«Особи, які виявляли «не корисні» для виживання емоції, вимерли вже багато років тому», – вважає кандидат медичних наук, науковець та дослідник Андрій Бєловєшкін. Всі наші реакції корисні та потрібні у критичній ситуації. Негативні емоції – злість, ненависть, огида – можуть лякати, але саме на них мозок звертає більше уваги. Вони допомагають вижити
Разом із Андрієм Бєловєшкіним Forbes пояснює, як використовувати негативні емоції для ефективної діяльності та перетворити травму на фундамент для зростання та відродження.
Не бійтеся негативних реакцій, але слідкуйте за тим, щоб вони не виходили з-під контролю. В умовах стресу ми швидше помічаємо потенційно небезпечні речі та швидше реагуємо на негативне. Переключення на негативізм – корисна та важлива реакція. Вона дозволяє не розслаблятися та не пропускати загрози для життя. Як приклад такого механізму адаптації Бєловєшкін наводить думскролінг – звичку моніторити негативні новини. Це фіксація на предметі, який тобі загрожує, пояснює вчений.
Якщо фокус на негативі корисний, у чому полягає пастка? Чи стане він отрутою чи ліками, залежить від дози, попереджає Бєловєшкін. Щоб зрозуміти, чи не перевищили ви дозу, вчений рекомендує звертати увагу на те, як вас та вашу поведінку змінює певна емоція:
- порушена адаптація в соціумі, схильність уникати інших людей, порушення сну та харчування сигналізують про проблему;
- підвищена пристосованість, активність, успішні контакти з людьми вказують на те, що ці емоції – перевага.
Підтримуйте рутину. За сильного стресу руйнується звичний розпорядок. Людина відмовляється від харчування, сну, спорту, забуває про корисні звички. Фізичні ресурси, які підтримують стресостійкість, зникають, і виснаження настає швидше. Це нормально – така емоційна черствість оборотна. Але для відновлення потрібне паливо.
Балансуйте між реалістичним оптимізмом та захисним песимізмом. Це допоможе не впадати у відчай і не плодити хибних надій. Реалістичний оптимізм – звичка розглядати реальні сприятливі можливості, які можна перевірити та верифікувати. «Нереалістичний оптимізм – це такі когнітивні викривлення, як віра в сприятливе майбутнє або справедливий світ», – пояснює Бєловєшкін. Людина, «упіймана» таким викривленням, пасивно чекатиме, поки неминуче настане світле майбутнє. Реалістичний оптимізм є проактивним. Він передбачає планування власних дій задля досягнення оптимістичних сценаріїв.
Захисний песимізм – вміння прогнозувати, що може піти не так і що ви зможете робити у цьому випадку. Важливо не просто поринати в переживання, а складати план на випадок невдалого розвитку подій.
Будьте відкритим для нового досвіду. «У вічних суперечках про склянку, яка наполовину повна або наполовину порожня, найважливіша річ – щоб склянка була відкрита і туди мало змогу щось потрапити», – каже Бєловєшкін. Людина має вчитися на всіх ситуаціях, з якими стикається, у тому числі й на поганих. Люди, відкриті досвіду, за лічені дні здатні дуже ефективно вчитися, зокрема виживанню.
Зберігайте контроль, почуття власної гідності та шукайте нові можливості. Це допоможе зробити травму основою для прогресу, а не пошкодження. Збереження почуття власної гідності – критична умова зростання, запевняє Бєловєшкін. Ще одна важлива умова – установка на те, щоб використати будь-яку ситуацію та ускладнення як спосіб отримати нові вигідні можливості.
Що ще може допомогти використати травму для зростання:
- Проактивність. Травма викликає бажання зіщулитися і завмерти. Цьому необхідно протистояти, розширюючи зону свого контролю.
- Сенси та наративи. Залишайтеся прихильником своїх цінностей, а не жертвою обставин.
- Навички подолання негативу. Будь-яка проста хороша річ у полі зору може використовуватися для підтримки оптимізму.
- Альтруїзм, допомога, підтримка близьких, волонтерство.
- Шукайте креативні рішення. Під час стресу люди схильні діяти шаблонно. Щоб протидіяти цьому, вибирайте нестандартні шляхи.
- Почуття гумору. «Чорний медичний гумор допомагає і лікарям переживати смерті», – нагадує Бєловєшкін.
Надсилайте негативні емоції в зону свого контролю. Так вони будуть допомагати відбудовувати та зміцнювати психіку. «Використовувати агресію та будь-яку іншу негативну емоцію в фокусі контролю – наприклад, злитися на себе, тому що ви не зробили важливу для безпеки річ – це конструктивно, – каже Бєловєшкін. – Але як тільки ви починаєте ображатись, злитися і ненавидіти речі, над якими не маєте реального контролю, це перетворюється на деструктив».
Нагадуйте собі, що ви – лише людина. Ви не можете вплинути на все. Чому це важливо? «Іноді ми турбуємося, бо нам складно відмовитися від дитячого почуття всемогутності, – каже Бєловєшкін. – Нам здається, ми маємо силу вплинути на інші речі чи інших людей». Але ресурс уваги обмежений. Краще спрямовувати його на те, що ви можете контролювати тут і зараз, а не марнувати. Окрім відчуття розфокусу та тривожності це може призвести до небезпечного почуття вивченої безпорадності. Коли витрачаєш енергію і нічого не отримуєш натомість, це швидко формує його.
«Якщо ви робите хоч щось – навіть просто приймаєте душ – ваш мозок одразу похвалить вас і скаже, що ви грамотно направили енергію», – каже Бєловєшкін. Це не означає, що потрібно заплющувати очі на інші речі. Потрібно мислити глобально та діяти локально. «Я бачу ситуацію загалом і вибираю на ній свій маленький фронт», – описує такий тип мислення вчений.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
