7 грудня PinchukArtCentre відкриває нову виставку «Обʼєднані», присвячену переосмисленню війни. Учасники – 18 номінантів 7-ої премії PinchukArtCentre 2022. Як молоді українські митці бачать війну та яку винагороду можуть отримати за свої роботи
У PinchukArtCentre раптово зникло світло. «Будемо підсвічувати роботи ліхтариками», – жартує команда артцентру на прес-показі. Коли електрика зникатиме на відкритій виставці, відвідувачам обіцяють допомогти вийти із залів. З появою світла центр відновлюватиме роботу. Двері експозиції відчинені до квітня: із середи по неділю включно з 12:00 до 20:00.
За останні сім місяців команда PinchukArtCentre відкрила 19 виставок по всьому світу. «Ми вирішили, що повинні представляти, захищати й поширювати українську культуру по всьому світу», – каже артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф. Але саме «Обʼєднані» він називає тією, що важить найбільше. «Це культурний захід, який поверне Україні кисень і покаже її силу», – додає Гельдхоф.
«Об’єднані» – виставка, над якою із грудня 2021-го працювали 18 художників-номінантів 7-ої Премії PinchukArtCentre та дві кураторки – Ксенія Малих і Олександра Погребняк. Митців обрали з-поміж понад 1000 заявок. Номінанти конкурують за головну премію – 370 000 грн та дві спеціальні премії по 90 000 грн. Глядачі онлайн-голосуванням також зможуть обрати фаворита, який отримає 37 000 грн.
Переможця включать до шортліста Future Generation Art Prize 2023. Також цю роботу представлять на персональній виставці у PinchukArtCentre та «The Future Generation Art Prize 2023 @ Venice» на Венеційській бієнале.
Цьогоріч куратори з художниками вирішили, що, попри наявність винагород, їхні роботи мають бути про те, як об’єднатися і стати кращими. Звідси й назва виставки – «Обʼєднані». Вона складається з відео та матеріальних об’єктів. «Виставка допоможе глибше зрозуміти, хто ми, як бути разом, як жити далі, як продовжувати робити те, що ми вміємо найкраще», – каже кураторка виставки Ксенія Малих.
Хто серед номінантів 7-ої Премії PinchukArtCentre 2022?
Натисніть «Читати більше»
- Михайло Алексеєнко (32, Київ)
- Ян Бачинський (31, Львів)
- Юрій Білей (34, Ужгород/Вроцлав/Берлін)
- Артем Гумілевський (36, Миколаїв)
- Вікторія Довгадзе (30, Львів)
- Юрій Єфанов (32, Київ)
- Дана Кавеліна (27, Мелітополь/Львів/Берлін)
- Ніколай Карабінович (34, Київ/Антверпен)
- Дарія Кузьмич (31, Київ)
- Катерина Лисовенко (33, Одеса/Київ)
- Кристина Мельник (29, Київ)
- Павла Нікітіна (25, Брно)
- Антон Саєнко (33, Суми/Київ),
- Олександр Сіроус (26, Харків/Київ)
- Максим Ходак (21, Біла Церква/Київ),
- Петро Владіміров (29, Луганськ/Варшава) та Олександра Майборода (26, Київ/Варшава)
- Даніїл Ревковський (29, Харків) та Андрій Рачинський (32, Харків) та commercial public art (30, Київ/36, Одеса).
Про що говорять «Об’єднані»
Петро Владіміров та Олександра Майборода
«Будівельні матеріали на відновлення будинків Київщини»
Робота, яка відкриває виставку й порушує питання доцільності мистецтва під час війни. Залу перетворили на складське приміщення для зберігання будівельних матеріалів: на підлозі – шматки гіпсокартону, килимове покриття, деревʼяні двері. Поруч на стіні – каталог на майже 200 пунктів з описом демонтованих матеріалів, і виставками, частиною яких вони були.
«Художники просять передати всі демонтовані будівельні матеріали з попередніх виставок і з поточної волонтерським організаціям, щоб ті використали їх для відбудови будинків Київщини», – каже кураторка виставки Олександра Погребняк.
Павла Нікітіна
«Один – лютий, два – березень, три – квітень, чотири – травень…»
Робота «захована» в кутку одного із залів PinchukArtCentre. «Вона намагається розчинитися в цьому залі», – пояснює кураторка виставки Ксенія Малих. Артобʼєкт присвячений дітям, змушеним поїхати з України через повномасштабне вторгнення.
У Брно, де живе Павла Нікітіна, художниця проводила творчі заняття для дітей, які пережили евакуацію. Вона намагалась допомогти їм адаптуватися та хоч трохи забути про трагічні події.
Її скульптурна композиція показує дітей, які чекають на повернення додому та грають у хованки. Вони відмовляються носити тавро біженців і сприймають ситуацію як гру, в якій треба рахувати місяці й чекати на повернення в Україну, йдеться в описі роботи. «Насправді вони не ховаються, – каже Малих. – Натомість готові просто зараз іти шукати своїх друзів і повернутися до свого нормального життя».
Антон Саєнко
«Краєобраз»
Білий простір із прямокутним отвором у стіні. У ньому – темрява іншої кімнати. Звідти ж чути звуки фортепіано та як хтось наспівує вірш репресованого Радянським Союзом українського поета Василя Стуса: «Нехай горить трава по осені…».
«Це новий пейзаж Саєнка, – пояснює Малих. – Ми не знаємо, чи є там автор, хто зараз грає, і у віршованій формі дає нам вхід до пейзажу». Сам Саєнко вважає, що пейзаж створити неможливо. Спроби приборкати природу завершуються однаково: постать митця зазнає поразки, зливається з довкіллям і стає частиною пейзажу, йдеться в описі роботи.
Михайло Алексеєнко
«Уламки»
Досить велика зала, посеред якої стоїть чарка. Вона розбилась, але її склеїли з уламків кришталю. На стіні – відео, де митець повертає крихітним частинкам вигляд майже цілісного виробу. Алексеєнко знайшов розбиту чарку в Бучі та спробував її реставрувати.
Художник давно працює з радянською спадщиною, переосмислює її через побутові речі: бабусин кришталь, поверхні лакованих меблів, розповідає Малих. Цього разу він інакше торкнувся до цього матеріалу.
«Зараз буде момент про надію», – привертає увагу до відео Малих. Останній шматок кришталю приєднується до склеєних частин чарки. Екран гасне, відео починається знову. «Навіть із таких дрібних фрагментів можна зробити цілісну чарку, – додає Малих. – Хоча сліди залишаються все одно».
Катерина Лисовенко
«Я неможлив_а без тебе»
У триптиху Лисовенко використовує образи трьох міфологічних персонажів: Медузи Горгони, Мінотавра та Кентавра. Антагоністів тут об’єднує одне – вони борються, бо захищають своїх близьких.
Навпроти картин – стілець із написом на сидінні: «Місце героя завжди вільне й завжди порожнє». «Художниця залишає місце для героя чи героїні, яких кожен тут визначає самостійно», – каже Погребняк.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.