Світ входить у нову енергетичну епоху: до 2040 року потужність атомної генерації має зрости втричі, а попит на уран – перевищити нинішні можливості видобутку. Уже за 15 років дефіцит цього металу може сягнути 50–60%. Україна, яка входить до топ-10 країн світу за запасами урану, має унікальний шанс стати важливим гравцем на ринку. Але чи зможе держава перетворити ресурсний потенціал на реальні інвестиційні проєкти?
Інвестгід від Forbes Ukraine: нова розсилка про приватні інвестиції
Світ на порозі глобальної енергетичної трансформації. Щоб гарантувати зростання економіки, до 2040 року потужність атомної генерації має зрости втричі – до 966 ГВт, ішлося на 50-му симпозіумі Всесвітньої ядерної асоціації (WNA) в Лондоні на початку вересня.
Кількість атомних електростанцій у світі в найближчі роки зросте щонайменше на третину – з 430-450 АЕС наразі. Забезпечити такий «флот» паливом – це 150 000 т урану на рік, прогнозує WNA. Але найбільші виробничі уранові копальні вичерпаються вже у 2030-х. За 15 років дефіцит природного урану прогнозується на рівні 50–60% – до 70 000 т.
Timeline розвитку уранового проєкту – 10-20 років. Бізнес шукає варіанти для інвестицій. Як Україні з урановими ресурсами, що входять до топ-10 у світі, за даними МАГАТЕ, не втратити свій шанс?
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Виробники урану
Європейська та американська ядерні енергетики, що становлять понад 50% потужності від світової, стоять перед непростим викликом: як забезпечити себе ураном, коли ключові його родовища вичерпаються?
Ключові країни – виробники урану у світі зараз: Казахстан (21 000-22 000 т урану на рік, з яких більш ніж половина виробляється для Китаю та Росії), Канада (до 8000 т), Намібія (5000-6000 т – практично все для Китаю).
Додатковим фактором для невідкладності розвитку нових уранових проєктів є зростання «напруження» на цьому ринку між Заходом та Сходом.
Китай виготовляє 1700 т урану на рік. Країна не має власних ресурсів цього металу, тому розвиває уранові проєкти за кордоном. Крім Намібії та Казахстану, Китай використовує уран з Нігеру, Узбекистану й активно шукає нові проєкти. До 2035 року потреби країни в урані становитимуть понад 20 000 т на рік.
Західні країни йдуть цим самим шляхом. У 2024-му уряд США спрямував $2,7 млрд на закупівлю урану у власних виробників, що стимулювало розвиток його видобутку в країні. Франція шукає нові проєкти для інвестування в розробку уранових родовищ. Активізувалися також Аргентина, ОАЕ, Індія та інші, які мають свою ядерну енергетику.
Завдяки високому попиту та у зв’язку з недостатньою кількістю ресурсу ціни на уран шалено зростають. $240 до кінця 2025 року – таку вартість за 1 кг урану прогнозують експерти ринку. На кінець 2026-го – до $300/кг, що гарантує прибутковість новим проєктам.
Контейнери, заповнені збагаченим ураном, на заводі Urenco USA поблизу міста Юніс, штат Нью-Мексико, США. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну змушує США та Європу шукати альтернативні джерела збагаченого урану для живлення своїх АЕС.
Ідеальний час для України
Українська ядерна генерація потребує 2400 т урану на рік. Але до 2035 року атомні станції України повністю залежать від канадського урану через контракт із Cameco.
При цьому Україна входить до десятки країн із найбільшими урановими ресурсами у світі. На нашій території – понад 50 уранових родовищ та рудопроявів, за даними МАГАТЕ. З них близько 20 мають повний розвідувальний цикл, тобто готові для подальшого розвитку. Найвідоміші та або ж найбільші з них – Новокостянтинівське, Центральне. Чинна ресурсна база та інфраструктурний потенціал дозволяють Україні виробляти понад 3000 т урану на рік.
Компанія АЕСУ впродовж 2018–2020 років зробила дорозвідку уранових родовищ та захистила запаси в ДКЗ України, а щодо Сафонівського родовища вперше в Україні зробила ресурсний звіт за міжнародним стандартом JORC.
Карта розташування родовищ уранових руд в Україні. Фото IAEA
Крім ресурсів, в України є потужна інтелектуальна база. Україна є однією з перших країн у світі, де почали видобувати та переробляти уран. Видобуток урану в Україні почався ще в 1949 році на території сучасної Дніпропетровської області. Ми першими у світі запровадили метод видобутку урану за допомогою підземного вилуговування, яким нині користується весь світ. Ми можемо і маємо бути бенчмарком.
Але Україні для нарощення уранової галузі бракує великих приватних інвестицій та фокусу держави на її розвиток. Для розуміння: розробка одного уранового проєкту до стадії виробництва потребує $600–700 млн.
Спілкуючись на симпозіумі WNA із потенційними стратегічними партнерами, як-от ORANO (Франція) або Cameco (Канада), а також із невеликими інвестиційними компаніями, я чув, що Україна цікавить світ з погляду урану. Компанії відкриті до нових проєктів. Але інвестиції йдуть не в потенціал із загальними ресурсами в надрах, а в конкретні проєкти, де є чітке розуміння ресурсної бази, державної політики, соціального та екологічного складника, цінової ситуації на ринку, економічних показників проєктів.
Єдиний складник, на який не може вплинути жоден надрокористувач, – це держава та її політика в частині залучення недержавного капіталу на ринок урану в Україні.
Ми маємо чудову нагоду отримати світову увагу і завдяки приватним інвестиціям, глибокій експертизі, яку поки маємо в країні, розбудувати уранову галузь та повернути собі позицію одного з найбільших гравців ринку.
