижнів після 24 лютого зросла на 1600%. У США українська мова з 36‐го місця за популярністю у Duolingo піднялася на 22‐ге. «Стрибок на 14 позицій – такого ми не бачили», – каже редакторка Duolingo.

Бланко згадує лист від 50‐річної американки, яка надала прихисток родині українців і переймалася, що її знання мови недосконале. «Я дала їй кілька підказок, – каже Бланко. – І додала: українці вас не засуджуватимуть, якщо ви переплутаєте рід якогось предмета».

Рочфорд – амбасадорка платформи UNITED24. Вона збирає кошти на оборону. Її мета – $10 000 до дня народження 26 серпня. Благодійність та вивчення української для неї – спосіб боротьби з Росією. «З першого дня, як я почала вчити мову, відчуваю обовʼязок продовжувати», – каже Рочфорд.

Одягти світ

У 2023‐му концертний тур Бейонсе Renaissance відвідало понад 1,6 млн людей. Усі вони побачили срібне канотьє (капелюшок) бренду Ruslan Baginskiy. «В Україні є група всесвітньо відомих дизайнерів. Руслан Багінський – №1», – каже дизайнер Іван Фролов. Його сукню у 2023‐му також вдягала Бейонсе. Ще один важливий епізод в експансії Фролова – костюми для кліпу I’m Not Here To Make Friends співака Сема Сміта.

Вторгнення змусило українських дизайнерів пильніше дивитися на іноземні ринки. Після 24 лютого 90% локальних продажів зникло, згадує Фролов. Нині 70% замовлень – з‐за кордону, а загальна кількість продажів вища, ніж до вторгнення. Найпопулярніші ринки Фролова – США, Велика Британія та ОАЕ. Головні убори Ruslan Baginskiy представлено в ритейлі 20 країн.

У лютому 2023‐го свої колекції в Лондоні презентували Юлія Паскаль, Іван Фролов та Ксенія Шнайдер, остання в липні цього року випустила колаборацію із Аdidas.

«Ми цінуємо українців за естетику – вони перетворюють буденні речі на надзвичайні за допомогою унікальних деталей», – каже директор департаменту баїнгу онлайн‐ритейлера Moda Operandi Марк Рофскі. Тут представлені Gunia Project, GUDU, Hvoya, Anna October, Bevza та Sleeper.

«Втримати іноземні ринки складно», – розводить руками Фролов. Без авіасполучення стає довшою доставка, а через постійні обстріли купувати одяг і аксесуари в українців ризиковано. На початку вторгнення зберегти контракти було непросто, каже Багінський. «Це висококонкурентний ринок, усіх хвилює лише результат, – додає він. – Хоча, коли розповідаєш про це все в Парижі, у відповідь завжди чуєш: «Ми б так не змогли».

Не лише борщ

6 серпня 2023‐го, Корнбері Парк у британському Оксфордширі, фестиваль Wilderness. Шеф‐кухарка Оля Геркулес, 39, готує вечерю на 800 осіб. У меню – південноукраїнські страви: кабачки на грилі із соусом «льок», печена капуста із пастою з насіння соняшника. «Традиційні техніки ми інтерпретували у сучасному стилі, – каже Геркулес. – Усім сподобалось».

Українська гастрономія поширюється з емігрантами ще з кінця XIX століття, каже українська антропологиня Маріанна Душар. «Усюди, де вони оселялися, відкривалися пекарні і мʼясарні, – додає вона. – Так починали нью‐йоркська «Веселка» та Kramarczuk’s sausage company у Міннеаполісі – обидва бізнеси працюють з 1954 року».

За час вторгнення за кордоном відкрилося щонайменше 10 ресторанів української кухні, каже шеф‐кухар Юрій Ковриженко. «Зараз їх кілька десятків, – додає співвласник ресторанної компанії Moderza Жорж Піонов. – Скоро будемо рахувати сотнями».

Першою ластівкою стала Mriya Neo Bistro, яку Ковриженко та Ольга Цибитовська відкрили в Лондоні у серпні 2022‐го. Спочатку телефон розривався від запитів на бронювання – вони були мало не на три місяці наперед, згадує Ковриженко.

За Mriya Neo Bistro зʼявилися «Рута» у Вашингтоні, Babusya REY у Токіо, YOY у Дубаї. Останній – заклад Піонова, який уже має в ОАЕ два ресторани Argentina Grill.

За кордоном відкривають не лише ресторани – Лілія Почкун, що зустріла 24 лютого у Великій Британії, у травні 2023‐го почала продавати борщ у кіоску в Кембриджі. Вартість порції – £5,5. Щодня у неї близько 12 клієнтів.

У Польщі триває передпродаж книги «Львівська кухня» Душар та історика Ігоря Лиля. 6 вересня книга вийшла накладом у 5000 примірників у видавництві Znak Literanova. У виданні – понад 100 рецептів: куликівський хліб, колач, теляча печеня, львівський лимонад «кандибал».

Чи смакують іноземцям українські страви? На воркшопах Геркулес із приготування пельменів та вареників завжди солдаути, а на фандрейзері, який нещодавно провела шеф‐кухарка, першими закінчилися канапки з салом та квашеними помідорами. Ковриженко готував борщ більш ніж у 30 країнах – найбільше його оцінили британці, каже шеф.

Майбутній гастрономічний тренд з України – гречка, переконаний Ковриженко. «Це може стати українською пастою», – вважає він.

Мистецтво – світу

У квітні 2022‑го на благодійному аукціоні Benefit for Ukraine’s People & Culture продали картину Марії Примаченко «Моя хата, моя правда» за €110 000. Вже у травні іншу картину художниці, «Квіти виросли коло четвертого енергоблоку», було придбано за $500 000. Покупець – анонімний український емігрант.

За час повномасштабної війни до Примаченко зʼявився феноменальний інтерес, констатує мистецтвознавець Едуард Димшиц. «Вартість великого аркуша зросла з $10 000 до $25 000–30 000», – каже він.

У червні 2022‑го картина Івана Марчука «Сад спокуси» пішла з благодійного аукціону дому Goldens за $120 000. «Ціни на Марчука зросли на 30–50%», – каже співвласник аукціонного дому Goldens Михайло Василенко. За його спостереженнями, іноземці, що починали з купівлі українського мистецтва із благодійною метою, перейшли до створення колекцій. Василенко наводить приклад американця, який за час вторгнення зібрав кілька десятків картин Марчука та Анатолія Криволапа вартістю від $30 000 до $100 000.

Роботи українських митців купують і іноземні музеї. «Художники кажуть, запит від інституцій зріс мінімум утричі», – зазначає мистецтвознавиця й очільниця ГО «Музей сучасного мистецтва» Ольга Балашова. Ось кілька прикладів: праці Алевтини Кахідзе придбав французький Le Frac, Катерини Лисовенко – Музей Людвіга в Будапешті і Музей сучасного мистецтва у Варшаві, Павла Макова – музей Тіссен‑Борнеміса у Мадриді. Ціни на роботи Лисовенко – близько €3500, велику роботу Макова можна придбати від €30 000 до €50 000, каже галеристка Ліза Герман.

Познайомити іноземних покупців із українськими митцями допомагають виставки. З найбільших за час вторгнення – експозиції «В очах бурі: Модернізм в Україні 1900–1930 роки» у музеї Тіссен-Борнеміса та «Калейдоскоп історій. Українське мистецтво 1912–2023» у музеї Альбертінум в Дрездені.

Важливий сигнал – увага донорів. Ukrainian Emergency Art Fund (UEAF) – проєкт ГО «Музей сучасного мистецтва» – залучив $50 000 від Фонду Енді Воргола на стипендії для митців. «Фонд Воргола не фінансував нікого поза США до вторгнення», – каже очільник фонду UEAF Ілля Заболотний.

Разом із ЮНЕСКО, що виділило $100 000, «Музей сучасного мистецтва» підтримав сім проєктів – наприклад, розробку агенцією «Ухо» опери про Києво‑Могилянську академію. «Будуємо партнерство вдовгу, – каже Заболотний. – Фонд Воргола вже виділив $100 000 на наступний рік». Бюджет ЮНЕСКО на новий етап співпраці – $140 000.

Взимку 2023‑го Metropolitan Museum of Art визнав Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського та Іллю Рєпіна українськими художниками. Це суттєва перемога. «З’явилось усвідомлення, що російське не дорівнює українському, – каже Балашова. – У нас свої культура, голос та історія».

Матеріали по темі