Засновник комунікаційної агенції Postmen Ярослав Ведмідь пішов із життя 10 лютого 2024 року через раптову зупинку серця. Його справу вже рік продовжує дружина Олена Ведмідь, яка раніше працювала керівницею HR-відділу компанії. «Цей рік навчив мене більше, ніж будь-який попередній», – каже вона. Які її головні висновки?
Отримуйте щоденний лист з останніми матеріалами та головними новинами від Forbes Ukraine
Рівно рік тому серце мого чоловіка Ярослава Ведмедя перестало битися. Це стало шоком для всіх, хто його знав. Він був закоханим у життя і наповнений ідеями. Креативний, запальний, енергійний Ironman та ультратрейлранер, який неодноразово долав 180 км гірських маршрутів, зокрема на легендарному забігу UTMB навколо Монблану. Засновник і власник комунікаційної агенції Postmen. Здавалося, що за 45 років він прожив не одне, а десятки життів.
У день, коли його не стало, я прийняла рішення продовжити справи, які він розпочав. Так я очолила нашу компанію. Команда сприйняла це по-різному, і я це відчувала. Але вони дали мені шанс.
Postmen вижив і став сильнішим. За 2024 рік ми залучили стільки ж нових клієнтів, як і за 2023-й, а наші кейси зібрали 83 нагороди на українських та міжнародних рекламних фестивалях. Компанія втретє поспіль очолила рейтинг комунікаційних агенцій Всеукраїнської рекламної коаліції.
Цей рік став випробуванням і навчив мене більше, ніж будь-який попередній. Хочу поділитися головними висновками, які я зробила.
Ярослав Ведмідь заснував агенцію Postmen у 2013 році. За його керівництва компанія двічі ставала комунікаційною агенцією року в Україні за версією ВРК. Фото Олена Ведмідь
«Ніхто не Ярослав, але й ніхто не Олена»
Ярослав був яскравим лідером і мав власний унікальний стиль управління. Він прагнув перейти від вертикального методу керівництва до горизонтального, в якому кожен гравець команди розуміє свою роль, внесок та відповідальність за результат.
Я усвідомлювала, що Ярослава неможливо замінити і постійно повторювала: «ніхто не Ярослав». Але якось моя 15-річна донька сказала фразу: «ніхто не Ярослав, але й ніхто не Олена».
Я почала будувати власний стиль управління й дещо змінила підходи. Ми скоротили кількість відділів: SMM, PR та медіа-спеціалісти об’єдналися в один комунікаційний департамент. Паралельно я вивчила та запровадила у роботу ще один новий стратегічний інструмент – Wardley Mapping. Це допомогло візуалізувати еволюцію продуктів і компанії та краще зрозуміти наше місце на ринку.
Водночас я шукала людину ззовні, яка могла би провести нам стратсесію та допомогла б побачити те, чого ми не помічали раніше. Одного дня я познайомилася з українським філософом Олександром Філоненком. Несподіване рішення – стратсесія для компанії з філософом – але я відчувала, що нам потрібно саме це. Ми шукали метафору компанії, яка відображає наші цілі, цінності та контекст, в якому ми працюємо.
І це дало результат: ми виділили нашу роль як агенції та знайшли точки диференціації серед інших компаній. Ми усвідомили, що одні з наших найголовніших цінностей – це глибокий аналіз та соціальний імпакт. Наші проєкти та ідеї завжди спираються на факти і цифри та спрямовані на розвиток країни.
Усі сили – в HR
З самого заснування компанії я допомагала Ярославу з підбором людей, кілька років працювала в Postmen як HR-директорка. HR став для мене першочерговою задачею, коли я стала CEO. Всі свої сили я вкладаю в цей напрям – пошук та розвиток найсильніших.
Ми не женемося за швидким закриттям вакансій, а ретельно обираємо людей. Найкращі спеціалісти часто приходять до нас не за оголошеннями, а через рекомендації. Для мене найважливіше – знайти людину, яка поділяє наші цінності, здатна працювати в динамічному середовищі, мислити стратегічно та генерувати ідеї.
Ми регулярно проводимо анонімне опитування серед співробітників, яке називаємо «Пульсометр». Питаємо, як люди оцінюють свою продуктивність, завантаженість, атмосферу та рівень взаємодії, а також емоційний стан на момент опитування.
Головним інсайтом року для мене стало те, що людям важливо бачити свій внесок у соціально значущі проєкти. Усі ми хочемо розуміти сенс своєї роботи в контексті перемоги України.
З декількома людьми довелося попрощатися. Іноді неспівпадіння за цінностями було очевидне з першого місяця, в інших випадках це з’ясовувалося з часом.
Мій висновок: одна людина, яка висловлює неповагу до колег чи саботує робочі процеси, може зруйнувати все, що будувалося роками. Конфлікт може бути точкою розвитку, якщо сторони налаштовані знайти вихід. Якщо ні, його потрібно припиняти рішуче й безкомпромісно.
Ми не втратили жодної ключової людини за рік. Навпаки, стали ще більш згуртованими. До нас приєдналися 13 нових співробітників, в агенції працює близько 40 людей. Рівень задоволеності та лояльності працівників (eNPS) в Postmen з червня до грудня 2024 року зріс на 7% і становить 69%.
Копачі стали садівниками
Кожній людині, яка пережила втрату, потрібна мета, що змушуватиме її рухатися вперед. Можливо, це дивно, але для мене таким «путівником» став сад. Сад, який почав створювати Ярослав минулої осені у нашому дворі. Спершу я не знала, що з ним робити, але саме цей сад підказав мені шлях і став метафорою Postmen.
У саду навпроти офісу розміщене графіті «Копачі» – один із ранніх проєктів Postmen і наш символ. Вони копають зранку і ввечері, день у день. Мене це не влаштовувало, якщо чесно. Переосмислити зміст «Копачів» стало одним із завдань на нашій філософській стратсесії.
Ми вирішили, що на зображенні не просто люди, які рутинно працюють. Це садівники, які готують ґрунт для сенсів, сіють ідеї. Вони створюють сади майбутнього, які дають надію. І це історія, яка мене надихає.
Коли наприкінці грудня клієнтка сказала мені, що хоче долучити агенцію до проєкту, щоб ми «додали сенси, як ми вміємо», моя внутрішня Олена співала. Сенсотворення завжди було в основі Postmen. І ми бережемо його як наше ядро – те, навколо чого існує агенція.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
