Поки українські суди не мають довіри іноземних інвесторів, уряд залучає інвестиції на принципах іноземного права. Якщо інвестор постраждає, в іноземних юрисдикціях лежать солідні кошти заморожених активів Росії, які можуть бути використані для компенсації збитків.
Таку схему залучення коштів пропонує виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук
Одна з ключових дилем, з якими стикнеться Україна після завершення війни – це критична потреба у швидких змінах. У суспільстві буде шалений запит на позитивну динаміку, часу на розкачування не буде.
Настане день, коли воєнний стан потрібно буде відміняти, а з ним буде скасована заборона виїзду чоловіків за кордон. Сотні тисяч сімей будуть робити свій економічний вибір. Очікування в суспільстві розігріті і явно завищені. Якщо реальність буде разюче відрізнятися від очікувань, наслідки для суспільства будуть болючі.
Сьогоденна офіційна позиція щодо післявоєнного відновлення полягає у наступному.
- По-перше, ми проводимо швидку адаптацію українського законодавства до законодавства ЄС і в прискореному режимі інтегруємося до європейської спільноти.
- По-друге, отримаємо багатомільярдну компенсацію за завдані збитки, і ці кошти стануть основою для відбудови інфраструктури та відновлення економіки.
Такий уявний сценарій майбутнього має низку очевидних ризиків.
Ключова проблема, з якою стикнеться наша країна на шляху втілення такого спрощеного плану дій – це відсутність у країні верховенства права, яке критично необхідне як для процесу європейської інтеграції, так і для залучення коштів на відновлення.
Як показує Індекс верховенства права Світового банку, судова та правоохоронна системи в Україні нефункціональні. Більше того, індекс яскраво демонструє, що за роки незалежності в цій сфері мало що змінилося.
У Польщі та Балтійських країнах, чий приклад нам пропонують за взірець, успішні реформи 90-х років будувалися на основі більш-менш робочої судової та правоохоронної систем. Такого рівня судової та правоохоронної систем, який поляки мали в 90-х, ми не змогли досягти навіть до 2021 року. Розрив між нами та ними залишається шаленим.
Що це означає для тієї самої європейської інтеграції? Якщо без зайвих термінів, то швидкість нашої європейської інтеграції буде визначатися швидкістю появи функціонального верховенства права в країні.
Гармонізувати законодавство потрібно, однак для Європейської комісії гармонізоване законодавство не буде мати ніякого значення, доки в країні не з’явиться належної якості система правосуддя та правоохоронна система.
В умовах, коли «передаточний механізм» між законодавством і реальним життям зіпсований, не важливо, що цей механізм спотворює – українське законодавство чи гармонізоване європейське.
Що означає відсутність верховенства права для залучення коштів на відбудову?
- По-перше – це недовіра до українських інституцій і зволікання з конфіскацією російських активів на користь України.
- По-друге – це проблема із залученням приватного капіталу, оскільки приватні інвестиції дуже примхливі і йдуть туди, де є робочі суди
Українське керівництво за підтримки міжнародних партнерів вже працює із судовою реформою. Однак ми повинні визнати, що наступні 5–10 років статус верховенства права в країні буде «у процесі створення».
Як виходити із ситуації, коли кошти на відбудову та приватні інвестиції потрібні терміново, а критично необхідне верховенство права з’явиться, у кращому випадку, за п’ять років?
У звіті «Економічні пріоритети в післявоєнній Україні: план реформ», який команда CASE підготувала під рецензуванням Андерса Аслунда, Івана Міклоша та Лєшека Бальцеровича, ми пропонуємо один із можливих варіантів, як можна вийти із ситуації.
Перше, що потрібно зробити – це створити кількісну систему моніторингу стану справ як у судовій, так і в правоохоронній системі. Індекс верховенства права Світового банку – хороший зразок. Проте нам треба більше індикаторів і у більш розгорнутому вигляді.
Друге – потрібно спростити усі адміністративні процедури, пов’язані з економічною політикою, і передусім це стосується податкового та митного адміністрування. Це рух дещо в іншу сторону по відношенню до адаптації європейського законодавства, але в умовах нефункціонального верховенства права це критично необхідно, щоб запустити економічний двигун.
Податкова система у нас працює на основі презумпції вини. Керівництво країни налаштувало фіскальну систему таким чином, що усі платники податків підозрюються у потенційному ухиленні і повинні доводити в найдрібніших операціях, що вони не задумали лихого. Вважається, що це добре для наповнення бюджету, але це точно погано для економічної активності. Тому потрібно спрощувати, щоб мінімізувати випадки, де чиновник та підприємець можуть по-різному трактувати одну й ту саму ситуацію. Бо в таких випадках їм потрібні послуги суду, а ці послуги у нас поганої якості.
Третій крок – це зацікавити великий приватний капітал. Питання спрощення, здебільшого, стосується малого та середнього бізнесу. Для великого приватного капіталу дві ключові точки – це страхування воєнних ризиків і захист від зловживань з боку чиновників (захист прав власності). Щодо страхування ризиків вже ведеться активна робота. Ключове слово тут MIGA.
Застава для приватних інвестицій
Щодо питання захисту від чиновників і правоохоронних органів, то ми пропонуємо розглянути експериментальний механізм – використати потенційно конфісковані у Росії кошти на користь України як заставу для залучення приватних інвестицій.
Для динамічного відновлення нам потрібно багато фінансових ресурсів, зокрема приватних інвестицій, а для приватних інвестицій треба верховенство права вже на вчора. Взяти працюючу систему, до якої буде довіра іноземного капіталу, нам немає звідки, окрім як імпортувати британське (чи будь-яке інше) право.
Чому ця ідея неробоча? Приватні особи і без будь-яких підказок можуть з’ясовувати свої відносини у Високому суді Лондона. Дилема в тому, що основний ризик для інвесторів йде з боку самої держави (в особі окремо взятих чиновників), а ось на чиновників дія британського чи будь-якого іншого права не поширюється. Чиновник своїми діями може завдавати підприємцю збитків, але відповідальності не несе. Чиновники несуть відповідальність за збитки для держави.
Саме для цієї проблеми можливим рішенням може стати фінансова застава. Україна претендує на багатомільярдну компенсацію (від $300 млрд) за завдані збитки. Західний світ може ці гроші конфіскувати тільки на користь України. Чому б ці гроші не використати після війни як фінансову заставу для залучення приватних інвестицій?
Орієнтовний механізм такий. Уряд залучає інвестиції на принципах британського права (чи іншого, на вибір інвестора), але на випадок, якщо інвестор постраждає (і він це доводить в тому суді, який йому подобається), в іноземних юрисдикціях лежать солідні кошти, які можуть бути використані для компенсації збитків. А керівництво України в звичному порядку буде з’ясовувати, хто з чиновників завдав державі збитків через завдання збитків приватним інвестиціям.
Важливий момент про сотні мільярдів доларів США, на які претендує Україна. Це шалені суми. Для порівняння, програма «Великого будівництва» – це $4,8 млрд за весь 2021 рік. Усі прямі іноземні інвестиції, які зайшли в Україну за роки незалежності – всього $94 млрд (з 1995-го по 2021 роки).
Тому Україна поки не має спроможності ефективно використати потенційно конфісковані у Росії $300 млрд за короткий відрізок три-п’ять років. Отже, використання частини цих коштів як фінансової застави для залучення великого приватного капіталу не буде затримувати процес відбудови, а навпаки прискорить запуск нашого економічного двигуна.
Така постановка питання продемонструє зрілу позицію керівництва країни і покаже, що ми чітко розуміємо свої слабкості й готові з ними системно працювати.
А як же вітчизняна судова та правоохоронна системи? Звідки вони з’являться, якщо іноземні інвестори будуть працювати під захистом імпортованих правових систем?
Щодо цього питання позиція дуже чітка – гроші в обмін на реформи. Саме для того, щоб тимчасові рішення не замінили потребу створення власної якісної системи верховенства права, ми говорили про необхідність системи об’єктивних кількісних показників для моніторингу судової та правоохоронної систем.
Після завершення бойових дій фінансова підтримка повинна мати пряму прив’язку до прогресу реформ. Кожен наступний транш на відбудову повинен бути чітко прив’язаним до прогресу по цих показниках.
Іншими словами, одна із ключових ідей звіту «Економічні пріоритети в післявоєнній Україні: план реформ» полягає у багатоцільовому використанні конфіскованих коштів у Росії. Перша ціль, на яку ці кошти повинні використовуватися – відбудова руйнувань. Друга – використання їх як застави для залучення приватного капіталу. Третя – використання як стимулу для побудови вітчизняної системи верховенства права. Гроші в обмін на реформи.
Україні потрібні кошти на відбудову. Але що нам потрібно набагато більше – це стійкі інституції та самодостатня ринкова економіка.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
