Сергій Будкін, 55, керівний партнер FinPoint, досі зберігає кілька примірників журналу «Експерт» за березень 2011 року. «В Україні залишилося не так багато приватних банків, які можна купити», – описував він тоді в інтерв’ю ситуацію на українському ринку. У грудні 2021 року Будкін приніс на інтерв’ю з Forbes цей журнал – показати, як мало змінилося за 10 років. Проте дещо таки змінилося. 2011‑го бізнесмен розмірковував про перспективи націоналізованих Укргазбанку, банків «Київ» і «Родовід». Нині він та його партнери знову зайняті улюбленою справою – угодами.
«Нічого купити» або, точніше, «продати» – не про Будкіна та його партнерів Олега Ковтуна, 41, та Леоніда Кир’яна, 38. Під час розмови з Forbes тривали останні приготування до закриття купівлі української IT‑компанії Perfectial польською Avenga, де FinPoint виступала посередником. За кілька тижнів до цього партнери допомогли домовитися Getin Holding із Польщі та ПУМБ Ріната Ахметова. Останній придбав Ідея Банк приблизно за $50 млн.
У 2022 році відбудеться одна з найбільших операцій останніх років: азербайджанський холдинг NEQSOL купує одне з найбільших приватних підприємств України – «Івано‑Франківськцемент». Ціна питання – $400– 500 млн. FinPoint працювала й із цим активом (на боці продавця).
«2021‑й – найкращий рік з M&A для України останнім часом, – каже керівний директор Rothschild & Cie Джованні Сальветті. – 2022‑й може стати ще кращим». З 2009 року Сальветті співпрацює з FinPoint.
Партнери FinPoint також бачать перспективу. В Україні є компанії, що заслуговують на оцінку в сотні мільйонів доларів, погоджується Ковтун. «Від Польщі у питанні М&А ми відстаємо у десятки разів, – каже він.– У нас величезний потенціал».
FinPoint готова стати компанією, що візьметься його реалізувати. Чому саме вона?
Майстри черги
Більш як половину часу партнерів FinPoint розділяє 14 800 км. Це відстань між Києвом та Сіднеєм, де з 2010 року живе Будкін із сім’єю. Через пандемію він не прилітав в Україну понад рік.
Чому Австралія? «З майбутньою дружиною ми мали стосунки в університеті, але розлучилися на 17 років,– розповідає Будкін.– Вона поїхала до Австралії та осіла там. Ми жили якийсь час у Києві, потім у Відні, але вирішили, що найкращий варіант – переїхати сім’єю до Австралії, а мені – жити на два міста, Сідней та Київ».
Відсутність Будкіна під час локдаунів не завадила FinPoint вести одразу кілька проєктів у 2020–2021‑му. Крім «Івано‑Франківськцементу», Perfectial та Ідея Банку був успішний продаж Шосткинського молочного комбінату французькій Lactalis (продавець – французька Bel) та угода між Getin Holding і Dragon Capital, що зірвалася, стосовно Ідея Банку. Партнери також консультували Міністерство фінансів та працювали над борговими угодами державної «Укренерго» і ДТЕК Ріната Ахметова.
«Одного з клієнтів (йдеться про Groupe Bel) ми отримали на початку пандемії, – згадує Ковтун. – Усі переговори аж до підписання та закриття угоди відбувались онлайн, фізично ми не зустрічалися».
Дистанційні угоди – у крові FinPoint. Будкін, Ковтун та ще один засновник компанії, Олександр Гренюк, зійшлися наприкінці 1990‑х в українській «дочці» Bank Austria – Creditanstalt (2006‑го австрійський банк купила італійська UniCredit за €19,2 млрд).
Одна з перших великих угод у кар’єрі фінансистів – продаж грецьким інвестфондом Commercial Capital частки у продовольчому ритейлері «Євромарт» 2003‑го. «Майже всю транзакцію закрили есемесками,– розповідає Будкін. – Переговори із покупцем вели по телефону і після кожного дзвінка підтверджували домовленості через СМС».
Дебют FinPoint як самостійного гравця M&A – продаж Славутського солодового комбінату, котрим володів Carlsberg (тоді– BBH) у 2003‑му. За перші два роки молода компанія провела лише дві операції. У період із 2005‑го до 2008‑го – 17, дві третини з них – банківські.
«Після Помаранчевої революції Україна вважалася наступною за потенціалом після Чехії, Словаччини, Польщі та Угорщини, які вже пройшли через бум інвестицій та увійшли до Євросоюзу», – згадує Сальветті.
FinPoint вдало підлаштувалася під зростання ринку– конкуренція була не надто високою, додає Сальветті. Основними гравцями в середині нульових були Dragon Capital, RenCap, ICU та місцеві офіси UBS та Credit Suisse, згадує Ковтун.
Найвідоміша угода FinPoint того періоду – продаж банку «Аваль» австрійській Raiffeisen за $1 млрд 2005‑го, вдвічі вище за початкову вартість. Будкін полюбляє згадувати іншу угоду – купівлю у 2006 році української «дочки» Raiffeisen угорською OTP Group за $800 млн.
«Це улюблена транзакція, бо люди, які на попередній операції заплатили набагато більше, ніж розраховували, прийшли до нас і сказали: «Так, ви нас «віджали», але тепер допоможіть нам зробити те саме», – каже фінансист.
FinPoint завжди намагається не випускати клієнтів із поля зору. «Після «Аваля» вони наш головний партнер у всіх угодах, які стосуються купівлі або продажу активів», – говорить колишній співвласник банку Олександр Деркач. FinPoint готувала продаж активів Деркача, Федора Шпига та інших співзасновників «Аваля» – банку «Престиж» Erste Bank ($104 млн), страхової компанії «Еталон» групі Fortis (близько $10 млн), допомагала їхній компанії «Молочний альянс» готуватися до можливого IPO ( не відбулося).
СЕО Ідея Банку Михайло Власенко взяв участь у чотирьох угодах, організованих FinPoint. Французький Credit Agricole придбав Індекс‑Банк за $260 млн (чинний рекорд з мультиплікатора до капіталу – 7), грецький Alpha Bank купив Астра Банк, заснований партнерами з «Індексу», за $220 млн, а потім продав його Миколі Лагуну за $108 млн, нарешті, ПУМБ придбав Ідея Банк за $50 млн.
Щоразу FinPoint намагалася загострити конкуренцію, щоб продати актив дорожче. За «Аваль» змагалися Raiffeisen та Erste Bank, за Індекс‑Банк – Credit Agricole та грецькі NBG та Eurobank, за Астра Банк – Лагун, Альфа‑Банк та ПУМБ. Прийом успішно працює і зараз: Ідея Банком, за словами двох співрозмовників Forbes на фінринку, окрім ПУМБ цікавилися грузинський TBC Bank та компанія Rozetka.
Партнери FinPoint (зліва направо): Олег Ковтун, Сергій Будкін та Леонід Кир’ян знову зайняті улюбленою справою – прибутковими угодами. Фото з особистого архiву
Хвиля зі Сходу
2011‑го Гренюк вийшов з бізнесу FinPoint. 2013-го новим партнером став Кир’ян, який прийшов у фірму 2006‑го.
У першій половині 2010‑х FinPoint освоїла новий напрям – реструктуризацію боргів. Розібратися допомогла співпраця з Rothschild, що розпочалася 2009‑го. «Україна – специфічний ринок, набагато менш розвинений, ніж, наприклад, Польща», – пояснює причину пошуку місцевого партнера Сальветті.
M&A у FinPoint на той час було не так багато. Після продажу «Астри» у 2013‑му FinPoint вісім років не проводила банківських угод. 2014‑го зірвалася ще одна операція за участю Лагуна, який домовився із грецькою Eurobank про купівлю Універсал Банку за €95 млн. Фінал було заплановано на кінець серпня. «Але стався Іловайськ, паніка на валютному ринку, нервова реакція НБУ, відтік депозитів. На цьому все скінчилося», – згадує Будкін.
Протягом «безбанківського» періоду у портфоліо FinPoint дедалі частіше почали з’являтися проєкти за участю держави. З 2017‑го компанія регулярно консультує Мінфін під час розміщення єврооблігацій, вона брала участь у розробці стратегії з управління держборгом, була радником «Нафтогазу» та «Укренерго».
Окремий проєкт – спільні з Rothschild переговори навесні 2017‑го з Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим щодо їхніх зобов’язань перед націоналізованим ПриватБанком. З FinPoint залучили лише Будкіна.
«Це був перший раз, коли я зустрівся із Коломойським особисто, – обережно згадує він.– Це залишило незабутній слід. Безумовно, він є яскравою людиною і з погляду манери спілкування, і як він мислить. На жаль, ми не встигли дійти до кінця цього процесу».
Регулярні проєкти в держсекторі FinPoint отримує завдяки партнерству з Rothschild, вважає керівний партнер M&A‑бутика Soul Partners Ігор Верхогляд. Rothschild, зазначає Сальветті, – єдиний великий глобальний фінансист, який не пішов із українського ринку після численних криз.
«Це допомагає їм бути міжнародними і значно збільшує їхні ресурси», – погоджується засновник First Kyiv Investment Club Іван Компан, який навчався разом із Будкіним на мехматі Київського університету.
Втім, свої головні M&A останніх років FinPoint здійснила сама. У 2019‑му взяла участь у продажу частини бізнесу української Biopharma фармгіганту Stada (Німеччина) та поглинанні польської IT Kontrakt українською CoreValue. Над угодою з Biopharma партнери працювали близько чотирьох років. У 2016 році була купівля Coca‑Cola виробника квасу «Ярило». У 2015‑му – угода щодо купівлі виробника ліків «ФармаСтарт» швейцарською Acino Pharma, яку Кир’ян вважає особливо важливою.
«Це була перша транскордонна транзакція після подій 2014 року, – каже він. – Це був позитивний сигнал, що країна повертається до нормального життя».
Що далі? FinPoint має всі шанси осідлати нову хвилю – в Україну почали приходити інвестори зі Сходу, зазначає Сальветті: Азербайджан, Казахстан, Грузія, Близький Схід – раніше такого потоку капіталу не було. «Вони менш чутливі до геополітичних ризиків, тому тут їм не доведеться конкурувати із західним капіталом», – пояснює він. Перспективні напрями – фарма, АПК та IT. За час, доки не було M&A банків, FinPoint устигла розібратися і в цих галузях.
Ковтун та Кир’ян постійно в Києві. За відсутності Будкіна команда з 16 осіб справляється без проблем, але зовсім без нього не можна. Партнери володіють приблизно рівними частками у FinPoint, але функції, як і раніше, відрізняються. Будкін залишається обличчям компанії, каже Сальветті, на Ковтуні менеджмент та процеси, Кир’ян гарний у маркетингу. «Головна перевага Будкіна – він усіх знає»,– зазначає Сальветті.
У телефоні Будкіна – 7000 контактів. 2013‑го, коли він давав останнє інтерв’ю Forbes, було на 2000 менше.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
