У віці 90 років пішов із життя американський та ізраїльський психолог, лауреат Нобелівської премії з економіки Деніел Канеман. Завдяки його дослідженням у науці з’явився новий напрямок – поведінкова економіка. Forbes нагадує, чим був відомий науковець, і наводить три його ідеї, про які слід знати підприємцям
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Деніел Канеман, американський та ізраїльський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки, помер 27 березня у віці 90 років. Широкому загалу Канеман відомий як автор бестселера «Мислення швидке й повільне».
У 2002-му Канеман отримав Нобелівську премію з економіки. Завдяки його дослідженням у науці з’явився новий напрямок – поведінкова економіка. Тоді як традиційна економіка припускала, що люди поводяться раціонально, Канеман на безлічі експериментів довів, що насправді люди систематично помиляються через притаманні їм когнітивні упередження.
У своєму бестселері «Мислення швидке і повільне» Канеман шукає відповідь на питання «Як думають люди?» і описує роботу двох систем мислення. Перша – швидка та інтуїтивна, друга – повільна та логічна. Знання принципів їхньої роботи допомагає зрозуміти, як працюють когнітивні спотворення і як вони впливають на різні сфери життя – від планування подорожі до затвердження стратегії бізнесу.
«Як би ми не розвивали критичне мислення, емоційні рішення – частина нашої природи», – робить висновок із книги CEO R&D і нейромаркетингової компанії Beehiveor Сергій Данилов. Знання цього принципу допомагає регулювати власну поведінку й прогнозувати поведінку інших, каже Данилов.
«Після книги Канемана я виділив для себе дві найважливіші тези. По-перше, всі мислять ірраціонально. По-друге, наш мозок звик приймати легкі рішення, а не правильні, – ділиться Education Operations Director у Genesis Олексій Ніщик. – Якщо пам’ятати про це під час ухвалення будь-яких рішень, можна краще побудувати процеси менеджменту команд та підходи до постановки завдань».
Ось три ідеї Канемана, про які важливо знати підприємцям.
Співбесіди – поганий спосіб знайти співробітника
Провести співбесіду чи підкинути монету? Ці способи однаково невдалі, коли йдеться про вибір того самого кандидата на посаду, пишуть Канеман і його співавтори Олівʼє Сібоні і Касс Санстейн у книзі «Шум. Хибність людських суджень». «Якщо все, що ви знаєте про двох кандидатів на посаду, це те, що один виявився кращим за іншого на співбесіді, шанси, що цей кандидат справді кращий, становлять приблизно від 56% до 61%», – підрахували науковці.
Проблема полягає в тому, що на традиційних співбесідах інтерв’юери ухвалюють рішення щодо кандидата, спираючись на інтуїцію, вважають вчені. Інтуїтивне рішення приходить дуже швидко, і решту часу співбесіди інтерв’юери насправді витрачають на те, щоб раціоналізувати його – це марна трата часу, вважає Канеман. На його думку, важливо «затримати» інтуїцію, щоб уникнути помилки.
Як? Для цього можна заздалегідь визначити критерії та їхню шкалу, за якими слід оцінювати кандидата. На співбесіді Канеман радить ставити фактичні запитання, щоб дослідити кожну з бажаних характеристик працівника, як-от аналітичні здібності чи лідерські якості.
Так, у Google кілька людей опитують кожного кандидата окремо – суть цього процесу в зборі даних, а не в тому, щоб отримати загальне враження про людину з короткої розмови, наводять приклад науковці. Після того, як усі дані зібрані, комітет ухвалює рішення про те, кого найняти. Канеман і його співавтори називають такий підхід «гігієною рішень». Він полягає в тому, щоб розділити рішення на окремі складові та мати радників, незалежних одне від одного.
Коли можна покластися на інтуїцію
«Багато років тому я зустрівся з головним інвестором великої фінансової компанії, який щойно вклав десятки мільйонів доларів в акції «Форд», – згадує Канеман у книзі «Мислення швидке і повільне». Бізнесмен розповів науковцю, що довірився «внутрішньому чуттю», відвідавши виставку компанії. Він не переймався, чи ціна акцій компанії на той момент була нижчою за їхню собівартість, пише Канеман.
Рішення інвестора є прикладом інтуїтивної евристики. Якщо в людини достатньо релевантного до ситуації досвіду, інтуїтивне рішення, ймовірніше, буде правильним, говорить науковець. Коли ситуація складніша, інтуїція однаково використовує свій шанс. Вона пропонує відповідь, але не на поставлене питання.
Так, питання, з яким зіткнувся інвестор (чи інвестувати в акції «Форд»), було складним. Рішення бізнесмена визначила відповідь на більш легке питання: чи подобаються мені машини «Форд»? У цьому полягає суть інтуїтивної евристики: людина не помічає підміни, пояснює Канеман.
У певних ситуаціях інтуїція допомагає ухвалювати правильні рішення, стверджував науковець під час лекції у Київській школі економіки. Але для цього мають бути виконані три умови: постійний досвід, негайний зворотний зв’язок і незмінність обставин.
Інтуїція може розвинутися щодо тих робочих питань, над якими людина постійно працює, говорить Канеман. «[Інтуїтивне] рішення в таких випадках є відображенням досвіду, що в критичні моменти може видавати не зовсім усвідомлені відповіді», – пояснює науковець. Також важливий негайний зворотний звʼязок. Наприклад, анестезіолог одразу бачить, як пацієнт реагує на анестезію, тому в нього може розвиватися інтуїція. Водночас психолог такого фідбеку не матиме.
Насамкінець умови, за яких працює інтуїція, повинні бути весь час однаковими. Так, на фондовій біржі умови, за яких ціна акцій зростає чи падає, дуже швидко змінюються. Тож брокери, які торгують акціями, не можуть виробити інтуїцію, яка підказала б, що правильно, вважає Канеман. Приклад, коли незмінність умов виконується, – це гра в шахи, в якій весь час діють однакові правила.
Розгледіти бізнес-потенціал заважає тунельне мислення
Канеман описав і експериментально довів типовий механізм під назвою WYSIATI (What You See Is All There Is – «Що ти бачиш, те і є»). Згідно з ним люди схильні формувати переконливі картини й сценарії з обмеженого набору доступних їм фактів. Іншими словами це називається «тунельним мисленням». Мозок прагне до когнітивної легкості, тому такий режим мислення увімкнений за замовчуванням.
Тунельне мислення заважає робити прогнози й визнавати інноваційні ідеї з високим економічним потенціалом. Парадоксально, але експертність у певній галузі може лише підсилити тунельне мислення й знизити здатність до правильних прогнозів, пише науковець.
Серед прикладів тунельного мислення – ставлення професійних скептиків до успіху розробки сланцевих покладів вуглеводнів у США або космічного проєкту Ілона Маска.
«Людина, яка накопичила більше знань, певною мірою сліпне через ілюзію вміння і пов’язану з нею самовпевненість», – резюмує Канеман. Він посилається на дослідження професора Університету Пенсильванії Філіпа Тетлока. Той проаналізував прогнози 284 професійних експертів з політики й економіки за 20 років і дійшов висновку, що їхня достовірність така ж, як у прогнозів дилетантів. Причина, на думку вченого, у високій спеціалізованості науки в глобалізованому світі.
Як подолати WYSIATI? Застосовувати сценарне мислення, розповідав для Forbes співзасновник інвестиційної компанії Trident Acquisitions Corp і викладач Deloitte Academy Олексій Тимофєєв. Слід моделювати кілька варіантів розвитку подій, зокрема розглядати версію опонента, пише Тимофєєв. Це полегшує сприйняття нового тоді, коли воно ще неочевидне.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
