Що таке перша психологічна допомога? Схема дій, розроблена для того, щоб зменшити первинний стрес, спричинений травматичними подіями. Така допомога необхідна особам, що постраждали від катастрофи.
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Надавати її можуть професійні психологи, але в надзвичайних умовах цими навичками корисно володіти кожному. Головне – бути гнучким в комунікації та підтримувати спокій.
У партнерстві з Українським інститутом когнітивно-поведінкової терапії та комісії УГКЦ у справі душпастирства охорони здоров’я було опубліковано довідник з першої психологічної допомоги. Forbes обрав основні тези з нього.
Основні дії при наданні першої психологічної допомоги:
Контакт та залучення
Завдання на цьому етапі – відповісти на контакт з боку потерпілого або самостійно ініціювати його. Якщо ви робитимете це акуратно, ненавʼязливо та з емпатією, зможете встановити ефективні підтримувальні стосунки та підвищити сприятливість до подальшої допомоги.
В першу чергу відгукніться на існуючий запит. Але іноді потерпілі можуть не шукати допомоги, яка, втім, буде для них корисною — тоді треба проявити ініціативу. Не очікуйте, що люди одразу позитивно реагуватимуть на те, що ви говорите, адже іноді їм потрібен час.
Представтесь та поясніть свою роль, запитайте дозволу на розмову. Скажіть, що хочете зрозуміти, чи можете надати допомогу. Запевніть співрозмовника в тому, що ваша розмова приватна. Запитайте, як у нього справи, чим ви можете допомогти та чого він хоче саме зараз.
Безпека та комфорт
Комфорт та безпеку можна підтримувати декількома способами. Наприклад, допомогти потерпілим робити щось активне замість того, щоб пасивно очікувати, щось практичне або щось відоме, спираючись на минулий досвід. Або допомогти їм контактувати з іншими, що можуть поділитись подібним досвідом, або ж розказати, як працівники, які боряться з лихом, роблять ситуацію безпечнішою.
Далі – негайно створіть фізичну безпеку. Наприклад, приберіть розбите скло, гострі предмети, предмети, через які можна спіткнутись та впасти. Розпитайте про конкретні запити — окуляри, милиці, палиці, медикаменти тощо. Якщо зможете, заохотьте потерпілих до участі в здобуванні необхідних речей для фізичного комфорту: пройтись разом до місця постачання їжі, а не просто дайте їм їжу.
За потреби сприяйте груповим взаємодіям. Перебування біля людей, що адекватно справляються з ситуацію, заспокоює. Тож, можливо, варто попросити людей, які адекватно справляються з проблемою, поговорити з іншими, хто не дає собі ради так добре.
Якщо від допомоги відмовляються, поважайте це.
Стабілізація
Якщо потерпілий дезорієнтований та емоційно перевантажений, потрібно заспокоїти його. Більшість людей, які постраждали від катастрофи, не вимагатимуть стабілізації. Однак варто звернути увагу на людей, чиї реакції є настільки сильними, що перешкоджають здатності функціонувати. Скажімо, вони не реагують на вербальні звернення, або ж виражають сильні емоційні реакції.
Ось кроки, які допоможуть стабілізувати більшість людей у дистресі:
- Поважайте приватне життя людини та дайте їй декілька хвилин, перш ніж втрутитись;
- Залишайтесь тихим, спокійним та присутнім, а не старайтесь говорити безпосередньо з особою – це може посприяти когнітивно-емоційному перевантаженню.
- Стійте поруч, розмовляючи з іншими потерпілими, будучи доступними, якщо ви будете потрібні людині;
- Запропонуйте підтримку та допомогайте фокусуватись на думках, почуттях і цілях, яким можна дати раду;
- Надайте інформацію, що зорієнтує на місцевості;
Збирання інформації: поточні проблеми та потреби
Мета цього етапу – визначити нагальні проблеми та зібрати додаткову інформацію. Ви можете поставити приблизно наступні питання — втім, пам’ятайте, що не варто тиснути у розкриванні деталей травми чи втрати.
Орієнтовні запитання
Чи можу я запитати, через що вам довелось пройти?
Наскільки вам було страшно?
Чи хтось близький травмувався чи помер в результаті катастрофи?
Чи потрібна вам якась інформація, що допоможе краще зрозуміти, що трапилось, або убезпечити себе та близьких?
Чи ви переживаєте за когось з близьких? Чи знаєте, де вони знаходяться?
Чи маєте психічні або фізичні стани, котрі потребують уваги?
Чи вам потрібні медикаменти, яких ви не маєте?
Чи постраждав ваш будинок? Чи втратили ви майно? Чи ваш домашній улюбленець в порядку?
Чи виникали у вас думки завдати шкоди собі чи комусь?
Чи маєте рідних або друзів, котрі допоможуть вам розв’язати проблеми, з якими ви стикнулись після катастрофи?
Чи вживаєте ви більше алкоголю, ліків чи наркотиків після катастрофи?
Чи траплялись колись із вами інші неприємності?
Чи мали відбутись якісь особливі події, яким завадила катастрофа?
Практична допомога
На попередньому етапі ви з’ясували, які поточні проблеми має співрозмовник. Наступні кроки – уточнити потреби, обговорити план дій та задовільнити ці потреби, посприявши потерпілому дієво. Наприклад, допоможіть домовитись про службу, яка допоможе заповнити необхідні документи тощо.
Зв’язок із соціальною підтримкою
Соціальна підтримка пов’язана з емоційним комфортом. Люди, що більше контактують з іншими, скоріш залучені до підтримувальної діяльності.
Соціальна підтримка передбачає:
- Емоційну підтримку: обійми, емпатійне слухання, розуміння, прийняття;
- Соціальні зв’язки: співпраця з іншими людьми;
- Відчуття потрібності: ви важливі для інших, вас цінують;
- Засвідчення власної гідності. Ви можете впоратись із проблемами, з якими стикнулись;
- Надійну підтримку;
- Поради та інформацію;
- Фізичну та моральну допомогу;
Більшість турбується через зв’язок з близькими. Допоможіть їм поспілкуватись з цими людьми — особисто, по телефону, через електронну пошту тощо. Інші джерела соціальної підтримки – співробітники, хобі та члени клубів.
Проводити час з близькими, не обговорюючи катастрофу, дуже корисно для потерпілих. Нагадайте їм про це.
Надати інформацію щодо стратегій подолання стресу
Методи, які допомагають впоратись із складною ситуацією:
- Розмови з іншими;
- Одержання необхідної інформації;
- Отримання адекватного відпочинку, харчування та тренувань;
- Залучення до позитивний відволікальних активностей – спорт, хобі, читання;
- Намагання дотримуватись нормального режиму дня.
- Сказати собі, що певний час бути сумним – нормально;
- Графік позитивних активностей;
- Здорова їжа;
- Сніданки;
- Час з іншими;
- Методи релаксації;
- Вправляння у поміркованості;
- Звернення через консультацію;
- Ведення щоденника;
- Зосередження на практичних речах, які можна зробити прямо зараз, щоб покращити ситуацію;
Що точно не допоможе:
- Вживання наркотиків та алкоголю;
- Абстрагування від діяльності;
- Абстрагування від родини та друзів;
- Праця протягом довгого часу;
- Надмірна сердитість;
- Надмірне звинувачування себе та інших;
- Переїдання чи недоїдання;
- Занедбування себе.
Можна обговорити із потерпілим дихальні техніки, техніки прогресивної м’язової релаксації та управління гнівом; пояснити, що частково гнів — це нормально і корисно, але забагато гніву може підірвати все.
Щоб подолати гнів:
- Відійдіть, заспокойтесь, деякий час зробіть щось інше;
- Поговоріть з другом про те, що викликає у вас гнів;
- Прогуляйтесь, зробіть фізичні вправи;
- Заведіть журнал, у якому писатимете, як почуваєтесь і як можна змінити ситуацію;
- Нагадайте собі, що в гніві ви не досягнете важливих цілей.
Нагадайте про те, як важливо налагодити проблеми зі сном; труднощі з ним – це поширене явище після катастрофи.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
